№ 619/3452/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

23 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 619/3452/16

провадження № 61-1312св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дергачівська міська рада Харківської області, ОСОБА_3 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Дергачівська міська рада Харківської області, про поновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 2 045 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Належний їй будинок розташований по сусідству з житловим будинком АДРЕСА_1 , частка якого належить ОСОБА_2 .

Позивач зазначала, що попередній власник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та власники будинку АДРЕСА_1 встановлювали межу між суміжними земельними ділянками згідно з планом, який міститься у технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 від 06 червня 2008 року, а саме: земельні ділянки між зазначеними будинками були розмежовані межовими знаками - парканом із вкопаними стовпами.

Вказане розмежування залишалось незмінним з моменту придбання нею домоволодіння у 2008 році.

Проте 22 червня 2016 року ОСОБА_2 безпідставно були порушені межові знаки земельної ділянки, на якій знаходиться будинок АДРЕСА_1 . Відповідач частково демонтувала огорожу між земельними ділянками, на яких розташовані будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і встановила нову огорожу з порушенням межі. Позивач вказувала, що при цьому, відповідач знесла та знищила частину її паркану зі стовпами, встановила інші стовпи, вже на території її домоволодіння, внаслідок чого захопила частину земельної ділянки, що згідно з технічним паспортом знаходиться у її користуванні.

За твердженням позивача, у результаті незаконних дій ОСОБА_2 пошкоджена огорожа, яка встановлена на її ділянці. Через відсутність огорожі до її земельної ділянки є вільний доступ сторонніх осіб. На ширину незаконно захопленої відповідачем ділянки з боку АДРЕСА_8 незаконно демонтовано огорожу з металу та два металевих стовпа. На межі між ділянками № НОМЕР_1 і № 5 вздовж 25 м відповідач без її згоди демонтувала стару огорожу з дерева та металу.

Також позивач зазначила, що висновком судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 визначено всі параметри, необхідні для відновлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_3 , відповідно до схеми земельної ділянки, яка міститься в додатку № 2 до висновку експертизи.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- поновити її порушене право на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належним позивачеві домоволодінням та спірною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відновити межі, виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування встановленої огорожі та перенесення межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , починаючи з точки 4, зазначеній на додатку № 2 до висновку експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 і до огорожі на АДРЕСА_8;

- встановити суміжну межу між земельними ділянками домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до додатку № 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 на відстані 1 м від житлового будинку, господарських будівель, розташованих на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 , до перетину з існуючою огорожею вздовж АДРЕСА_8

- відліковувати відстань в 1 м від кутів будівель домоволодіння АДРЕСА_2 в точках 1-4, визначених у додатку № 2 до висновку експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, до межі між домоволодіннями, перпендикулярно від стін будівель домоволодіння АДРЕСА_2 . Межа повинна проходити паралельно стінам будівель. Межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 від точки 1, зазначеній в додатку № 2 до висновку земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, до перетину з огорожею на АДРЕСА_8 має проходити по прямій лінії. Точка на огорожі на АДРЕСА_8, з якою з`єднується точка 1, має знаходиться на відстані 0,85 м від місця перетину фактичної огорожі на АДРЕСА_8 та існуючої сумісної огорожі між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Відстань в 0,85 м має відраховуватись від точки перетину в сторону домоволодіння АДРЕСА_2 (Примітка: місце знаходження даної точки визначено технічно за матеріалами кадастрової зйомки);

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Дергачівська міська рада Харківської області, ОСОБА_3 , про визнання права користування земельною ділянкою та встановлення меж.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що Дергачівський районний суд Харківської області своїм рішенням від 02 жовтня 2014 року у справі № 619/2834/13-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування будинком, надвірними будівлями, земельною ділянкою та виселення, задовольнив частково.

Ухвалив встановити порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

У загальному користуванні залишив веранду літ. «а» (приміщення II, II).

ОСОБА_2 виділив 39/100 (7/18) частки домоволодіння у користування приміщення квартири АДРЕСА_4 , яка складається з такого: житловий будинок літ. «А-1» (приміщення 1-3, 1-4), площею 16,7 кв. м (8,5 + 8,20); веранда літ. «а» (приміщення II, II), площею 6,3 кв. м ((8,4 + 4,2) х Ѕ). Надвірних будівель та споруд: сарай літ. «Б»; льох літ. «В»; вбиральня літ. «Д»; душ літ. «Е»; огорожа № 1-2.

Всього на 39/100 (7/18) часток домоволодіння співвласнику ОСОБА_2 виділено будівель та споруд, у тому числі: площі будинку літ. «А-1» виділено 16,7 кв. м; площі веранди літ. «а» виділено 6,3 кв. м; надвірних будівель та споруд вартістю 13 096,50 грн, що на 126,50 грн (13 223 -13 096,50) менше, чим належить їй на її 39/100 (7/18) ідеальної частки.

ОСОБА_3 виділив на 61/100 (11/18) частки домоволодіння приміщення квартири АДРЕСА_5 , яка складається з такого: житловий будинок літ. «А-1» (приміщення 1-1, 1-2), площею 27,6 кв. м (11,5 + 16,1); веранда літ. «а» (приміщення II, II), площею 6,3 кв. м ((8,4 + 4,2) х Ѕ). Надвірних будівель та споруд: літня кухня літ. «Г»; огорожа № 1-2.

Всього на 61/100 (11/18) часток домоволодіння співвласнику ОСОБА_3 виділено будівель та споруд, у тому числі: площі будинку літ. «А-1» виділено 27,6 кв. м; площі веранди літ. «а» виділено 6,3 кв. м; надвірних будівель та споруд вартістю 20 809,5 грн, що на 126,5 грн (20 809,50 - 20 683) більше, чим належить їй на її 61/100 (7/18) ідеальну частку.

Вказано, що для здійснення такого порядку користування будинком необхідно провести наступні переобладнання: в стіні між приміщеннями «І» та «1-4» улаштувати дверний проріз із заповненням його дверним блоком; в перегородках між приміщеннями «1-4» та «1-1», та між приміщеннями «1?3» та «1-2» закласти дверні прорізи; зовнішні стіни та перекриття приміщень «І» та «II» утеплити; приміщення «І» обладнати під приміщення кухні для квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; у вхідному дверному прорізі зовнішньої стіни приміщення «І» улаштувати утеплений подвійний дверний блок; переобладнати приміщення «1-4» під житлову кімнату квартири «1».

Розмір площі земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_2 складає 1 200 кв. м.

Співвласнику ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку площею 468 кв. м (1 200 - 732), у тому числі земельну ділянку спільного користування площею 56,7 кв. м.

Співвласнику ОСОБА_3 виділено у користування земельну ділянку площею 732 кв. м (1 200 - 468), у тому числі земельну ділянку спільного користування площею 56,7 кв. м.

Межа користування земельною ділянкою проходить в точках «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л». Точки «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «К», «Л» та стіни будівлі обмежують земельну ділянку загального користування. Точки «А» і «Б» розташовані по червоній лінії (на АДРЕСА_8) та ділять її на три відрізки довжинами 4,3 м, 6,10 м, 3,0 м. Точка «Г» розташована на межі з домоволодінням АДРЕСА_6 та ділить її частину на два відрізки довжинами 14,8 м та 65,2 м. Точки «Л», «К», «И» розташовані на межі з домоволодінням АДРЕСА_1 та ділять її на чотири відрізки довжинами 12,8 м, 7,10 м, 57,0 м, 13,6 м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Такий порядок користування земельною ділянкою був розрахований на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року № 4590/7165 та доданих до висновку схем.

Апеляційний суд Харківської області своїм рішенням від 19 листопада 2014 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2014 року змінив, скасував в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 2 500 грн і в цій частині позовних вимог відмовив.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Під час проведення зазначеної експертизи судовим експертом було встановлено, що згідно з проведеними розрахунками, результатами обстеження (вимірами) та розмірами в масштабі в плані земельної ділянки, що зазначений в матеріалах інвентарної справи та технічному паспорті на житловий будинок, розмір межі по червоній лінії (АДРЕСА_8) складає 13,4 м, а не 12 м - числове значення, вказане по цій межі у зазначених документах. При перерахунку площі з розміром 12 м площа, що зареєстрована за житловим будинком менша, ніж вказана в технічні документації - 1 200 кв. м. При перерахунку площі із встановленим лінійним розміром 13,4 м по червоній лінії досліджуваної ділянки площа складає 1 200 кв. м. Отже при виконанні цієї експертизи приймається лінійний розмір по червоній лінії (на АДРЕСА_8) - 13,4 м.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 468 кв. м, у тому числі земельною ділянкою спільного користування із ОСОБА_3 площею 56,7 кв. м;

- встановити межі між земельним ділянками домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2014 року у справі № 619/2834/13-ц та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Дергачівський районний суд Харківської області своїм рішенням

від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами своїх позовних вимог. Висновки, проведеної у справі експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 не спростовують обставин, викладених у зустрічній позовній заяві, та не можуть слугувати доказом на підтвердження доводів первісного позову. При цьому, суд врахував обставини, встановленні рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2014 року у справі № 619/2834/13-ц, та виходив з того, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року № 4590/7165, що була проведена у цій справі, зазначений в матеріалах інвентарної справи та технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 ) складає 13,4 м, а не 12 м - числове значення, вказане по цій межі у зазначених документах.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції відмовив через те, що позивач у зустрічному позові просить визнати за нею право користування земельною ділянкою, встановити межі, у той час, як такі ж вимоги були задоволені згаданим рішенням суду, яке набрало законної сили.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Харківський апеляційний суд своєю постановою від 09 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали від 17 вересня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Поновив порушене право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

3обов`язав ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом поновлення меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2 045 кв. м; демонтування встановленої огорожі та відновлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 відповідно до акта закріплення меж земельної ділянки № 3 від 2000 року у такому вигляді: по червоній лінії (АДРЕСА_8 - 19,9 м, по межі з домоволодінням АДРЕСА_4 - 65,5 м, по межі із домоволодінням АДРЕСА_2 - 72,0 м, по тильній стороні - 43,3 м).

Суміжну межу між земельними ділянками домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відновити відповідно до додатку № 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, на відстані 1 м від житлового будинку, господарських будівель, розташованих на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 до перетину з існуючою огорожею вздовж АДРЕСА_8.

Відстань в 1 м від кутів будівель домоволодіння АДРЕСА_2 в точках 1-4, визначених у додатку № 2 до висновку експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, до межі між домоволодіннями відліковувати перпендикулярно від стін будівель домоволодіння АДРЕСА_2 . Межа в межах будівель, повинна проходити паралельно, стінам будівель.

Межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 від точки 1, зазначеній в додатку № 2 до висновку земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 до перетину з огорожею на АДРЕСА_8 має проходити по прямій лінії. Точка на огорожі на АДРЕСА_8, з якою з`єднується точка 1, знаходиться на відстані 0,85 м від місця перетину фактичної огорожі на АДРЕСА_8 та існуючої сумісної огорожі між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Відстань у 0,85 м відліковується від точки перетину в сторону домоволодіння АДРЕСА_2 (примітка: місце знаходження даної точки визначено технічно за матеріалами кадастрової зйомки).

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовив.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами виник спір з приводу поновлення права користування земельними ділянками, відведеними для обслуговування будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , шляхом відновлення раніше встановленої межі та демонтування огорожі, натомість предметом спору, що розглядався у справі № 619/2834/13-ц, було визначення порядку користування будинком АДРЕСА_2 , надвірними будівлями, земельною ділянкою та виселення, що виник між співвласниками зазначеного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Оскільки предмети вищевказаних спорів є різними, питання, що були поставлені експертам, стосуються обставин, що підлягають установленню у кожній конкретній справі. З огляду на відмінність предметів у справах № 619/3452/16-ц та № 619/2834/13-ц, обставини, що підлягають установленню, також є різними. Отже, суд першої інстанції під час розгляду цивільної справи № 619/3452/16-ц безпідставно відхилив висновок експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, проведеної у справі, що переглядається, та послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року № 4590/7165, проведеної в іншій цивільній справі для встановлення інших обставин у справі.

Крім цього, апеляційний суд виходив з того, що суд помилково вважав, що при вирішенні спору у цій справі необхідно враховувати висновки, викладені у рішенні Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2014 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2014 року у справі №619/2834/13-ц.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами факт закріплення геодезичними знаками в натурі меж земельної ділянки площею 1 000 та 1 045 кв. м, що передані власнику будинку АДРЕСА_1 , та докази факту порушення зазначеної твердої межі з боку суміжного землекористувача ОСОБА_5 , із зазначенням способу відновлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , тому позовні вимоги в частині поновлення права користування земельною ділянкою та відновлення межі підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій січні 2022 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу): справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судова земельно-технічна експертиза від 20 грудня 2018 року № 8762 проведена без урахування повних вимірів земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 з метою встановлення співвідношення меж з площиною земельних ділянок сторін у справі. Проте, таке співвідношення можливо з`ясувати лише шляхом призначення додаткової судової експертизи в рамках розгляду справи в судовому засіданні в суді першої інстанції.

На думку заявника, для того, щоб встановити такі факти, недостатньо доказів, що були досліджені судом першої інстанції, потрібно зробити додаткову судову будівельну-технічну експертизу, поставивши перед експертами питання, пов`язані зі тим, щоб з`ясувати межі та площі земельних ділянок.

Крім того, заявник мала намір взяти участь особисто у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, проте, апеляційний суд порушив її право на особисту участь в судовому засіданні відповідно до статті 43 ЦПК України. Вказувала, що під час судового засідання вона знаходилась у лікарні у важкому стані через захворювання на COVID-19, жодного повідомлення про судове засідання, призначене на 09 вересня 2021 року вона не отримувала.

Доводи інших учасників справи

У липні 2022 року ОСОБА_3 подала письмові пояснення до касаційної скарги, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

У липні 2022 року ОСОБА_3 подала письмові пояснення до касаційної скарги, де просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_6 .

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними копії договору купівлі-продажу від 13 червня 2008 року, копії витягу про реєстрацію права власності від 19 червня 2008 року.

Будинок АДРЕСА_1 узаконено рішенням Виконавчого комітету Дергачівської міської ради від 11 липня 2000 року № 104, яким дозволено закріпити межі присадибної земельної ділянки площею 1 000 кв. м та 1 045 кв. м, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , в установленому порядку.

Відповідно до копії акта, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 4834 на будинок АДРЕСА_1 , представник архітектурно-планового бюро Дергачівського району на виконання вищезазначеного рішення Виконавчого комітету Дергачівської міської ради здійснив в натурі закріплення меж земельної ділянки площею 1 000 кв. м та 1 045 кв. м геодезичними знаками, що передані власнику будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_12 .

До зазначеного акта доданий проєкт закріплення меж з зазначенням лінійних розмірів.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2011 року, у справі № 2-70/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання права власності на частину житлового будинку і надвірних будівель, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 , в своїх інтересах та інтересах сина ОСОБА_9 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про визнання права власності на частину житлового будинку і надвірних будівель в порядку спадкування і визнання права власності на частину грошових вкладів, ОСОБА_2 на праві власності належить 7/18 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 - 7/18 частин домоволодіння, ОСОБА_8 - 4/18 частин домоволодіння. На підставі цього рішення суду ОСОБА_2 зареєструвала право спільної часткової власності на 7/8 частин будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дергачівської міської ради Харківської області про визнання права власності на 4/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом, за ОСОБА_3 визнано право власності на 4/18 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 зареєструвала право спільної часткової власності на 4/18 частин зазначеного будинку, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (далі - Харківський НДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса) фактична довжина меж та площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає лінійним розмірам меж та площі земельної ділянки, визначеним у технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 06 червня 2008 року, в «Проекті» до акта закріплення меж земельної ділянки від 2000 року, в плані ділянки, який знаходиться в інвентарній справі № 4834. Лінійний розмір фактичної межі по фасаду домоволодіння АДРЕСА_2 не відповідає лінійному розміру межі по фасаду домоволодіння (з АДРЕСА_8), визначеним у «плані» (стор. 27) інвентаризаційної справи № 3032, складеного в 1962 році, та квартальній зйомці кварталу № 147. Фактична межа домоволодіння АДРЕСА_1 , відносно будівель і споруд, розташованих на даній земельній ділянці, не відповідає даним акта закріплення меж земельної ділянки від 2000 року, що знаходиться в матеріалах інвентаризаційної справи № 4834 (стор. 30, 31), а також матеріалам квартальної зйомки кварталу № 147. Надати відповідь експертами на питання: «визначити межі землекористування поміж домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в натурі: «визначити межі землекористування поміж домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 відповідно до технічних паспортів на житлові будинки, проекту та акта закріплення меж, планів земельних ділянок які знаходяться в матеріалах справи не надається можливим.

Також суди встановили, що ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про надання експертами письмових роз`яснень та доповнень до вищезазначеного висновку.

Дергачівський районний суд Харківської області своєю ухвалою від 24 травня 2019 року у задоволені зазначеного клопотання відмовив. Проте експерти надали письмові пояснення до висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 на запит адвоката Масло П. П.

Відповідно до вищезазначених роз`яснень згідно з додатком № 2 до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 відстань від господарської будівлі «КН», розташованої на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 , до суміжної межі з домоволодіння АДРЕСА_9 складає 1,03 м.

Згідно з «актом встановлення меж» від липня 2000 року межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 були закріплені відповідно до «проекту» (інвентар, № 4834 стор. 31). За даними «проєкту» відстань від житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_2 до суміжної межі з домоволодінням АДРЕСА_1 складає 1 м (стор. 9, 10 висновку). Далі відстань від будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 , до суміжної межі в напрямку до АДРЕСА_8, збільшується.

На відрізку від кута господарської будівлі (в точці 4, вказаній в додатку № 2 до висновку) і до огорожі по АДРЕСА_8 є зміщення суміжної межі в бік домоволодіння АДРЕСА_1 . На іншому відрізку в напрямку до тильної межі, місце розташування суміжної межі між домоволодіннями АДРЕСА_3 залишилось незмінним і відповідає даним квартальної зйомки кварталу № 147, в якому знаходиться дані домоволодіння.

При проведенні експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762 на дослідження були надані матеріали квартальної зйомки кварталу № 147, у якому знаходяться домоволодіння АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в масштабі 1:500. За масштабом квартальної зйомки кварталу № 147, методом лінійних вимірювань можливо встановити, що відстань від кутів житлового будинку розташованого на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 до межі складає

1 м» (стор. 10 висновку), що відповідає даним «акта встановлення меж»

від липня 2000 року, який знаходиться в матеріалах інвентаризаційної справи № 4834 (стор. 30, 31). Згідно з актом відстань від житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_2 , а також від господарських будівель з боку домоволодіння АДРЕСА_1 складає 1 м.

Суміжна межа між земельними ділянками домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , повинна проходити на відстані 1 м від житлового будинку, господарських будівель, розташованих на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 до перетину з існуючою огорожею вздовж АДРЕСА_8. Відповідно до графічної частини додатка № 2 до експертизи, існуючий межовий знак між земельними ділянками на межі по АДРЕСА_8 необхідно перенести в бік земельної ділянки № НОМЕР_2 на відстань приблизно 1 м. Більш точніше місцеположення цієї точки можливо встановити при виконанні робіт по встановленню межі на місцевості.

Разом з тим, апеляційний суд установив, що Дергачівський районний суд Харківської області своїм рішенням від 02 жовтня 2014 року у справі № 619/2834/13-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування будинком, надвірними будівлями, земельною ділянкою та виселення, задовольнив частково.

Ухвалив встановити порядок користування житловим будинком

з надвірними спорудами та земельною ділянкою за адресою:

АДРЕСА_2 .

У загальному користуванні знаходиться веранда літ. «а» (приміщення II, II).

ОСОБА_2 виділив 39/100 (7/18) частки домоволодіння у користування приміщення квартири АДРЕСА_4 , яка складається з наступного:

- житловий будинок літ. «А-1» (приміщення 1-3, 1-4), площею 16,7 кв. м

(8,5 + 8,20),

- веранда літ. «а» (приміщення II, II), площею 6,3 кв. м ((8,4 + 4,2) х Ѕ).

Надвірних будівель та споруд: сарай літ. «Б»; льох літ. «В»; вбиральня

літ. «Д»; душ літ. «Е»; огорожа № 1-2.

Всього на 39/100 (7/18) частини домоволодіння співвласнику

ОСОБА_2 виділяється будівель та споруд, у тому числі:

- площі будинку літ. «А-1» виділяється 16,7 кв. м;

- площі веранди літ. «а» виділяється 6,3 кв. м;

- надвірних будівель та споруд вартістю 13 096,50 грн, що на 126,50 грн (13 223 -13 096,50) менше, чим їй покладено на її 39/100 (7/18) ідеальну частку.

ОСОБА_3 виділив на 61/100 (11/18) частки домоволодіння приміщення квартири АДРЕСА_5 , яка складається з наступного:

- житловий будинок літ. «А-1» (приміщення 1-1, 1-2), площею 27,6 кв. м

(11,5 + 16,1);

- веранда літ. «а» (приміщення II, II), площею 6,3 кв. м ((8,4 + 4,2) х Ѕ).

Надвірних будівель та споруд: літня кухня літ. «Г»; огорожа №1-2.

Всього на 61/100 (11/18) частини домоволодіння співвласнику ОСОБА_3 виділяється будівель та споруд, у тому числі:

- площі будинку літ. «А-1» виділяється 27,6 кв. м;

- площі веранди літ. «а» виділяється 6,3 кв. м;

- надвірних будівель та споруд вартістю 20 809,5 грн, що на 126,5 грн (20 809,50 - 20 683) більше, чим покладено на її 61/100 (7/18) ідеальну частку.

Для здійснення даного порядку користування будинком необхідно провести наступні переобладнання:

- в стіні між приміщеннями «І» та « 1-4» улаштувати дверний проріз із заповненням його дверним блоком.

- в перегородках між приміщеннями « 1-4» та « 1-1», та між приміщеннями «1-3» та «1-2» закласти дверні прорізи.

- зовнішні стіни та перекриття приміщень «І» та «II» утеплити. Приміщення «І» обладнати під приміщення кухні для квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

- у вхідному дверному прорізі зовнішньої стіни приміщення «І» улаштувати утеплений подвійний дверний блок.

- переобладнати приміщення «1-4» під житлову кімнату квартири «1».

Розмір площі земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_2 складає

1 200 кв. м.

Співвласнику ОСОБА_2 виділяється у користування земельна ділянка площею 468 кв. м (1 200 - 732), у тому числі земельна ділянка спільного користування площею 56,7 кв. м.

Співвласнику ОСОБА_3 виділяється у користування земельна ділянка площею 732 кв. м (1 200 - 468), у тому числі земельна ділянка спільного користування площею 56,7 кв. м.

Границя користування земельною ділянкою проходить в точках «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л». Точки «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «К», «Л» та стіни будівлі обмежують земельну ділянку загального користування. Точки «А» і «Б» розташовані по червоній лінії (на АДРЕСА_8) та ділять її на три відрізки довжинами 4,3 м, 6,10 м, 3,0 м. Точка «Г» розташована на межі з домоволодінням АДРЕСА_6 та ділить її частину на два відрізки довжинами 14,8 м та 65,2 м. Точки «Л», «К», «И» розташовані на межі з домоволодінням АДРЕСА_1 та ділять її на чотири відрізки довжинами

12,8 м, 7,10 м, 57,0 м, 13,6 м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Зазначений порядок користування земельною ділянкою був розрахований на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року № 4590/7165 та доданих до висновку схем.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Верховний Суд своєю постановою від 13 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2014 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-24097св18).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Відповідно до статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проєктів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376), чинної на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Інструкції № 376 межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою.

У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).

Дані земельно-кадастрової документації відповідно до статті 193 ЗК України повинні містити сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог (первісних і зустрічних) та доводів апеляційної скарги, встановивши у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, надав перевагу висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року № 4590/7165, проведеної під час розгляду цивільної справи № 619/2834/13-ц, та вважав доведеним той факт, що у випадку використання у розрахунках лінійного розміру 13,46 метрів (фактичні лінійні розміри), а не розміру 12 м, площа, що зареєстрована за житловим будинком, є меншою, ніж указана в технічні документації. А у випадку використання в розрахунках лінійного розміру 13,46 метрів (фактичні лінійні розміри) площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 відповідає площі, вказаній у документах. При цьому суд першої інстанції відхилив висновки експертизи від 20 грудня 2018 року № 8762, проведеної у справі, що переглядається безпідставно, через їхню неповноту.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог, дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 надала суду докази закріплення меж земельної ділянки площею 1000 кв. м та 1045 кв. м геодезичними знаками в натурі, що передані власнику будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_12 , та докази порушення зазначеної твердої межі з боку суміжного землекористувача ОСОБА_5 , з зазначенням способу відновлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення права користування земельною ділянкою та відновлення межі підлягають задоволенню.

Аргументи ОСОБА_2 , наведені у касаційній скарзі щодо неповноти встановлення фактичних обставин справи є необґрунтованими.

Заявник у касаційній скарзі вказує, що судова експертиза у справі, що переглядається є неповною, оскільки проводилась без урахування повних вимірів земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 . На думку заявника, з метою співвідношення меж з площиною земельних ділянок сторін у справі, відповідність розмірів земельних ділянок в натурі технічній документації необхідно було призначити додаткову судову експертизу у межах цієї справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом клопотання про призначення відповідної додаткової експертизи не заявляла, та не наводила додаткових питань, які мали б бути поставлені на вирішення експертизи.

Разом з тим, за клопотаннями позивача за первісним позовом та її представника (а.с. 166-167, 203-204, т. 2) були викликані судові експерти, які складали висновок експертизи у цій справі та надали свої пояснення під час судового засідання. Жодних клопотань від відповідача ОСОБА_2 або її представника, як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду з цього приводу не надходило.

Варто звернути увагу, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2019 року провадження у справі 619/2834/13-ц зупинене до розгляду справи, що переглядається (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85484439).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме - справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Вказані доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, згідно з частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених

статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).

Так, Харківський апеляційний суд своєю ухвалою від 03 грудня 2020 року призначив розгляд справи на 17 грудня 2020 року (а. с. 91, т. 3).

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 03 грудня 2022 року направлена на адресу заявника ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_10 ), яка отримана заявником ОСОБА_2 10 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи (а. с. 91, т. 3).

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді Тичкової О. Ю. у відпустці, розгляд справи відкладений на 18 березня 2021 року (а. с. 95, т. 3).

Згідно з протоколом судового засідання від 18 березня 2022 року

ОСОБА_2 була присутня при розгляді справи та повідомлена про те, що розгляд справи відкладений на 20 травня 2021 року під розписку (а. с. 115, 116, 117, т. 3).

Відповідно до протоколу судового засідання від 20 травня 2021 року ОСОБА_2 була присутня при розгляді справи та повідомлена про те, що розгляд справи відкладений на 03 червня 2021 року під розписку (а. с. 130-134, т. 3).

Згідно з протоколом судового засідання від 03 червня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 був присутній при розгляді справи та повідомлений про те, що розгляд справи відкладений на 09 вересня 2021 року під розписку (а. с. 137, 143, т. 3).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом надано право суду вирішувати питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Згідно з протоколом судового засідання від 09 вересня 2021 року ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 у судове засідання не з`явилися, перевіривши причини його неявки в судове засідання, апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за їх відсутності (а. с. 157, т. 3).

ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Перевіряючи доводи заявника про те, що розгляд справи за його відсутності позбавив можливості надати пояснення щодо суттєвих обставин справи, що призвело до неповноти з`ясування апеляційним судом обставин справи та неправильного її вирішення, Верховний Суд ураховує, що ОСОБА_2 , крім зазначених посилань, не навела обставин, які дійсно були відомі лише їй та які, з урахуванням їх доказової значимості, мали б вирішальний вплив на результати розгляду справи.

Таким чином, доводи заявника про неналежне повідомлення його судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У свою чергу, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду за приписами статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14?446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суди апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк