Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 619/4431/16

провадження № 61-16901св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року в складі судді Калмикової Л. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іващенко М. М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що в період з 05 вересня 1998 року до 01 червня 2016 року позивач перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. Під час перебування в шлюбі, а саме - 28 січня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 придбана земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважала, що оскільки спірна земельна ділянка придбана в період шлюбу, вона є об`єктом права спільної сумісної власності. Однак, 17 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що вона не давала згоди на відчуження земельної ділянки, яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач просила визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іващенко М. М., а також визнати за позивачем право власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт перебування її та відповідача ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі на час придбання та продажу спірної земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку 28 січня 2015 року, тобто після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , а відчужив - перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Крім того, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про виклик і допит свідків, справу розглянуто в апеляційному суді за відсутності позивача належним чином не повідомлену про розгляд справи та її представника, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Стверджує, що судами неправильно встановлено момент припинення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу. Не враховано, що заочне рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу між зазначеними вище особами набрало законної сили лише 01 червня 2016 року, тобто вже після набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність.

З огляду на зазначені вище обставини, представник позивача також вважає неправильними висновки судів про перебування відповідача на час відчуження спірної земельної ділянки в іншому зареєстрованому шлюбі, оскілки шлюб з ОСОБА_8 не міг бути зареєстрований 10 жовтня 2015 року, адже ОСОБА_2 перебував в шлюбі з позивачем до 01 червня 2016 року.

У січні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника позивача, в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Стверджує, що судами правильно встановлено момент припинення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу - 24 листопада 2014 року, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю останнього.

Також представник відповідача не погоджується з доводами касаційної скарги про розгляд справи апеляційним судом за відсутності позивача не повідомлену належним чином, оскільки належним чином був повідомлений представник позивача, який не довів апеляційному суду поважність причин неможливості його явки в судове засідання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, витребувано із Дергачівського районного суду Харківської області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 619/4431/16, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 1998 року.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

28 січня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 придбана земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 .

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд зобов`язати Київський відділ реєстрації актів цивільного стану анулювати актовий запис № 667 про шлюб, укладений 10 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року в задоволенні зазначеного вище адміністративного позову відмовлено.

17 лютого 2016 року спірна земельна ділянка була відчужена на користь відповідача ОСОБА_3 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до статей 81 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції чинній на час придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом пункту «а» частини першої статті ЗК України, в редакції чинній на час відчуження ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_3 , власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_2 за оспорюваним договором купівлі-продажу відчужена земельна ділянка, яка придбана останнім після розірвання шлюбу з позивачем, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також для визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно встановлено момент припинення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не враховано, що заочне рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу між зазначеними вище особами набрало законної сили лише 01 червня 2016 року, оскільки зі змісту заочного рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу та постанови апеляційного суду про залишення заочного рішення без змін вбачається, що фактичні шлюбні відносини припинені між сторонами з січня 2013 року, тому незважаючи на те, що тривав перегляд заочного рішення суду про розірвання шлюбу в апеляційному порядку, підстав вважати спірну земельну ділянку такою, що придбана за спільні сумісні кошти подружжя, немає.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто в апеляційному суді за відсутності позивача належним чином не повідомлену про розгляд справи, та її представника, оскільки сторони були повідомлені про день і час розгляду справи апеляційним судом різними засобами зв`язку. При цьому, від представника позивача до апеляційного суду надходила заява про відкладення розгляду справи з посиланням на симптоми вірусного захворювання, але доказів хвороби представник позивача не надав.

Аргументи касаційної скарги про безпідставність доводів судів щодо перебування ОСОБА_2 з 10 жовтня 2015 року в іншому зареєстрованому шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки судами правильно зазначеної, що останній дійсно з 10 жовтня 2015 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 . Позивач оспорювала актовий запис про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , однак постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, в задоволенні зазначеного вище адміністративного позову відмовлено.

Доводи касаційної скарги про наявність доказів про перебування ОСОБА_2 у шлюбі з позивачем на час придбання земельної ділянки, а саме - подану відповідачем Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру у 2014 році, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у 2014 році відповідачем подана декларація за 2013 рік, коли сторони ще перебували в зареєстрованому шлюбі. В Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, поданої відповідачем у 2015 році, ОСОБА_2 вже не зазначає позивача членом сім`ї суб`єкта декларування. Варто зазначити, що спірна земельна ділянка придбана у 2015 році.

Не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій також і інші доводи касаційної скарги заявника.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик