Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 615/719/18

провадження № 61-19437св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Клубань Марії Володимирівни на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») про визнання додаткової угоди до кредитного договору в частині розрахунків недійсною, зобов`язання вчинити певні дії, визнання припиненим кредитного договору, припинення іпотеки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 14 грудня 2005 року між ним та Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (далі - АБ «Факторіал-Банк») укладено кредитний договір № 1091-п/05 на придбання нерухомості, за умовами якого банк надає йому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 30 000,00 дол. США на строк з 14 грудня 2005 року до 13 грудня 2020 року, а він приймає його та зобов`язується повернути кредит не пізніше встановленого строку, сплатити проценти у розмірі 10 % річних, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 14 грудня 2005 року між ним та АБ «Факторіал-Банк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

ПАТ «Фідобанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків АБ «Факторіал-Банк», про що зазначено в преамбулі додаткової угоди № 2 до договору кредиту № 1091-п/05 на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року.

Зазначив, що протягом всього часу дії договору він належним чином виконував його умови та сплачував всі необхідні платежі за кредитом.

Вказав, що відповідач брав участь в програмі Національного банку України про реструктуризацію валютних кредитів за пільговим курсом, відповідно до умов якої борг за договором відповідач перераховував за курсом 15,00 грн за 1,00 дол. США і, у разі закриття виплат за траншем № 1 в строк чи достроково, особа звільнялась від сплати траншу № 2 у повному обсязі. Саме такі умови реструктуризації були запропоновані йому працівниками банку та саме на такі умови він погодився.

21 квітня 2016 року між ним та банком укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05, відповідно до умов якої відбулась реструктуризація кредиту та повернення залишку боргу за кредитом у розмірі 10 279,05 дол. США в гривні за курсом 15,00 грн. за 1,00 дол. США, що на дату підписання угоди було еквівалентно 154 185,75 грн.

Додатковою угодою № 2 передбачено здійснення траншу № 2 у розмірі 164 978,75 грн, але транш № 2 він не отримував. Як пояснили працівники банку, транш № 2 спрямовувався на фактичне погашення боргу за кредитом в розмірі 10 279,05 доларів США і він повинен буде сплатити тільки транш № 1 у розмірі 154 185,75 грн.

Зазначив, що з довідки банку від 20 грудня 2017 року № 1-11-1/884- ЛКОГ/1, він дізнався про необхідність сплатити транш № 2 у розмірі 106 388,17 грн, про заборгованість зі сплати траншу № 1 станом на 20 грудня 2017 року у розмірі 101 251,95 грн. Проте відповідно до графіка погашення сума заборгованості за траншем № 1 складає 88 106,07 грн, що не відповідає інформації з цієї довідки.

Вважав, що уклавши додаткову угоду № 2, він повинен сплатити транші № 1 і № 2, тобто, йому провели реструктуризацію кредиту за курсом 30,00 грн за 1,00 дол. США, тоді як такий курс Національним банком України встановлено не було. Умови додаткової угоди та вимога сплатити транш № 2 є несправедливими та такими, що порушують його права. Підписання додаткової угоди № 2 мало на меті реструктуризацію валютного кредиту, а фактично відбулось подвійне збільшення суми кредиту.

Умовами додаткової угоди № 2 передбачено, що технічна зміна валюти кредитного зобов`язання не призводить до збільшення зобов`язань позичальника. Банк приховав від позивача повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів його в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Вказав, що відповідно до Меморандуму щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті від 07 травня 2015 року заборгованість у розмірі 10 279,05 доларів США станом на 21 квітня 2016 року необхідно перерахувати за офіційним курсом Національного банку України на день проведення реструктуризації, що становить 2 541,1365 грн за 100,00 дол. США. Станом на 21 квітня 2016 року 10 279,05 дол. США еквівалентно 261 204,69 грн; 50 % від цієї суми, на яку банк повинен здійснити прощення та встановити фіксовану процентну ставку у розмірі 0,01 % річних, яка підлягає сплаті позичальником в кінці строку споживчого кредиту разовим платежем, становить 130 602,34 грн. Відносно інших 50% суми заборгованості банк встановлює фіксовану процентну ставку у розмірі не більшому, ніж зазначено в договорі споживчого кредиту в іноземній валюті на момент видачі валютного кредиту, та не підвищує її упродовж трьох років з моменту реструктуризації. У пункті 2.4 кредитного договору встановлена процентна ставка у розмірі 10 % річних.

Вважав, що всупереч цьому додаткова угода від 21 квітня 2016 року № 2 не відповідає умовам, встановленим Національним банком України, а процентна ставка встановлена у розмірі 12 % до 20 жовтня 2016 року, а з 21 жовтня 2016 року становить 20 % річних, що є суттєвим збільшенням ставки у два рази від тієї, що початково була встановлена у кредитному договорі.

Викладення умов додаткової угоди від 21 квітня 2016 року № 2 суперечить Меморандуму щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті від 07 травня 2015 року, є несправедливими та такими, що ставлять позичальника у вкрай невигідне становище.

Зазначив, що з моменту позбавлення банку банківської ліцензії нарахування відсотків за користування кредитом є неможливим.

Тому грошові кошти у розмірі 133 571,83 грн, сплачені за період з 21 квітня 2016 року до 25 жовтня 2018 року, є виконанням основного зобов`язання.

Оскільки свої зобов`язання за договором він виконав, тому є підстави для припинення іпотеки.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

визнати додаткову угоду від 21 квітня 2016 року № 2 до договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 в частині розрахунків недійсною;

за текстом додаткової угоди від 21 квітня 2016 року № 2 вважати новий транш у розмірі 216 204,69 грн, транш № 1 у розмірі 130 602,34 грн та транш № 2 у розмірі 130 602,34 грн з обов`язковим прощенням банком траншу № 2 у повному розмірі;

встановити процентну ставку у розмірі 10% річних;

зобов`язати ПАТ «Фідобанк» здійснити перерахунок сплачених грошових коштів за договором кредиту від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 на придбання нерухомості;

зобов`язати ПАТ «Фідобанк» здійснити прощення траншу № 2 за умови його сплати у повному обсязі у строки, встановлені додатковою угодою № 2, або при достроковому виконанні зобов`язань;

визнати припиненим договір кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 у зв`язку з повним виконанням взятих на себе зобов`язань;

припинити іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , встановлену іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М.Л. за реєстровим № 3657, та скасувати заборону відчуження вказаного нерухомого майна, встановлену у зв`язку з посвідченням зазначеного іпотечного договору від 14 грудня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2714804, номер запису про іпотеку 14259946 від 14 грудня 2005 року та номер запису про обтяження 14259855 від 20 грудня 2005 року;

вирішити питання щодо судових витрат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що додаткову угоду № 2 до договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

Посилання ОСОБА_1 на те, що з моменту позбавлення банку банківської ліцензії у нього немає підстав здійснювати банківську діяльність, а зарахування грошових коштів як відсотків за користування кредитом є безпосередньо банківською діяльністю, яка потребує ліцензування, є необґрунтованими, оскільки виконання позичальником свого договірного обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом сприяє збільшенню ліквідаційної маси та не припиняється внаслідок відкликання банківської ліцензії.

Станом на 15 листопада 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за траншем № 1 не погашена та становить 70 558,74 грн., нараховані відсотки - 940,56 грн, заборгованість за траншем № 2 - 106 338,17 грн.

Таким чином, підстави для застосування Меморандуму щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті від 07 травня 2015 року та умов додаткової угоди щодо прощення боргу за траншем № 2 відсутні, оскільки ОСОБА_1 має непогашену заборгованість.

Посилання ОСОБА_1 на те, що наявність траншу № 2 збільшує зобов`язання клієнта перед банком, оскільки розмір нового траншу кредиту становить 319 164,50 грн за 10 279,05 дол. США є безпідставними. За умовами додаткової угоди № 2 до договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 з метою здійснення реструктуризації заборгованості клієнта за договором шляхом зміни валюти зобов`язання клієнта за договором з іноземної валюти на національну валюту з можливістю подальшого прощення частини боргу сторони взаємно підтверджують, що на день укладення цієї додаткової угоди клієнт має перед банком заборгованість за договором (фактична заборгованість за кредитним договором) в розмірі 10 279,05 дол. США, яка включає в себе суму залишку строкової заборгованості за кредитом (основна заборгованість), яка становить 10 279,05 дол. США.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 2 до договору кредиту

№ 1091-п/05 сторони змінили умови кредитування, зокрема, встановлення клієнту непоновлювальної кредитної лінії, збільшення ліміту непоновлювальної кредитної лінії та видачу нового траншу кредиту в сумі 319 164,50 грн.

З підписанням цієї додаткової угоди сторони домовились, що кредит складає суму коштів (основної строкової заборгованості) за кредитом, визначеним в пункті 1 додаткової угоди (транш заборгованості), та суму нового траншу, яка надається клієнту на підставі додаткової угоди.

Новий транш кредитної лінії в сумі 319 164,50 грн надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок двома окремими траншами: транш № 1 в розмірі 154 185,75 грн, транш № 2 в розмірі 164 978,75 грн.

Кредитні кошти нового траншу надаються з метою сплати (погашення) заборгованості за договором, в розмірі, достатньому для погашення траншу заборгованості (цільове призначення нового траншу кредитної лінії).

Згідно з пунктом 2.4 додаткової угоди загальний ліміт кредитної лінії за договором буде складатися з суми ліміту заборгованості в USD, який становить 10 279,05 дол. США та суми ліміту заборгованості в UAH, який становить 319 164,50 грн. Базовою валютою, з урахуванням цієї додаткової угоди, є гривня.

Таким чином, транш № 2 не збільшує зобов`язання ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_1 щодо визнання припиненим договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 у зв`язку з повним виконанням взятих на себе зобов`язань, припинення іпотеки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , встановленої іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, та скасування заборони відчуження вказаного нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та має перед відповідачем заборгованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 адвокат Клубань М. В. просила суд скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд позбавив представника позивача права брати участь у судовому засіданні 24 вересня 2019 року, обмеживши їй доступ до будівлі суду у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування і розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його присутності та без присутності його адвоката. У зв`язку з цим позивач був позбавлений права надати суду пояснення та реалізувати інші свої процесуальні права.

Усупереч вимогам частини другої статті 259 ЦПК України суддя Колтунова А. І. не підписала оскаржувану постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, що вбачається із отриманої адвокатом Клубань М. В. її копії.

Суди попередніх інстанцій залишили без уваги доводи позивача про невідповідність додаткової угоди від 21 квітня 2016 року № 2 положенням статей 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ПАТ «Фідобанк» до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року поновлено представнику ОСОБА_1 адвокату Клубань М. В. строк на касаційне оскарження рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 615/719/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

14 грудня 2005 року між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 1091-п/05, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 30 000,00 дол. США на строк з 14 грудня 2005 року до 13 грудня 2020 року, а позичальник приймає його та зобов`язується повернути кредит не пізніше встановленого строку, сплатити проценти у розмірі 10 % річних, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05, 14 грудня 2005 року між ним та АБ «Факторіал-Банк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у іпотеку банку двокімнатну квартиру

АДРЕСА_2 .

21 квітня 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05, відповідно до умов якої з метою здійснення реструктуризації заборгованості клієнта за договором шляхом зміни валюти зобов`язання клієнта за договором з іноземної валюти на національну валюту з можливістю подальшого прощення частини боргу, сторони уклали цю додаткову угоду № 2 про наступне: сторони взаємно підтверджують, що на день укладення цієї додаткової угоди клієнт має перед банком заборгованість за договором (фактична заборгованість за кредитним договором) в розмірі 10 279,05 дол. США, яка включає в себе суму залишку строкової заборгованості за кредитом (основна заборгованість), яка становить 10 279,05 доларів США.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 2 сторони домовились змінити умови кредитування таким чином: з підписанням цієї додаткової угоди, сторони домовились про встановлення клієнту непоновлювальної кредитної лінії, збільшення ліміту непоновлювальної кредитної лінії та видачу нового траншу кредиту в сумі 319 164,50 грн (новий транш), надання, обслуговування та повернення якого здійснюється на умовах договору з урахуванням цієї додаткової угоди. Таким чином, з підписанням цієї додаткової угоди, сторони домовились, що кредит складає: суму коштів (основної строкової заборгованості) за кредитом, визначеним в пункті 1 цієї додаткової угоди (транш заборгованості), та суму нового траншу, яка надається клієнту на підставі цієї додаткової угоди.

Банк на положеннях та умовах цієї додаткової угоди з урахуванням умов договору надає клієнту новий транш кредитної лінії в сумі 319 164,50 грн шляхом зарахування коштів на поточний рахунок двома окремими траншами зі строком користування кредитними коштами до 13 грудня 2020 року (включно), сплатою процентів (річних) у розмірах, як це зазначено далі: сума нового траншу в розмірі 154 185,75 грн, за користування якими сплачуються проценти в наступних розмірах: з дати укладення цієї додаткової угоди до 20 жовтня 2016 року (включно) процентна ставка складає 12 % річних, починаючи з 21 жовтня 2016 року (включно) та до кінця дії договору процентна ставка складає 20 % річних; сума нового траншу в розмірі 164 978,75 грн, за користування яким сплачується проценти в розмірі 0,000001 % річних.

Кредитні кошти нового траншу надаються з метою сплати (погашення) заборгованості за договором в розмірі, достатньому для погашення траншу заборгованості (цільове призначення нового траншу кредитної лінії).

Згідно з пунктом 2.4 додаткової угоди № 2 станом на дату виконання банком умов пункту 2.2 договору загальний ліміт кредитної лінії за договором буде складатися з суми ліміту заборгованості в USD, який становить 10 279,05 дол. США, та суми ліміту заборгованості в UAH, який становить 319 164,50 грн. Базовою валютою, з урахуванням умов додаткової угоди, є гривня.

Відповідно до пункту 2.5 додаткової угоди № 2 клієнт зобов`язується здійснити повернення кредитних коштів (погашення заборгованості) ліміту кредитної лінії таким чином: повернення суми коштів траншу заборгованості, в розмірі, визначеному в пункті 2.1 додаткової угоди, здійснюється в повному обсязі на дату, коли банк фактично здійснює купівлю/продаж/обмін відповідної суми коштів на МВРУ, з обов`язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок клієнта за відповідною валютою та здійснює списання таких коштів на відповідні рахунки банку з метою погашення траншу заборгованості, але не пізніше закінчення терміну дії траншу заборгованості.

Кошти нового траншу, які не використані відповідно до цієї додаткової угоди з метою погашення траншу заборгованості та знаходяться на поточному рахунку клієнта, після погашення траншу заборгованості направляються в повному обсязі в порядку договірного списання на дострокове погашення траншем 2 нового траншу. Цим клієнт підтверджує надання банку відповідного доручення на здійснення такого переказу.

Підпунктом 2.5.2 додаткової угоди № 2 передбачено, що погашення нового траншу здійснюється відповідно до умов договору з урахуванням цієї додаткової угоди, як це визначено далі, але в будь-якому випадку не пізніше 13 грудня 2020 року (включно), якщо інше не визначено договором з урахуванням умов цієї додаткової угоди.

Пунктом 5 додаткової угоди № 2 встановлено, що сторони підтверджують, що шляхом укладення цієї додаткової угоди банком на підставі заяви клієнта здійснюється реструктуризація кредитних зобов`язань клієнта в іноземній валюті шляхом зміни валюти зобов`язання з подальшим анулюванням (прощенням) частини боргу.

Враховуючи вимоги нормативно-правових актів щодо здійснення обліку операцій в банку, технічно зміна валюти кредитного зобов`язання клієнта в іноземній валюті здійснюється шляхом видачі нового траншу (в національній валюті) та після погашення траншу заборгованості (в іноземній валюті) не призводить до збільшення зобов`язань клієнта перед банком.

Відповідно до підпункту 4.7.8 додатка № 1 до додаткової угоди від 21 квітня 2016 року № 2 у разі виконання клієнтом умов цього договору щодо сплати боргових зобов`язань за траншем 1 кредиту, сплати процентів за траншем 2 та інших платежів, передбачених договором за новим траншем, в строки та в порядку, що визначені умовами договору, але в будь-якому випадку за відсутністю фактів прострочень зі сплати будь-яких платежів за новим траншем, передбачених цим договором, більше ніж на 90 календарних днів, банк зобов`язується з періодичністю та в обсягах, визначених ним самостійно, але не пізніше ніж 180 календарних днів після повної сплати боргових зобов`язань за траншем 1 кредиту, припиняти (припинити) зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту шляхом часткового чи повного прощення залишку основної заборгованості траншу 2. Таке прощення здійснюється банком на підставі його самостійного рішення та не потребує укладення будь-яких додаткових угод до цього договору або окремих договорів прощення боргу. За фактом прощення певної частини основної заборгованості за траншем 2 банк повідомляє клієнта письмово в порядку, передбаченому договором, або шляхом вручення відповідного повідомлення клієнту під розпис.

У разі повної дострокової сплати боргових зобов`язань за траншем 1 протягом 5 робочих днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, а також оплати впродовж вказаного терміну фактично нарахованих процентів за траншем 1, траншем 2, а також інших платежів, передбачених додатковою угодою від 21 квітня 2016 року № 2 до кредитного договору, банк зобов`язується не пізніше 90 календарних днів після повної сплати вказаних боргових зобов`язань припинити зобов`язання клієнта щодо повернення основної заборгованості за траншем 2 в повному обсязі шляхом прощення боргу за самостійним рішенням банку. Таке прощення відбувається на підставі умов цього пункту договору та не потребує укладання окремих додаткових угод до цього договору або договору прощення боргу.

21 квітня 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 1 про внесення змін до іпотечного договору від 14 грудня 2005 року, відповідно до умов якого договір іпотеки забезпечує виконання позичальником всіх боргових зобов`язань, зміст, розмір, строк і порядок виконання яких передбачені та визначені у кредитному договорі, в тому числі, в обсязі, передбаченому у додатковому договорі до кредитного договору та будь-яких інших додаткових угодах до нього, які укладені або можуть бути укладеними позичальником та іпотекодержателем у майбутньому.

Згідно з пунктом 2 цього договору іпотекодавець стверджує, що ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та додаткового договору, а саме з тим, що договір іпотеки забезпечує виконання позичальником всіх боргових зобов`язань, що виникають із кредитного договору та додаткового договору, зокрема, повернути заставодержателю суму кредитної заборгованості, з загальним лімітом заборгованості в розмірі, еквівалентному 580 369,19 грн, який складається з максимального ліміту заборгованості в USD, який становить 10 279,05 дол. США, та максимального ліміту заборгованості в UAH, який становить 319 164,50 грн.

Відповідно до довідки ПАТ «Фідобанк» від 20 грудня 2017 року

№ 1-11-1/884- ЛКОГ/1 станом на 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 має діючу кредитну заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 у загальному розмірі 208 638,78 грн, а саме транш 1: заборгованість за основним боргом - 101 251,95 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 998,66 грн; транш 2: заборгованість за основним боргом - 106 388,17 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн (т. 1, а. с. 42).

Рішенням Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Фідобанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 291 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 липня 2018 року № 1836 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року включно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Аналізуючи доводи касаційної скарги про обмеження представника позивача у праві брати участь у судовому засіданні 24 вересня 2019 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

До безпосередніх обов`язків суду на стадії підготовки справи до судового розгляду, визначених цивільним процесуальним законодавством України, входить, зокрема повідомлення належним чином учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки із зазначенням дати, часу та місця розгляду справи розгляд справи, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

За змістом положень статті 3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, серед іншого, є верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно з положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), § 26).

В ухвалі Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року зазначено, що підготовче провадження у справі закінчено та розгляд справи призначено на 23 липня 2019 року на 15 год. 50 хв.

Згідно із довідкою секретаря судового засідання Харківського апеляційного суду Колосовської А. Р. від 23 липня 2019 року судовий розгляд справи перенесено на 10 вересня 2019 року на 14 год. 50 хв.

Власноручним підписом в розписці 23 липня 2019 року Клубань М. В. , представник ОСОБА_1 , засвідчила про обізнаність щодо розгляду Харківським апеляційним судом справи 10 вересня 2019 року о 14 год. 50 хв.

У судовій повістці, адресованій ОСОБА_1 09 серпня 2018 року та отриманій ним особисто у цей же день, його повідомлено про розгляд справи 10 вересня 2019 року о 14 год. 50 хв.

Згідно із довідкою секретаря судового засідання Харківського апеляційного суду Колосовської А. Р. від 10 вересня 2019 року судовий розгляд справи перенесено на 24 вересня 2019 року на 15 год. 30 хв.

Судовою повісткою від 13 вересня 2019 року Клубань М. В. повідомлено про розгляд справи 24 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв.

Згідно з листом-відповіддю Харківського апеляційного суду на запит представника ОСОБА_1 адвоката Клубань М. В. щодо надання інформації про дату та час замінування будівлі суду відомо, що 24 вересня 2019 року правоохоронними органами отримано повідомлення про мінування будівлі Харківського апеляційного суду, після чого до суду прибули співробітники Вибухотехнічного управління Головного управління Національної поліції в Харківській області та розпочато евакуацію працівників суду. О 14 год. 50 хв. було розпочато перевірку приміщення суду на предмет наявності вибухових пристроїв та вибухових речовин, доступ до приміщення суду було заборонено.

Оголошення про замінування будівлі суду та про початок евакуації з приміщення було розміщено на офіційному веб сайті Харківського апеляційного суду 24 вересня 2019 року о 14 год. 48 хв.

Огляд та перевірка приміщення суду працівниками правоохоронних структур закінчилась 24 вересня 2019 року о 15 год. 55 хв., роботу суду було відновлено та продовжено у штатному режимі, у тому числі і з розгляду призначених справ.

Оголошення про те, що суд продовжив свою роботу було розміщено на офіційному веб сайті Харківського апеляційного суду 24 вересня 2019 року о 16 год. 44 хв.

У вказаному листі Харківського апеляційного суду також зазначено про те, що рішення про продовження або перенесення розгляду справ приймалось колегіями суддів за кожною справою з урахуванням всіх обставин, в рамках процесуального законодавства.

Розгляд справи № 615/719/18 не відбувся у призначений час з причин, що не залежали від суду апеляційної інстанції та є виключними. Після відновлення роботи суду справу № 615/719/18 було розглянуто.

З матеріалів справи відомо, що розгляд справи № 615/719/18 призначено на 24 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв.

Як вбачається з указаного листа, апеляційний суд не заперечує, що судове засідання, призначене у справі на 24 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв, не відбулося через замінування приміщення суду, однак посилається на наявність причин, що не залежали від суду апеляційної інстанції.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що з урахуванням повідомлення про замінування приміщення суду та здійснення відповідних заходів як правоохоронними органами, так і апеляційним судом, вирішальним в оцінці обставин дотримання інтересів позивача у вказаній ситуації є факт непроведення апеляційним судом судового засідання у конкретно визначений час 24 вересня 2019 року та зміна часу судового засідання, про що всупереч вимогам частини першої статті 8, частини третьої статті 368 ЦПК України не було повідомлено учасників справи.

У контексті прийнятого колегією суддів апеляційного суду рішення про можливість розгляду справи у цей день, однак у інший час, ніж той, що зазначено у судових повістках, важливим є забезпечення прав учасників щодо належного повідомлення про зміну часу розгляду справи, враховуючи, що оголошення про продовження роботи суду було розміщено на офіційному веб сайті Харківського апеляційного суду 24 вересня 2019 року о 16 год. 44 хв. У інший спосіб, ніж ознайомлення з цим офіційним повідомленням суду, ОСОБА_1 та його представник Клубань М. В. не могли довідатись про відновлення роботи суду, тим більше про можливість розгляду справи № 615/719/18 24 вересня 2019 року та зміну часу судового засідання.

Доказів повідомлення позивача та його представника про зміну часу розгляду справи 24 вересня 2019 року (смс-повідомлення, телефонограми тощо), а також клопотань про можливість розгляду цієї справи без участі позивача та його представника матеріали справи не містять.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Доводи касаційної скарги про те, що постанова Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року усупереч вимогам частини другої статті 259 ЦПК України не підписана суддею Колтуновою А. І., спростовуються матеріалами справи (т. 3, а. с. 67).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до пункту 5 частини першої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Клубань Марії Володимирівни задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк