ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 620/17733/23
адміністративне провадження № К/990/35137/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 (колегія суддів: Маринчак Н.Є., Черпак Ю.К, Штульман І.В.) у справі №620/17733/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 10.01.2024 у справі № 620/17733/23 визнав протиправними дії ГУПФУ в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 18.10.2023 № ФЧ55213 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023; зобов`язав ГУПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 18.10.2023 № ФЧ 55213 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, та здійснити виплату без обмеження її максимальним розміром включно з індексацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 включно з індексацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а також доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 набрало законної сили 14.04.2024.
3. 18.06.2024 позивач в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених ГУПФУ в Чернігівській області при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 620/17733/23.
Просить визнати протиправними дії, що полягають в обчисленні розміру пенсії, призначеної до виплати ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру; зобов`язати ГУПФУ в Чернігівській області у десятиденний термін після набрання ухвалою суду законної сили повідомити суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню статей 14 370 КАС України, вжити заходи щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 620/17733/23 у повному обсязі; попередити начальника ГУПФУ в Чернігівській області про можливі наслідки за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 620/17733/23.
4. Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.06.2024 заяву ОСОБА_1 повернув заявнику.
5. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2024 апеляційну скаргу залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали. Вказав, що позивачу слід усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
7. Копію ухвали від 27.06.2024 позивач отримав 26.07.2024, про що свідчить повідомлення АТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення.
8. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.08.2024 апеляційну скаргу повернув.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
9. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у строк, встановлений на виконання вимог ухвали від 27.06.2024, позивач надіслав заяву на усунення недоліків, яка надійшла до суду 08.08.2024, тобто після постановлення ухвали. В заяві позивач вказав, що відсутні підстави для сплати судового збору, оскільки ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС Законом України «Про судовий збір» не встановлена.
Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 4 Закону України «Про судовий збір» та на порушення статті 132 КАС України, що призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, обов`язок його сплати не поширюється і на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за результатами її розгляду.
10. Верховний Суд ухвалою від 16.10.2024 відкрив касаційне провадження.
11. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
12. Зважаючи, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права, дійшов таких висновків.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
15. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
17. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України, за змістом частини п`ятої якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
18. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
19. Відповідно до приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
20. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку підставою для повернення апеляційної скарги.
21. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
23. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
24. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (Закон № 3674-VI).
25. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
26. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
27. Таке формулювання вказує на те, що за подання усіх заяв, які передбачені процесуальним законом, підлягає справлянню судовий збір.
28. Оскільки заява «про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду» передбачена процесуальним законом (стаття 383 КАС України), то за змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI за її подання підлягає сплаті судовий збір.
29. Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону № 3674-VI.
30. Водночас, ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України статтею 4 Закону № 3674-VI не передбачена.
31. Таким чином, передбачена статтею 383 КАС України заява хоч і віднесена до числа об`єктів справляння судового збору, однак відсутність у Законі № 3674-VI відповідної ставки виключає можливість вимагати його сплати від позивача, що дозволяє зробити висновок про те, що за подання такої заяви судовий збір не підлягає сплаті.
32. Натомість, відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду передбачено сплату судового збору в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
33. Зазначена норма не розрізняє ухвал, за які підлягає сплаті судовий збір, що вказує на те, що судовий збір підлягає сплаті за подання апеляційних скарг на усі без виключення ухвали суду першої інстанції, в т.ч. ухвали, прийняті в порядку статті 383 КАС України.
34. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір ставок судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду передбачено Законом № 3674-VI і такі положення Закону стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.
35. Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов`язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
36. Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); «обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019).
37. Крім того, в Рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
38. Оскаржувана, у справі яка розглядається, ухвала стосується питань апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України.
39. При цьому, можливість апеляційного оскарження, постановленої в порядку статті 383 КАС України ухвали суду, як і у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, також поставлена у залежність від сплати судового збору, що також створює необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду і є порушенням конституційних засад та принципів адміністративного судочинства.
40. Верховний Суд вже розглядав касаційну скаргу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду.
41. Так, у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.
Водночас у постанові від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20 колегія суддів звернулася до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI.
42. З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку з ненаданням скаржником документа про сплату судового збору, оскільки останній не повинен сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу, прийняту за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
43. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
46. За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 скасувати.
Справу № 620/17733/23 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Н.В. Коваленко
С.Г. Стеценко