ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року
м. Київ
справа №620/16979/24
адміністративне провадження № К/990/19631/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Стеценко С.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 (суддя Дубіна М.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 (судді Собків Я.М., Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)
у справі № 620/16979/24 за позовом Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішень.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2024 №2083 «Про накладення штрафу на АТ «Чернігівобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії»;
- розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2024 №310-р «Про усунення порушень АТ «Чернігівобленерго».
Одночасно із позовною заявою АТ «Чернігівобленерго» подало заяву про забезпечення позову, у якій просило суд зупинити дію розпорядження Нацкомісії 10.12.2024 № 310-р «Про усунення порушень АТ «Чернігівобленерго» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви АТ «Чернігівобленерго» покликалось на те, що Нацкомісією за відсутності правових підстав для проведення заходу контролю в умовах воєнного стану було проведено його позапланову невиїзну перевірку за періоди, які вже були предметом контролю Регулятора, внаслідок чого, в порушення профільного законодавства, а також Податкового кодексу України та Законів України «Про оплату праці», «Про захист персональних даних», «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» у позивача були витребувані інформація та копії документів, а оспорюваним розпорядженням АТ «Чернігівобленерго» було зобов`язано у строк до 01.01.2025 надати їх до Нацкомісії за переліком, наведеним у її листі від 15.08.2024 № 9103/14.1.1/7-24, у тому числі таку, яка містить конфіденційну інформацію та персональні дані, які охороняються законом. На думку заявника, таке розпорядження є очевидно протиправним та безпідставним.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду 31.12.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025, заяву Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2024 № 310-р «Про усунення порушень АТ «Чернігівобленерго» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Також суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини свідчать про те, що вжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку матиме наслідком збереження існуючого становища, а також можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками цієї справи, проте оспорюваним розпорядженням зачіпаються їх права та інтереси, які можуть бути порушені у зв`язку із виконанням заявником у визначений оспорюваним розпорядженням Регулятором строк.
Також суд виходив з того, що у разі виконання АТ «Чернігівобленерго» оспорюваного розпорядження, яким було зобов`язано заявника у строк до 01.01.2025 надати до Нацкомісії інформацію та завірені в установленому законодавством порядку копії документів, запитувані нею у листі від 15.08.2024 № 9103/14.1.1/7-24, втратиться сенс судового захисту у цій справі, оскільки в силу вимог частини третьої статті 5 Закону № 1540-VII оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках і в цьому випадку суд не знайшов для цього підстав.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, виходив з того, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме виконанню заявником вимог оспорюваного у цій справі розпорядження Регулятора.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що незастосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин створить очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що забезпечення позову у цій справі не зумовить фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, а вирішення відповідного питання за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог
Також покликається на те, що оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання, не є визначальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Також покликається на те, що, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції надав оцінку виключно доводам позивача, викладеним у заяві про забезпечення позову, та не досліджував належні та допустимі докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Також покликається на те, що судом першої інстанції не враховано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просив позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, тому, на переконання НКРЕКП, такі дії суду є неприпустимими, не відповідають вимогам чинного законодавства і фактично створюють потенційну загрозу національним інтересам України у сфері енергетики.
Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач у відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
У клопотанні від 16.06.2025 позивач просив закрити касаційне провадження, покликаючись на те, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 є виконаною та з 20.03.2025 (дата набрання рішенням у справі законної сили 19.03.2025) не породжує будь-яких юридичних наслідків для сторін, отже втратила юридичне і фактичне значення та не забезпечує охорони матеріально-правових інтересів позивача у цій справі.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необхідності збереження існуючого становища та з того, що в разі виконання позивачем оскаржуваного розпорядження втратиться сенс судового захисту у цій справі.
Водночас, пункт 1 частини другої статті 150 КАС України не пов?язує можливість вжиття заходів забезпечення позову з наведеними вище підставами.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову з підстав, не передбачених статтею 150 КАС України, не можна визнати обґрунтованим.
Натомість, в якості таких підстав пункт 1 частини другої статті 150 КАС України визначає те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Предметом оскарження у цій справі є постанова «Про накладення штрафу» та розпорядження «Про усунення порушень».
Однак, судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином виконання оскаржуваного розпорядження ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 КАС України могло б бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку.
Судом апеляційної інстанції такі недоліки провадження у суді першої інстанції не усунуто.
Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вжиття заходів забезпечення позову не допустить порушення або безпідставне обмеження прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками цієї справи.
Водночас, за змістом статті 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтоване необхідністю захисту прав інших осіб, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень відповідача не заявляли.
В протилежному випадку, забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.
До того ж, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України передбачено заборону забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі № 640/12373/21.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення позову відповідно до пункту 2 частини другої статті 150 КАС України з підстав очевидності порушення і касаційна скарга не містить доводів щодо таких висновків, тому в цій частині оцінка висновкам суду першої інстанції не надається.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, судові рішення у справі підлягають скасуванню з прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Клопотання позивача про закриття касаційного провадження, в зв`язку з втратою оскаржуваним судовим рішенням юридичного і фактичного значення, задоволенню не підлягає, оскільки нормами статті 339 КАС України не визначено таких підстав для закриття.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі № 620/16979/24 скасувати.
В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко