ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 620/17995/23
адміністративне провадження № К/990/35440/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Желєзного І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 620/17995/23
за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (далі - відповідач, ДСНС), у якому просив суд:
1.1. визнати бездіяльність ДСНС, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року;
1.2. зобов`язати ДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078;
1.3. зобов`язати ДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
2. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в період проходження ним військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 30.11.2018 з відповідним урахуванням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року. Тому, вважав таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до витягу з наказу ДСНС від 29.06.2021 № 114 ОСОБА_1 звільнений зі служби.
4. Відповідно до довідки ДСНС від 31.10.2023 № 179 та розрахунку індексації грошового забезпечення з січня 2008 по березень 2018, позивачу у період з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась, виходячи з розрахунку базового місяця - вересень 2013 року, січень 2017 року, жовтень 2017 року, січень, березень 2018 року (а.с. 42).
5. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати належних йому сум індексації у відповідному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позов задоволено частково:
6.1. визнано протиправною бездіяльність ДСНС щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року, та з 01.01.2016 по 30.11.2018 із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
6.2. зобов`язано ДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із встановленням базового місяця - січень 2008 року, та в період з 01.01.2016 по 30.11.2018 із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
6.3. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
7. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці.
8. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.08.2024 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 скасував та ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
8.1. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись, зокрема на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, уважав, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами без поважних причин.
8.2. Суд апеляційної інстанції вказав про те, що оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, то строки звернення до суду з позовом про її нарахування та виплату на час порушення прав позивача щодо виплати спірної індексації грошового забезпечення у 2016 - 2018 роках не застосовувалися.
8.3. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
8.4. Отже, з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
8.5. Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
8.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Встановлений з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
8.7. З урахуванням наведених правових норм, апеляційний суд дійшов до висновку, що тримісячний строку звернення до суду після закінчення карантину розпочався з 01.07.2023. В суд з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 02.12.2023 (згідно штампу на конверті), про розмір належних сум грошового забезпечення позивач мав знати щоразу при його отриманні, а щодо остаточного розрахунку на день звільнення - з 06.07.2021. Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивач суду не навів.
8.9. Отже, суд апеляційної інстанції уважав, що позивач пропустив строк звернення до суду з такими позовними вимогами та не навів поважних причин пропуску строку.
8.10. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм права, тому рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 скасував, а позовні вимоги залишив без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
9. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2024.
10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску ним строку звернення до суду. Касатор посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції застосовано статтю 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статтю 233 КЗпП України без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23.
11. Скаржник наводить доводи про те, що на час його звільнення зі служби (06.07.2021) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про працю не обмежувалося будь-яким строком.
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Прокопенко О.Б., судді - Радишевська О.Р., Мельник-Томенко Ж.М.
13. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 24.09.2024 № 2777/0/15-24 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказу Голови Верховного Суду від 24.09.2024 № 1937/0/5-24 про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.09.2024 № 1108, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Губська О.А.
14. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Губської А.О., Соколова В.М., від 01.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024.
15. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.04.2025 № 356/0/78-25, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Желєзного І.В.
16. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
17. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та наводить доводи про те, що позивач звернувся з позовною заявою з пропуском строку звернення до суду.
Оцінка Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, та аргументів учасників
18. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки.
20. Залишаючи позов без розгляду апеляційний суд зазначив, що звернувшись з цим позовом 02.12.2023 позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19.07.2022), перебіг якого почався з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (06.07.2021).
21. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
22. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
23. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
24. Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
25. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
26. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.
27. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
28. Індексація грошових доходів населення - це установлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
29. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
30. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).
31. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
32. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.
33. Так, в указаному Рішенні Конституційний Суд України виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
34. У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
35. Отже кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
36. З уваги на це спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
37. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 440/6875/24, від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а.
38. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
39. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у Рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.
40. Так, у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
41. Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
42. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
43. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
44. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
45. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
46. Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що на час виникнення у ОСОБА_1 права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
47. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин частина друга статті 233 КЗпП України визначала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
48. З огляду на це судом апеляційної інстанції при вирішенні питання дотримання строку звернення до адміністративного суду помилково застосовано частину першу статті 233 КЗпП України у редакції, що набрала чинності 19.07.2022.
49. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.04.2025 у справі № 260/4589/24, від 03.04.2025 у справі № 420/1581/24 та від 10.04.2025 у справі № 620/11514/24
50. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що застосований судом апеляційної інстанції підхід є неправильним.
51. Підсумовуючи наведене колегія суддів констатує, що застосування апеляційним судом редакції статті 233 КЗпП України, яка не поширюється на події, які мали місце до 19.07.2022, призвело до помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
53. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
54. У цій справі суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
55. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
56. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 620/17995/23 скасувати.
3. Справу №620/17995/23 направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов І.В. Желєзний