ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2021 року
Київ
справа №617/724/16-а
адміністративне провадження №К/9901/19679/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинення певних дій,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області (далі у тексті цієї постанови також УПФ, пенсійний орган, відповідач), у якому просила:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області неправомірними та зобов`язати відповідача призначити пенсію по втраті годувальника з 10.03.2016 та розрахувати її відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2005 «Про внесення змін п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації».
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що розрахунок розміру пенсії по втраті годувальника, здійснений відповідачем, не заснований на вимогах законодавства, оскільки, як вважає ОСОБА_1 , розмір такої пенсії повинен обчислюватися виходячи з фактичного розміру пенсії за вислугу років, яку отримував померлий годувальник, а не з розрахунку пенсії за віком, яка б йому виплачувалась відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 13.06.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний і касаційний суди, виходив з того, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника повинна обчислюватися виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Суди також визнали безпідставними аргументи позивачки про те, що її чоловік отримував пенсію за вислугу років і мав право на перерахунок пенсії відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, оскільки пенсія у зв`язку з втратою годувальника обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і базовою величиною для її нарахування є не пенсія, яку фактично отримував (мав би отримувати) померлий годувальник, а саме пенсія за віком померлого годувальника (незважаючи на те, що за життя йому було призначено пенсію на пільгових умовах за вислугу років). Між тим розмір пенсії за віком (яку в даному випадку належало розрахувати для наступного переведення позивачки на інший вид пенсії) залежить, зокрема, від тривалості страхового стажу померлого годувальника та величини його заробітку, з якого утримано страхові внески.
5. Короткий зміст вимог заяви та процесуальні дії у справі
6. У лютому 2018 року позивачкою подано до Верховного Суду України заяву про перегляд судових рішень, ухвалених у цій справі судами усіх інстанцій по суті спору, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
7. Заявниця просить скасувати постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 13.06.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
8. Ухвалою Верховного Суду України від 03.04.2017 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.
9. Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18, вказана заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
10. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї заяви у складі судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 30.03.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно копії посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була призначена пенсія за вислугу років.
13. Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 09.03.2016, підтверджується, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14. Згідно пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 виданого 14.07.2009, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.
15. 10.03.2016 ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі, про переведення її із пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника, після смерті чоловіка ОСОБА_2 ..
16. Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду у Вовчанському районі від 11.03.2016, ОСОБА_1 було роз`яснено порядок нарахування пенсії по втраті годувальника та її розмір.
17. Так, розпорядженням №125695 від 10.05.2016 визначено розмір пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, який склав 1130 гривень.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. В обґрунтуванні вимог заяви ОСОБА_1 посилається на те, що висновок, викладений у судових рішеннях, про перегляд яких порушується питання, стосовно необхідності обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, не відповідає правовій позиції, раніше викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.05.2015 (касаційне провадження №К/800/23001/15).
19. Зокрема, заявниця звертає увагу на те, що у вищезгаданому судовому рішенні Вищого адміністративного суду України колегія суддів, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, фактично погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що розмір пенсії по втраті годувальника, який за життя отримував пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» повинен розраховуватися з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 09.08.2005 №713 «Про внесення змін до п.7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації».
20. Такі обставини, на переконання заявниці, засвідчують, що касаційним судом ухвалені протилежні по суті судові рішення у правовідносинах, які є подібними, у зв`язку із чим вважає, що подана нею заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень, ухвалених у цій справі, підлягає задоволенню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній після 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
22. За приписами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
23. При цьому, колегія суддів відзначає, що невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
24. Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
25. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
26. Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.
27. З огляду на вищевказане, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет), про що також зазначала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19. Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їх юридичний зміст (права й обов`язки).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. У справі, яка розглядається, як і у справі, рішення в якій додано на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.05.2015 у справі №522/23550/14-а; касаційне провадження №К/800/23001/15), спірні правовідносини виникли між особою, яка вже отримує пенсію, призначену на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та пенсійним органом з приводу обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, який за життя отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 54 цього Закону).
29. Суть спору в обох випадках зводилась до з`ясування питання про те, чи повинен обчислюватись розмір пенсії по втраті годувальника, яка призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру фактично отримуваної годувальником за життя пенсії за вислугу років, або ж з розміру пенсії за віком померлого годувальника, розрахованої за нормами вищевказаного Закону із наявних у пенсійного органу даних про його страховий стаж та заробіток.
30. Разом з тим, у справі, яка розглядається, суди констатували відсутність у позивачки права на розрахунок розміру пенсії по втраті годувальника виходячи з фактичного розміру пенсії за вислугу років останнього, тоді як у справі №522/23550/14-а, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився і Вищий адміністративний суд України, дійшли прямо протилежного висновку про те, що розмір пенсії у такому випадку повинен обчислюватись саме з тієї пенсії, яку фактично отримував годувальник (тобто з розміру пенсії за вислугу років).
31. Вищенаведене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних по суті судових рішень у подібних правовідносинах.
32. Перевіряючи наведені у заяві доводи, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне навести такі мотиви.
33. Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 (справа №523/13150/16-а) вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права щодо обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, який за життя не отримував пенсію за віком, а отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У вищенаведеній постанові викладена правова позиція такого змісту.
34. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
35. Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
36. Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
37. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №676/6529/15-а.
38. Верховний Суд звертав увагу й на те, що стаття 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
39. Враховуючи викладене, оскільки у справі, яка розглядається, позивач звернулася за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
40. При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
41. Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, оскільки позивачка вже отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченому цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.
42. Судові ж рішення, ухвалені по суті спору у справі №617/724/16-а, щодо перегляду яких подано заяву, вищевикладеним правовим позиціям не суперечить і їм відповідають, а судами попередніх інстанцій, при їх ухваленні, правильно застосували норми матеріального права, і вирішили цей спір у відповідності з вимогами законодавства і фактичних обставин справи.
43. Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, встановлено, що за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.
44. У відповідності до абзацу першого частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України у тій же редакції, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.
Висновки за результатами розгляду заяви
45. Ураховуючи, що у постанові Вовчанського районного суду Харківської області від 13.06.2016, ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, які просить переглянути заявниця, правильно застосовано норми матеріального права і правильно вирішено цей спір, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про їх перегляд.
46. Керуючись статтями 235-242 243 244 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, підпунктом 1 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинення певних дій.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний