№ 617/964/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 617/964/15-ц

провадження № 61-16466сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Висоцької В. С.

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави Україна в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» на постанову апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Хорошевського О. М., Кружиліної О. А.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Вовчанське лісове господарство»,

відповідачі: Вовчанська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційна служба Вовчанського районного управління юстиції Харківської області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року заступник прокурора Харківської області, діючи в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Вовчанське лісове господарство» (далі - ДП «Вовчанське лісове господарство»), звернувся до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області з позовом, у якому просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва;

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0073), загальною площею 0,0875 га, вартістю 179 917 грн, для індивідуального дачного будівництва;

визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку

з кадастровим номером 6321655800:01:005:0073 від 13 серпня 2013 року

№ 4958988;

зобов`язати ОСОБА_1 передати, а ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняти земельну ділянку, площею 0,0875 га (кадастровий номер 6321655800:01:005:0073), про що скласти акт прийому-передачі.

Позовна заява мотивована тим, що у ході перевірки правомірності передачі

у приватну власність земельних ділянок, розташованих на землях

ДП «Вовчанське лісове господарство» на території Вовчанського району, прокуратурою області встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 липня 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва.

На виконання цього розпорядження державним реєстратором Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 6321655800:01:005:0073,

а саме: внесено записи про право власності від 13 серпня 2013 року

№ 4958988 за ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам закону, а всі подальші рішення районної державної адміністрації щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність громадян

є незаконними, оскільки з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду, заступник прокурора просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 21 липня

2016 року позовні вимоги заступника прокурора Харківської області

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_1

у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0073), загальною площею 0,0875 га, вартістю 179 917 грн, для індивідуального дачного будівництва.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку

з кадастровим номером 6321655800:01:005:0073 від 13 серпня 2013 року № 4958988.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати, а ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняти земельну ділянку площею 0,0875га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0073, про що скласти акт прийому-передачі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка, належна ОСОБА_1 , була відведена у приватну власність із земель лісового фонду, що суперечило на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Вовчанською районною державною адміністрацією пункту 5 Прикінцевих положень

ЛК України та розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10 квітня

2008 року № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено заступнику прокурора Харківської області в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурором не надано доказів того, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, зокрема відсутні належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірних земельних ділянок до лісового фонду, а також будь-які документи щодо відведення та закріплення спірних земельних ділянок за будь-якими лісовпорядними організаціями.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій лютому 2018 року, заступник прокурора Харківської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про недоведеність того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Право постійного користування ДП «Вовчанське лісове господарство» спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами, а саме: копією планшету лісовпорядкування № 7 Старосалтівського лісництва (квартал 103) за 2010 рік, планами лісонасаджень, копією з таксаційного опису та відповідними викопіюваннями матеріалів лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування ДП «Вовчанське лісове господарство»

з планшетами, що виготовлені на основі геодезичних матеріалів землевпорядкування, відповідно до вимог статті 48 ЛК України затверджені Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Вказане затвердження не скасоване та є чинним.

Згідно з інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»

від 19 березня 2015 року та ДП «Вовчанське лісове господарство» від 05 листопада 2015 року спірна земельна ділянка на момент виникнення спірних правовідносин перебувала у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство».

Разом із тим, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року в справі № 635/5773/16-ц, на яке посилався апеляційний суд як на підставу відмови у задоволенні позову, не встановлено, що спірна земельна ділянка виключена з кварталу № 103 Старосалтівського лісництва.

Кабінетом Міністрів України погодження на вилучення спірної земельної ділянки лісового фонду не надавалися, що, у свою чергу, свідчить про перевищення Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області наданих законодавством повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Доводи інших учасників справи

Відзив щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави Україна в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області,

ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки прийнято до розгляду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам закону,

а всі подальші рішення районної державної адміністрації щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність громадян є незаконними, оскільки з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство».

Аналогічних висновків за схожих обставин справи дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/891/15-ц за позовом заступника прокурора Харківської області

в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4 ,

про визнання недійсними розпоряджень голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» та голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» та повернення земельної ділянки.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/847/15-ц, проаналізувавши підстави визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року та від 19 липня 2013 року № 174, скасував постанову апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області через недоведеність належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення з урахуванням рішення Ради Міністрів Української РСР

від 23 травня 21 липня 1975 року.

Направляючи зазначену справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вважав невстановленими обставини щодо дотримання порядку вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вовчанське лісове господарство» й передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва.

Аналогічні судові рішення ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/668/15-ц та Верховним судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/726/15-ц.

Колегія суддів вважала, що існує різний підхід щодо порядку вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вовчанське лісове господарство» й передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення у власність громадянам у кількості 88 осіб для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2013 року № 174 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 7,8570 га із земель запасу рекреаційного призначення для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

На виконання вказаного розпорядження державним реєстратором Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки, а саме: в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності від 13 серпня 2013 року № 4958988 за ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство».

Суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0073, загальною площею 0,0875 га, яка розташована на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» та не межує з ними. Перетинів меж зазначеної земельної ділянки з землями

ДП «Вовчанське лісове господарство» не виявлено. Земельна ділянка

з кадастровим номером 6321655800:01:005:0073 була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 23 травня

1975 року № 358.

Земельні ділянки, які передані у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів та території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, відносяться до земель рекреаційного призначення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання:

«Чи є порушення меж (або накладання) земельної ділянки площею 0,0875 га та земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?»

27 листопада 2017 року вказана цивільна справа була повернута до Апеляційного суду Харківської області з повідомленням про неможливість надання висновку у зв`язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та у зв`язку з ненадходженням оплати на рахунок інституту за проведення експертизи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Частина друга статті 3 ЗК України визначає, що відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення

в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів

з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно до статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються

і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади

з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади

та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення

не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних

і садових ділянках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав

та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, суд зберігає об`єктивність і неупередженість. На суд також, серед іншого, покладено обов`язок встановити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; існування інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Докази у справі, надані сторонами, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав доведеним, що спірна земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 , належить до земель лісового фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про відмову в прокурору

в задоволенні позову, не спростував надані позивачем на підтвердження належності спірної земельної ділянки до лісового фонду довідку

ДП «Харківська Державна лісовпорядна експедиція» від 19 березня 2015 року № 128, згідно з якою відповідно до лісовпорядкування 2010 року земельні ділянки, які надані громадянам для індивідуального дачного будівництва, знаходяться в кварталі 103, виділ 8-9, 11, 15-22, 28-29, схему меж Старосалтівського лісництва кварталу № 103, викопіювання з планшету лісовпорядкування (Старосалтівського лісництва кварталу № 103).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги

до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки

в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те,

що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня

2017 року, яке набрало законної сили, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2001 та

2010 роках, визнано частково недійсними.

Разом із тим, наведеним судовим рішенням лише частково визнано недійсними планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103, а саме, в частині земельних ділянок, що вилучені для розташування баз відпочинку «Сосновий бір» (площею 1,29 га), «Залив» (площею 3,1 га) та «Сосновий бір ЗЕМІ-1» (площею 1 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у технічних звітах, що складені

ТОВ «АГРІЕЛТІ»та не встановлено факт вилучення спірної земельної ділянки з кварталу № 103 Старосалтівського лісництва.

Направляючи на новий судовий розгляд, Верховний Суд у постановах:

від 26 червня 2019 року (справа № 617/847/15-ц); від 22 травня 2019 року (справа № 617/668/15-ц) та від 05 червня 2019 року (справі № 617/726/15-ц) указав на неповне встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У свою чергу, у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 617/891/15-ц Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанції про доведеність прокурором факту належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду на підставі доказів, які в ході судового розгляду не спростовані. При розгляді справи, суд касаційної інстанції не вбачав порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, у тому числі щодо оцінки доказів та встановлення фактичних даних, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що не існує різного підходу щодо порядку вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вовчанське лісове господарство» й передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва, а відтак, відсутні підстави для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/847/15-ц, Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/668/15-ц та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 617/726/15-ц.

Щодо доводів касаційної скарги по суті

У силу положень частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам закону, а всі подальші рішення районної державної адміністрації щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність громадян є незаконними, оскільки з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті,

та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Відповідно до статей 56 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи

в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються

в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання

в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підтвердження заявлених вимог до суду, прокурором подано докази, зокрема, лист ДП «Харківська Державна лісовпорядна експедиція»

від 19 березня 2015 року № 128, схему меж Старосалтівського лісництва кварталу № 103, викопіювання з планшету лісовпорядкування (Старосалтівського лісництва кварталу № 103), тощо.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив

із недоведеності прокурором належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, зокрема, відсутні належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірних земельних ділянок до лісового фонду, а також будь-які документи щодо відведення та закріплення спірних земельних ділянок за будь-якими лісовпорядними організаціями.

Апеляційний суд також указав, що листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 26 вересня 2017 року № 378 повідомило,

що земельна ділянка гр. ОСОБА_1 з кадастровим номером 6321655800:01:005:0073, загальною площею 0,0875 га, яка розташована на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» та не межує з ними, згідно планово-картографічних матеріалів безперервного лісовпорядкування. Перетинів меж зазначеної земельної ділянки з землями ДП «Вовчанське лісове господарство» не виявлено. Зауважено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0073 була вилучена

зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 23 травня

1975 року № 358.

Крім того, у листі Управління Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області від 21 листопада 2012 року № 0112/3732 про погодження проекту розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадян для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів та території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області зазначено, що дані землі відносяться до земель рекреаційного призначення. Також наявний висновок Управління Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області від 29 грудня 2012 року № 01-13/4364 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому зазначається, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність

88 громадян для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, розроблений ФОП ОСОБА_5 , погоджується.

У висновку зауважується, що категорія землі, що відводиться за даним проектом - землі рекреаційного призначення для індивідуального будівництва.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зіславшись на те, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2001 та 2010 роках визнано частково недійсними та беручи до уваги відомості з листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 26 вересня 2017 року № 378 та листі Управління Держкомзему

у Вовчанському районі Харківської області від 21 листопада 2012 року

№ 0112/3732, апеляційний суд вважав достатнім для спростування доводів позивача про те, що спірна земельна ділянка має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Разом із тим, суд не дав належної оцінки тому факту, що наведеним вище судовим рішенням картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету визнані частково недійсними, а саме, щодо земель для розташування баз відпочинку «Сосновий бір» (площею 1,29 га), «Залив» (площею 3,1 га) та «Сосновий бір ЗЕМІ-1» (площею 1 га).

Крім того, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки наявному в матеріалах справи розпорядженню Ради Міністрів УРСР від 23 травня

1975 року № 358-р та додатку до нього, на яке посилалосьДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у листі від 26 вересня 2017 року № 378, та не встановив, якими доказами зміст даного розпорядження спростовує доводи позивача про те, що спірна земельні ділянка відноситься до земель лісового фонду, перебуває під охороною держави та протиправно вибула з державної власності.

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Висновки щодо застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються

історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

і садових ділянках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 400, 409, 411 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави Україна в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська