Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 613/663/18

провадження № 61-4655св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сазоно-Баланівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права користування земельною ділянкою.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року за ним визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаною адресою була закріплена земельна ділянка площею 0,80 га, із яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,55 га - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області ІV позачергової сесії VІІ скликання від 22 березня 2016 року № 31-VІІ йому була надана згода на відновлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування ним була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В листопаді 2016 року Приватне підприємство «Земстройпроект» (далі - ПП «Земстройпроект») звернулося до відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області з заявою про погодження меж земельної ділянки, що розташована за цією адресою, згідно з розробленою технічною документацією. Однак листом йому було повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться поза межами населеного пункту.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати право користування земельною ділянкою розміром 0,25 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 згідно з технічною документацією із землеустрою, складеного ПП «Земстройпроект».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року під головуванням судді Шалімова Д. В. у задоволенні позову було відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають затвердженню відповідними органами виконавчої влади або місцевого самоврядування. Доказів відмови в погодженні та затвердженні землевпорядної документації позивачем не надано.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 .

Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 став власником житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на підставі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року, то на підставі статті 377 ЦК України та 120 ЗК України до позивача переходить право користування земельною ділянкою, на якій це домоволодіння розташоване.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права користування спірною земельною ділянкою згідно з технічною документацією із землеустрою, складеною ПП «Земстройпроект» суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано рішення органу місцевого самоврядування про відмову йому у затвердженні технічної документації із землеустрою, складеною ПП «Земстройпроект».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - виконувач обов`язків начальника О. Корсун-Цуркан подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на думку представника заявника, земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, які відносяться до земель житлової та громадської забудови, можуть бути надані лише в межах населеного пункту, а земельна ділянка, яку просить надати позивач знаходиться за її межами.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статті 122 ЗК України наділене повноваженнями з передачі у власність або користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Законодавством визначена конкретна процедура щодо погодження та затвердження землевпорядної документації, яка позивачем не дотримана. Позивачем не надано доказів погодження технічної документації, розробленої ПП «Земстройпроект» та прийняття рішення органом влади щодо його затвердження у встановленому законодавством порядку.

Крім того представник заявника зауважувала, що протиправних дій стосовно позивача, які б порушували його право на користування земельною ділянкою,Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не вчиняло, його права не порушувало, а тому часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якій у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, вказуючи на необґрунтованість її доводів.

У поданому відзиві позивач вказував, що ним порушувалось питання про те, що відповідно до спадку він має право не тільки на житловий будинок, а й право на користування земельною ділянкою.

На думку ОСОБА_1 касатор безпідставно та самовільно змінив цільове призначення земельної ділянки, котра була надана для обслуговування належного йому в порядку спадкування житлового будинку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Богодухівського районного суду Харківської області.

09 квітня 2020 року цивільна справа № 613/663/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Кузнєцов В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Жданової В. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаною адресою була закріплена земельна ділянка площею 0,80 га, із яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,55 га - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області 1V позачергової сесії VІІ скликання від 22 березня 2016 року № 31-VІІ ОСОБА_1 була надана згода на відновлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування позивачем була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В листопаді 2016 року ПП «Земстройпроект» звернулося до відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області з заявою про погодження меж земельної ділянки, що розташована за цією адресою, згідно з розробленою технічною документацією. Однак листом ОСОБА_1 було повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться поза межами населеного пункту.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З долученого до матеріалів справи рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року у справі № 613/1410/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Згідно з статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно із статтями 548 549 ЦК Української РСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Отже, оцінювати те, чи є спадкоємець таким, що прийняв спадщину, необхідно виходячи з положень чинного на час відкриття спадщини ЦК Української РСР.

Таким чином право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача перейшло в день відкриття спадщини - 06 вересня 2002 року.

Отже висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 став власником житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на підставі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року є неправильним як і посилання на приписи статті 377 ЦК України 2004 року, адже право власності до позивача на будинок та господарські споруди виникло до 01 січня 2004 року.

За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Щодо прав позивача на зайняту належним йому домоволодінням земельну ділянку

Як встановлено судами заявник набув у власність житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначене право власності позивача підтверджене рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2015 року у справі № 613/1410/15-ц.

При цьому, як встановлено апеляційним судом з довідки Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району від 09 вересня 2015 року № 311 за вищевказаною адресою закріплена земельна ділянка площею 0,80 га, із яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,55 га - для ведення особистого селянського господарства.

З вказаної довідки вбачається, що будинок побудований в 1968 році.

Ці відомості також підтверджуються копією погосподарської книги.

Позивач користується земельною ділянкою площею 0,25 га під будинком та господарським спорудами під АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи встановлено та із судових рішень вбачається, що документів, які б посвідчували право власності чи право користування на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 чи спадкодавцем ОСОБА_4 позивачем не надано.

З метою відновлення меж спірної земельної ділянки позивач звернувся із заявою до Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області про надання дозволу на відновлення земельної ділянки в натурі та 22 березня 2016 року отримав таку згоду.

ОСОБА_1 замовив технічну документацію для відновлення меж земельної ділянки, однак Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом від 13 листопада 2017 року № С-30427/0/10-24579/0/21-17 позивачу було повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться поза межами населеного пункту.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та четвертої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, зокрема, для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, визначеної статтею 121 цього Кодексу, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати за ним право на користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 в межах, котрі визначені документом під назвою «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області порушує його права тим, що відмовляється погоджувати межі земельної ділянки.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що директор ПП «Землестройпрект» звернувся до відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області із заявою про погодження меж земельної ділянки за технічною документацією і ніби-то отримав відмову в погодженні, проте матеріали справи не містять вищезазначеної відмови.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Колегія суддів зазначає, що доказів того, що відповідачі перешкоджають позивачу у здійсненні його права користування означеною змеленою ділянкою матеріали справи не містять, як не містять і доказів на оспорювання такого права.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту, який полягає у визнанні за ним права на користування земельною ділянкою з посиланням на технічну документацію та в межах визначених нею, фактично не конкретизують, яке саме право було порушено є правильним, адже задовольнивши позов, апеляційний суд не встановив, яким чином право позивача буде відновлене.

Отже колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що протиправних дій стосовно позивача, які б порушували його право на користування земельною ділянкою, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в цьому випадку не вчиняло, його права не порушувало, а тому часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Згідно із частинами першою, другою статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до статей 125 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи із цих положень ЗК України новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Отже, враховуючи те, що позивачем не доведено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області чинить позивачу перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із скасуванням постанови Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року та залишенням в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року, судові витрати, які поніс відповідач за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Керуючись статтями 141 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

О. С. Ткачук