ПОСТАНОВА
Іменем України
20 січня 2021 року
Київ
справа №620/509/19
адміністративне провадження №К/9901/19280/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Непочатих В. О. від 22.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів: Сорочка Є. О., Чаку Є. В. від 03.06.2019
у справі №620/509/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ у Чернігівській області), в якому просив: визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 01.11.2017.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 01.11.2017; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
3. 10.07.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».
6. Наказом державної установи «Чернігівській слідчий ізолятор» від 30.10.2017 № 122/ос-17 позивача звільнено зі служби (за власним бажанням) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) з 31.10.2017.
7. Відповідно до даного наказу вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 2 місяці 16 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 3 місяці 11 днів.
8. 23.08.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугою років.
9. Відповідач листом від 04.09.2018 № 3946/03/К-12 повідомив позивачу, що документи для призначення пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими органами, а функції щодо визначення складових та розміру грошового забезпечення, розрахунку вислуги років на пенсію військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» покладено на Міністерства та відомства, де особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом проходили службу.
10. 27.08.2018 позивач звернувся до начальника державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» з заявою про направлення до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України матеріалів для призначення пенсії за вислугою років.
11. Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України подано документи для призначення пенсії позивачу, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04.01.2019 №127/03 повернуто без виконання надіслані документи у зв`язку з тим, що станом на дату звільнення (31.10.2017) позивач не мав визначеної Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуги років для призначення пенсії.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за наявності відповідного стажу для призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13. Представник відповідача, заперечуючи щодо задоволення позову, посилався на те, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше, однак календарна вислуга позивача складає 18 років 2 місяці 16 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що чинним законодавством не передбачена залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги років, а також у такому відсутні заборони, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. Оскільки позивача звільнено зі служби 31.10.2017 згідно з наказом державної установи «Чернігівській слідчий ізолятор» від 30.10.2017 № 122/ос-17 за власним бажанням, тому пенсія має бути призначена з наступного дня після його звільнення зі служби - 01.11.2017.
15. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії, а тому відмова ГУ ПФУ у Чернігівській області у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах закону та порушує право позивача на соціальний захист.
16. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що такі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судами не враховано, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 23 календарних роки та 6 місяців, однак календарна вислуга років позивача складає 18 років 2 місяці 16 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Питання наявності чи відсутності у позивача пільгової вислуги років не було предметом спору, однак воно не дає позивачу права на призначення пенсії.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
18. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі, зокрема, у Державній кримінально-виконавчій службі України визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
21. Пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
22. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
23. Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
24. Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
25. Статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом встановлюється Кабінетом Міністрів України.
26. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі також - Постанова №393, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
27. Відповідно до пункту «г» частини 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.
28. Системний аналіз зазначених норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». До вислуги років можливим є зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
29. Водночас для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
30. Колегія суддів наголошує, що стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
31. Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
32. Водночас у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
33. Колегія суддів зауважує, що приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.
34. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
35. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 27.02.2019 у справі №295/6454/17, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та від 23.06.2020 у справі № 750/10827/16-а.
36. З огляду на встановлені під час розгляду цієї справи обставини та наведене вище правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років (наявні лише 18 років 2 місяці 16 днів при необхідних 23 календарних роках та 6 місяців і більше), а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача відповідного права є помилковим.
37. Також колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, оскільки згідно з цим судовим рішенням справу скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд, що не свідчить про наявність правового висновку Верховного Суду, який є обов`язковим для врахування в значенні вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, оскільки Верховний Суд не вирішив спір по суті (не ухвалив остаточне рішення щодо заявлених позовних вимог), а лише надав обов`язкові вказівки, які мали бути взяті до уваги судами під час нового розгляду справи.
38. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
39. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
40. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
41. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
42. У зв`язку із викладеним, з огляду на положення статті 351 КАС України рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
43. Оскільки суд касаційної інстанції приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, враховуючи відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити.
2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко