ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №614/1033/15-а
адміністративне провадження №К/9901/6698/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №614/1033/15-а
за заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови Харківської області про визнання протиправними дій, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання постанови суду, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Гуляєвої Г.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, постановлену в складі: головуючого судді Калитки О.М., суддів Бондара В.О., Кононенко З.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), звернувся до суду із заявою з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у ненарахуванні та несплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3% річних за користування належними заявникові коштами у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;
1.2. стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення в сумі 46579,12 грн;
1.3. стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 144517,83 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
1.4. стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника 3% річних у сумі 10621,80 грн за коштами середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;
1.5. зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченка В.В. у встановлений судом термін подати звіт про виконання прийнятого рішення.
2. На обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 на його користь було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, яку Виконавчий комітет Ізюмської міської ради виплатив із значною затримкою.
3. Посилаючись на несвоєчасність виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивач уважає, що в нього виникло право на отримання її індексації, а також компенсації втрати частини доходів.
4. Оскільки самостійно такі виплати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради під час розрахунків із заявником на підставі вказаного рішення не здійснив, останній звернувся до суду із заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 визнано незаконним і скасовано рішення Ізюмської міської ради від 12 вересня 2008 року №2551 «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 року; стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року станом на день звільнення (5350,46 грн щомісяця) із урахуванням виплаченої суми за розпорядженням від 11 вересня 2008 року №175-К.
6. 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 фактично поновлено на роботі.
7. 28 вересня 2015 року позивачеві було виплачено 63002,96 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
8. Платіжним дорученням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 було додатково перераховано середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 291791,15 грн.
9. Уважаючи, що під час виконання судового рішення в справі №2005/1592/12 Виконавчий комітет одночасно з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу протиправно не виплатив йому індексацію, компенсацію втрати частини заробітної плати та 3% річних, ОСОБА_1 звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови задоволено частково:
10.1. визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо ненарахування та невиплати індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;
10.2. стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в сумі 46579,12 грн;
10.3. стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в сумі 144517,83 грн;
10.4. зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Марченка В.В. у термін до 01 лютого 2016 року подати звіт про виконання прийнятого рішення.
10.5.У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
11. Частково задовольняючи заяву позивача про судовий контроль за виконанням судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява позивача відповідає вимогам, передбаченим частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
12. Суд першої інстанції також уважав, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність відповідача, допущена ним під час виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12, що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасною виплатою середньої заробітної плати, присудженої вказаним судовим рішенням.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 індексації та компенсації втрати частини доходу у зв`язку із затримкою фактичного виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12.
14. Водночас суд апеляційної інстанції уважав, що постанова Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року у цій справі була прийнята за наслідками розгляду адміністративного позову, а не заяви, передбаченої частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У касаційній скарзі Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними дій (бездіяльності), учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання постанови суду.
16. На обґрунтування вимог касаційної скарги Виконавчий комітет Ізюмської міської ради зазначив, що компенсація за втрату частини доходів здійснюється у разі затримки виплати нарахованого доходу, під яким, для цілей застосування відповідного закону, необхідно розуміти пенсію, соціальні виплати, заробітну плату (грошове забезпечення).
17. Водночас у цій справі зазначену компенсацію позивач вимагав у зв`язку з несвоєчасною, на його думку, виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка не є доходом у розумінні вимог Законів України «Про оплату праці» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
18. Що стосується задоволених судами попередніх інстанцій вимог щодо стягнення індексації, то відповідач зазначив, що індексуванню підлягають доходи, що не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер, до яких не відноситься присуджений за наслідками розгляду судової справи розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
19. Заявник у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на те, що оскаржувані Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради судові рішення були прийняті за наслідками розгляду його заяви про судовий контроль за виконанням судового рішення, у зв`язку з чим вони не можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
20. Також позивач наполягає на безпідставності доводів відповідача, покладених в обґрунтування касаційної скарги. Позивач доводить, що для цілей індексації та компенсації втраченої частини доходів у зв`язку з їхнею несвоєчасною виплатою середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, стягнута на підставі рішення суду, прирівнюється до інших доходів, зокрема заробітної плати.
21. У зв`язку з викладеним позивач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача відповідних сум у зв`язку із тривалим невиконанням останнім постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12.
22. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Гуляєвої Г.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в справі №614/1033/15-а.
23. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку з чим касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н.А.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
31. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
35. Згідно з частиною першою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
36. Частиною другою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
37. Відповідно до частини восьмої статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
38. Частиною дев`ятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
39. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
40. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, заявник зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
41. До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.
42. Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім`я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
43. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів із дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
44. У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
45. У разі невідповідності заяви вказаним вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
46. Частиною десятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.
47. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.
48. Згідно з частиною дванадцятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, установленому статтею 181 цього Кодексу.
VI. Позиція Верховного Суду
49. Положеннями статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду цього звіту, як один із можливих варіантів, - накладення штрафу (частини перша-восьма статті 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина дев`ята статті 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (частина дванадцята статті 267 КАС України).
50. Нормам статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) кореспондують норми статей 382-383 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), з системного аналізу яких убачається виокремлення в окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України; у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).
51. Суд звертає увагу, що зазначені приписи КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення у цій справі.
52. Аналіз положень статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статті 2 цього Кодексу свідчить, що розгляд судом заяви, що спрямована на встановлення контролю за виконанням конкретного судового рішення, виключає можливості одночасного розгляду спору про оскарження дій суб`єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов`язані з належним виконання судового рішення.
53. Тобто судам у кожному випадку звернення позивачів до суду із заявами, поданими в порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), належить з`ясовувати, чи пов`язані оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність із виконанням суб`єктом владних повноважень - відповідачем конкретного рішення суду та чи не виник між позивачем, на користь якого ухвалене судове рішення, і відповідачем, який вчиняв дії або приймав рішення для його виконання, новий спір.
54. У цій справі позивач просить стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради індексацію, а також компенсацію втраченої частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що присуджена йому постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12.
55. Суд зазначає, що такі вимоги ОСОБА_1 не свідчать про його намір оскаржити дії чи бездіяльність, учинену Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради на виконання вказаної постанови суду, для забезпечення фактичного виконання у повному обсязі відповідного судового рішення.
56. Однак такі вимоги заявника свідчать про наявність між ним і Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради самостійного спору, предмет якого не пов`язаний із предметом спору, вирішеного по суті постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12, адже в своїй заяві ОСОБА_1 просить стягнути індексацію та компенсацію, право на яку у нього виникло після виконання в повному обсязі вказаної постанови.
57. Переглядаючи постанову Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, суд апеляційної інстанції правильно уважав, що цей спір належало вирішувати за правилами, установленими КАС України, для розгляду позовних заяв, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному частиною дев`ятою статті 267 КАС України.
58. Проте суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що суд першої інстанції заяву позивача розглянув в порядку судового контролю за виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 і правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції спеціальних положень статті 267 КАС України під час вирішення цієї справи не надав, зосередившись на перегляді постанови суду першої інстанції виключно в частині висновків про наявність підстав для стягнення індексації та компенсації втрати частини доходів.
59. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 359 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
60. Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
61. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
62. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
63. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, дати правильну юридичну оцінку постанові суду першої інстанції і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
VII. Судові витрати
64. Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
65. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
66. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити частково.
67. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в справі №614/1033/15-а скасувати.
68. Адміністративну справу №614/1033/15-а направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
69. Судові витрати не розподіляються.
70. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко