ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 620/15959/24
адміністративне провадження № К/990/11682/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №620/15959/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (головуючий суддя Скалозуб Ю.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 грудня 2023 року індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4463 грн 15 коп. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 грудня 2023 року індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463 грн 15 коп. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, позовну заяву було повернуто позивачу у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
3. Суди попередніх інстанцій зазначили, що статтею 233 КЗпП України (у редакції чинній на момент звернення до суду з позовом) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
4. Зауважили, що предметом спору в даній справі є індексація грошового забезпечення, що є складовою грошового забезпечення, яке виплачується особі щомісяця. При щомісячному отриманні позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, останній повинен був знати про розмір виплаченого йому щомісячно грошового забезпечення.
5. Констатували, що подання заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
6. Оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, то суди попередніх інстанцій вирішили, що позовну заяву необхідно повернути особі, яка її подала.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати судові рішення у цій справі та направити справу №620/15959/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. У тексті касаційної скарги позивач зазначив, що правовідносини, що виникли до 19 липня 2022 року регулюються статтею 233 КЗпП України, у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, а тому він не пропустив строк звернення до суду з вимогами, які охоплюють часовий проміжок з 01 грудня 2015 року по 18 липня 2022 року.
9. Указав, що 19 липня 2022 року набрала чинності нова редакція статті 233 КЗпП України, яка визначає тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
10. Зауважив, що 19 серпня 2024 року звернувся до відповідача із заявою про отримання відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення, проте станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідач не надав відповіді на указане звернення.
11. 01 квітня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 19 березня 2025 року.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2025 року для розгляду справи №620/15959/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №620/15959/24.
15. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу №620/15959/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
16. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
17. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 грудня 2015 року по 04 грудня 2023 року.
18. Підставою для повернення позовної заяви слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення свого права.
19. Апеляційний суд зазначив, що при щомісячному отриманні позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, останній повинен був знати про розмір виплаченого йому щомісячно грошового забезпечення.
20. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 04 грудня 2024 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
21. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
22. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
23. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
24. Для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 грудня 2015 року по 04 грудня 2023 року.
25. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
26. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
27. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
28. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
29. Застосовуючи наведені висновки колегія суддів зазначає, що спірний період [з 01 грудня 2015 року по 04 грудня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
30. Період з 01 грудня 2015 року до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
31. Проте період з 19 липня 2022 року по 04 грудня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
32. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій помилково застосували до періоду з 01 грудня 2015 року по 18 липня 2022 року частину першу статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом.
33. Разом з тим, колегія суддів частково поділяє позицію судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо необхідності застосування частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 04 грудня 2023 року.
34. Верховний Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
35. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
37. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
38. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
39. На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому [у період з 19 липня 2022 року по 04 грудня 2023 року] сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
40. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
41. Суди попередніх інстанцій установили, що 19 серпня 2024 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про нараховане та виплачене його грошове забезпечення.
42. Проте, як зазначив позивач, Військова частина НОМЕР_1 не надала відповіді на указане звернення.
43. З огляду на обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 04 грудня 2023 року слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до грудня 2024 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
44. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 04 грудня 2023 року] та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
45. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви про індексацію грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 04 грудня 2023 року є передчасним.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. У цій справі суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
49. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
50. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №620/15959/24 скасувати.
3. Справу №620/15959/24 направити для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду