ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 620/5558/22

адміністративне провадження № К/990/17560/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №620/5558/22

за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

до ОСОБА_1

про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання

за касаційною скаргою адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року (головуюча суддя: Пилипенко О.Є., судді: Беспалов О.О., Глущенко Я.Б.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі також - «Університет») пред`явив позов до ОСОБА_1 , у якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі: 240181 грн 22 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

В обґрунтування позовних вимог Університет зазначав, що через систематичне невиконання умов контракту ОСОБА_1 був відрахований від подальшого навчання, а відтак має відшкодувати Університету витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання відповідно до пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964. У цьому контексті Університет зазначав, що ОСОБА_1 не відшкодував кошти у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути їх у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 31 жовтня 2022 року відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що Університет був зобов`язаний здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат і лише у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній може звернутися до суду. Водночас у матеріалах справи відсутні докази щодо ознайомлення відповідача із розрахунком витрат та відмови відповідача у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2023 року частково задовольнив апеляційну скаргу Університету, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про часткове задоволення позову, а саме:

- стягнув з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі: 89348,79 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання;

- у задоволенні іншої частини апеляційної скарги відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача сум грошового забезпечення у розмірі: 150 832,43 грн.

Цю позицію суд пояснив тим, що суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі, і виплачені відповідачу за відсутності недобросовісності з його боку або рахункової помилки з боку Університету та фактично було єдиним засобом до існування відповідача, що зумовлює відсутність у останнього обов`язку повернути їх Університету. У цьому контексті суд також додав, що Університет не надав детального розрахунку грошового забезпечення відповідача із зазначенням відомостей щодо його складових та їх розміру.

Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції констатував, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Університету, у сумі: 89348,79 грн (240 181,22 грн - 150 832,43 грн), що складаються із витрат по продовольчому, речовому, медичному забезпеченню та по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Зрештою суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки суду першої інстанції, зауваживши, що у контракті про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами військового навчального закладу, що був укладений між Університетом та ОСОБА_1 19 липня 2019 року, обумовлений обов`язок останнього відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в Університету, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованістю чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу у випадках, визначених законом.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

Представник відповідача просить Верховний Суд скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження представник відповідача покликається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

У межах доводів касаційної скарги, які стосуються пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 6 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсантів або осіб офіцерського складу в закладах вищої освіти, у судовому порядку у разі їхньої відмови добровільного відшкодувати такі витрати.

У межах доводів касаційної скарги, які стосуються пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Університет у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, вийти за межі розгляду касаційної скарги, скасувати рішення суддів першої й апеляційної інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Позиція Університету полягає в тому, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Подібні за змістом позиції сторони висловили у відповіді на відзив та запереченні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 19 липня 2019 року до 13 липня 2022 року ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 12 липня 2022 року №189, солдата ОСОБА_1 , курсанта 131/2 навчальної групи 3-го курсу (набору 2019 року) льотного факультету університету, відповідно до підпунктів 3.2 та 3.19 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року №490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контакту військовослужбовцем, з 13 липня 2022 року.

З 13 липня 2022 року ОСОБА_1 виключений зі списків змінного складу Університету, всіх видів забезпечення.

Одночасно з цим, наказом визначено стягнути з ОСОБА_1 суму у розмірі: 240181,22 грн за період навчання в Університеті відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 від б/д №б/н, затвердженого начальником Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, фактичні витрати, пов`язані з утриманням, складають:

по грошовому забезпеченню - 150832,43 грн;

по продовольчому забезпеченню - 46576,38 грн;

по речовому забезпеченню - 15649,26 грн;

по медичному забезпеченню - 9964,14 грн;

по перевезенню до місця щорічної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку - 00,00 грн;

по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 17159,01 грн;

всього - 240181,22 грн.

У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 коштів у добровільному порядку, Університет звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року касаційне провадження в справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов таких висновків.

Позаяк представник відповідача аргументував касаційну скаргу, серед іншого, доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які слугують обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, то колегія суддів перевіряє ці доводи у першу чергу.

Суть указаних доводів зводиться до того, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про наявність апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а саме: надсилання копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, надання можливості для подання відзиву на таку апеляційну скаргу.

Як видно з матеріалів справи, у суді першої інстанції позовну заяву, відзив, відповідь на відзив сторони подавали за допомогою засобів поштового зв`язку. У такий же спосіб суд першої інстанції надсилав відповідачу копії судових рішень.

Апеляційну скаргу Університет також подав за допомогою засобів поштового зв`язку.

Таким же способом суд апеляційної інстанції надіслав сторонам копії ухвал від 27 лютого 2023 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 4 квітня 2023 року.

Пакет документів для відповідача був надісланий на адресу у місто Прилуки Чернігівської області.

1 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 - адвоката Слєпченка С.А. (підписана й здана на пошту 23 лютого 2023 року).

У цій заяві представник відповідача просив суд апеляційної інстанції відправляти процесуальні документи й судові рішення на його абонентську скриньку (№13, місто Чернігів, 14000), оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині, яка дислокується у місті Прилуки Чернігівської області.

Згідно з довідкою від 2 березня 2023 року, складеною відповідальним працівником суду апеляційної інстанції, та роздруківкою листа з електронної пошти суду від 2 березня 2023 року, апеляційна скарга Університету та ухвали суду від 27 лютого 2023 року були надіслані представнику відповідача Слєпченко С.А. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 2 березня 2023 року .

Указана електронна адреса відповідає тій, що зазначена у заяві адвоката Слєпченка С.А. від 23 лютого 2023 року.

4 квітня 2024 року суд апеляційної інстанції виготовив повний текст постанови, якою частково задовольнив апеляційну скаргу Університету, скасував рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову у межах витрат розміром: 89348,79 грн.

Копію цієї постанови суд апеляційної інстанції надіслав ОСОБА_1 на адресу, вказану у заяві адвоката Слєпченка С.А. від 23 лютого 2023 року (у місто Чернігів).

10 квітня 2023 року до суду апеляційної інстанції повернувся конверт з апеляційною скаргою й ухвалами, раніше надіслані відповідачу у місто Прилуки Чернігівської області. Причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання відповідачем чи його представником копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги Університету. Відзив на апеляційну скаргу відсутній.

У цьому контексті Суд ураховує, що статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини першої статті 8 КАС України всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини першої статті 311 КАС України обумовлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами статті 301 КАС України (у редакції станом на час апеляційного перегляду справи) суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.

При розгляді цієї справи колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») у справі «Мінак та інші проти України» від 7 лютого 2019 року, яке слугувало підставою для перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №2а-1421/10/1916 (провадження №11-363зва19, постанова від 3 березня 2020 року).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення від 23 червня 1993 року у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», пункт 63), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (пункт 77 рішення від 4 березня 2014 року у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини», заяви №7942/05 та №24838/05). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27 жовтня 1993 року у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17-18 рішення від 6 лютого 2001 року у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ рішення у справі «Мінак та інші проти України» у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (пункт 70 рішення від 21 травня 2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13).

У пункті 10 розділу II вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що національні суди, не переконавшись, чи були апеляційні скарги у справах заявників їм вручені або чи були заявники повідомлені про апеляційні скарги будь-яким іншим чином, позбавили їх можливості надати зауваження щодо поданих у їхніх справах апеляційних скарг та не виконали свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Крім цього, розв`язуючи питання про дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів враховує правову позицію ЄСПЛ, висловлену в рішенні від 8 листопада 2018 у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України передбачає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

На тлі викладеного колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що обставини справи стосовно невручення відповідачу чи його представнику в установленому процесуальному порядку копії апеляційної скарги і не забезпечення практичної можливості надати відзив на цю скаргу та скористатися іншими процесуальними правами - свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що за обставин, коли порушено принцип рівності сторін, право на справедливий суд, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі №640/5208/21, 23 листопада 2022 року у справі №300/2890/21, від 20 січня 2022 року у справі №1340/6225/18, від 19 січня 2022 року у справі №280/5168/19, від 30 вересня 2021 року у справі №640/6470/19.

Відтак касаційна скарга у частині покликання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, є обґрунтованою.

За наявності безумовної підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку законності й обґрунтованості оскаржуваного судового рішення у контексті решти доводів касаційної скарги.

Отже, касаційну скаргу належить задовольнити частково.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду