Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 621/896/17

провадження № 61-19487св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Територіальна громада Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, Приватне акціонерне товариство «Племінний завод «Червоний велетень»,

третя особа- Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 23 квітня 2019 року у складі судді Бібіка О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» (далі - ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень»), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , який з 20 жовтня 1976 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 працював на Держплемзаводі «Червоний Велетень», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Червоний Велетень» (далі - ВАТ «Племінний завод «Червоний Велетень»), назву якого змінено на ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень».

ВАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» 01 квітня 1998 року отримав державний акт на право постійного користування землею серії 1-ХР № 001133 та в подальшому здійснив розпаювання земель колективної власності. Так, 15 січня 2002 року загальними зборами членів трудового колективу ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» прийнято рішення щодо розподілу земельної ділянки площею 3 544 га між 598 членами трудового колективу та пенсіонерами, які мають право на земельну частку (пай) згідно із затвердженим списком, до якого включено і батька

позивача - ОСОБА_2 під № НОМЕР_1 .

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 був включений до списку осіб, які мають право на земельну часту (пай), він, у зв`язку зі смертю, не встиг одержати державний акт про право на земельну частку (пай). Право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) виникло у нього ще за життя

і є його майновим правом, яке не припинилось внаслідок смерті, та входить до складу спадщини. За життя ОСОБА_2 був власником простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 3 540 штук

ВАТ «Племінний завод «Червоний Велетень». Після смерті батька, який заповіту не залишив, відкрилася спадщина за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до

статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР),

є позивач - син померлого ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) повинно перейти до нього у порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати за ним у порядку спадкування за законом, після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) № НОМЕР_2 у ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», яка розташована в адміністративних межах Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, загальною площею 4,2922 га,

в тому числі рілля - 4,1877 га, сіножаті - 0,1045 га, яка належала спадкодавцю на підставі протоколу № 4 загальних зборів членів трудового колективу ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» від 15 січня

2002 року про затвердження списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), та протоколу № 2 загальних зборів власників земельних часток (паїв) ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» від 06 грудня 2003 року про розподіл земельних часток (паїв) шляхом жеребкування.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 23 квітня

2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 мав право на приватизацію земельної ділянки, а не право на земельну частку (пай). Позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації, не підлягають задоволенню. Вимоги позивача про визнання за ним права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи та нормах матеріального права.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив щодо помилковості доводів ОСОБА_1 про те, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), оскільки ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» не отримало державний акт про право колективної власності на землю, а сертифікати не видавалися. У спадкодавця позивача за життя не виникло право на земельну частку (пай). Лише після закінчення встановленої законом процедури розпаювання, ОСОБА_1 мав би право звернутися до суду з вимогами щодо права ОСОБА_2 на пай

у ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2017 року у справі № 922/2723/17, яке набрало законної сили, встановлено статус земельної ділянки, набутої на праві постійного користування ВАТ «Племінний завод «Червоний Велетень», як розподіленої, на частину якої оформлено право власності 549 осіб, про що свідчить акт про передачу та прийом земельних ділянок у приватну власність. Разом з тим, з огляду на принцип належного урядування,

є неможливим втручання з боку державних органів у права на земельні ділянки, які були фактично розподілені між членами трудового колективу,

в тому числі й не витребувані. Право на оформлення права власності на розподілені, але не витребувані земельні ділянки, чинним законодавством не обмежене строком та може бути реалізоване особою впродовж всього періоду його існування. Таким чином, помилки державного органу при здійснення процедури розпаювання не можуть бути підставою для позбавлення громадян прав, які вони отримали внаслідок фактично проведеної процедури розпаювання земельних ділянок.

У Постанові Східного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2018 року у цій же справі зазначено, що з моменту формування та державної реєстрації нових земельних ділянок, які були сформовані шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, що була у користуванні

ВАТ «Племінний завод Червоний велетень», фактично існування первинної земельної ділянки припинилось.

Оскільки ОСОБА_1 не був учасником судового розгляду справи

№ 922/2723/17, а обставини, встановлені судовими рішеннями мають суттєве значення для цієї справи, то його представник у письмових поясненнях просив Харківський апеляційний суд витребувати

з Господарського суду Харківської області копію справи № 922/2723/17, проте це клопотання залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Матеріалами справи та вищевказаними судовими рішеннями підтверджено, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , за своє життя отримав право на земельну частку (пай) у ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» шляхом її приватизації. Право батька позивача на земельну частку (пай) виникло у нього за життя, було його майновим правом, яке не припинилось внаслідок його смерті та входить до складу спадщини.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою обставини, встановлені у справі № 922/2723/17, чим порушили частину четверту статті 82 ЦПК України.

Харківський апеляційний суд своїм рішенням позбавив позивача можливості у подальшому визнати свої спадкові права, навіть в порядку приватизації, оскільки у спірній постанові зазначив, що процес розпаювання землі взагалі не розпочався, так як ВАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» не видавався державний акт на право колективної власності. Тобто, навіть ті члени трудового колективу, які встигли оформити свої права на земельні паї, за логікою суду апеляційної інстанції, отримали свої права незаконно та безпідставно.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

09 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був інвалідом ІІ групи, з 20 жовтня 1976 року до 10 травня 2002 року працював на Держплемзаводі «Червоний Велетень», правонаступником якого

є ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень», назву якого змінено на

ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», що підтверджується копією трудової книжки.

За життя ОСОБА_2 був власником простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 3 540 штук ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень», що підтверджується копією сертифіката серії НОМЕР_3 .

Факт родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1

від 11 березня 1970 року серії НОМЕР_4 , де його батьком зазначено ОСОБА_2 .

Мати позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26 грудня 2013 року

серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 прийняв спадщину, яка залишилася після смерті матері - ОСОБА_3 , отримав свідоцтва про право на спадщину за законом.

ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» 01 квітня 1998 року

видано державний акт на право постійного користування землею

серії 1-ХР № 001133, відповідно до якого останньому у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва надано 4 772,3 га землі у межах згідно з планом землекористування, відображеним на державному акті. Вказаний державний акт при видачі зареєстровано

в книзі державних актів на право постійного користування землею за № 99.

15 січня 2002 року проведено загальні збори членів трудового колективу ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» Зміївського району Харківської області (виписка з протоколу № 4 від 15 січня 2002 року), на яких прийнято рішення: погодити проект приватизації земель ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень»; затвердити списки осіб трудового колективу та пенсіонерів, працюючих у ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень», які мають право на земельний пай у кількості 598 осіб. Серед цих 598 осіб був ОСОБА_2

Бірківська сільська рада Зміївського району Харківської області 06 березня 2002 року прийняла рішення «Про надання згоди на передачу земель

в колективну власність ВАТ «Племзавод «Червоний Велетень», яким вирішено дати згоду на передачу в колективну власність ВАТ «Племзавод «Червоний Велетень» земель у кількості 3 480 га, у томі числі ріллі -

2 569 га, сінокоси - НОМЕР_6 га, пасовища - 772 га та затверджено список громадян, що мають право на отримання земельного паю в кількості

598 чоловік.

Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження від 30 жовтня 2002 року № 280 «Про затвердження проекту приватизації земель Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» та від 05 березня

2003 року № 82 «Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 30 жовтня 2002 року № 280 «Про затвердження проекту приватизації земель відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень».

06 грудня 2003 року були проведені збори власників земельних часток (паїв) ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» Зміївського району Харківської області (протокол № 2 від 06 грудня 2003 року), на яких прийнято рішення: затвердити проект землеустрою щодо організації території - 598 земельних часток (паїв), зокрема ріллі та сіножатей ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень»; провести розподіл земельних ділянок (паїв) шляхом жеребкування кожним землевласником; провести жеребкування, зареєструвати жеребок в протоколі і особисто поставити підпис кожним землевласником. У додатку до протоколу № 2 було ідентифіковано земельні частки (паї) та їх власників до якого, зокрема, під № 523 внесено

ОСОБА_2 , за ним закріплено земельну ділянку (пай) під № НОМЕР_2 , загальною площею 4,2922 га, в тому числі рілля - 4,1877 га та сіножаті - 0,1045 га.

Зміївська районна державна адміністрація 02 квітня 2004 року прийняла розпорядження № 165 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надання дозволу на виготовлення державних актів

на право власності на землю», яким: затверджено технічну

документацію по виділенню земельних часток (паїв) на землях колишнього ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» та оформленню права приватної власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3 406,9 га; виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на землю громадянам у кількості

556 осіб, серед яких ОСОБА_2 вже не значився.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що у його батька за життя виникло право на земельну частку (пай), яке перейшло до позивача у порядку спадкування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» не отримало державний акт про право колективної власності на землю,

а сертифікати не видавалися. У спадкодавця позивача за життя не виникло право на земельну частку (пай). Лише після закінчення встановленої законом процедури розпаювання, ОСОБА_1 мав би право звернутися до суду з вимогами щодо права ОСОБА_2 на пай у ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень».

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів, враховуючи наступне.

За змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який набрав чинності з 01 січня

2004 року, він застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Тлумачення статті 5 та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли

з моменту набрання ними чинності, абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналіз змісту статей 548 549 ЦК Української РСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; якщо

у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 ЦК Української РСР); якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави (частини перша-третя статті 555 ЦК Української РСР).

Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК Української РСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою.

З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК Української РСР закріплювався перехід спадщини до держави та існував строк

шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то

абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після

ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК Української РСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України

та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі

№ 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19).

До спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР.

У частині першій статті 555 ЦК Української РСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо: спадкодавець все майно або частину його заповідав державі;

у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; всі спадкоємці відмовились від спадщини; всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

У справах про спадкування щодо спадщини, яка відкрилася до 01 липня 2003 року, належним відповідачем є спадкоємці (спадкоємець), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є держава в особі уповноваженого органу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 червня

2021 року у справі № 621/895/17 (провадження № 61-15792св19).

У позовній заяві ОСОБА_1 відповідачами за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом визначив Територіальну громаду Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області та ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень».

Відповідно до частин першої та другої статті 1 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Подібні за змістом норми закріплені у частинах першій та третій

статті 13 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Аналогічні норми викладені у частині другій статті 48 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його

стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня

особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17 (провадження № 61-9395св20).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості

позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження

№ 14-61цс18).

Згідно зі статтею 33 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій), якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Тлумачення вказаних норм процесуального права свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісних відповідачів належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Вирішуючи спір, суди не звернули уваги, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, проте вирішили спір по суті.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги статті 555

ЦК Української РСР, належним відповідачем у справі є держава в особі уповноваженого органу.

Встановлюючи обставини та надаючи правовий аналіз заявленим у справі вимогам, суд першої інстанції у рішенні не дав неналежної оцінки суб`єктному складу судового процесу та вирішив спір до Територіальної громади Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області та ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», яких позивач визначив відповідачами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та помилково залишив рішення місцевого суду без змін за умови пред`явлення позову до неналежних відповідачів.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, висновки судів про задоволення позовних вимог зроблені за неналежного суб`єктного складу, отже,

є помилковими, а судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом судам слід було відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів.

Тому суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте помилились щодо мотивів такої відмови.

Верховний Суд зауважує, що відмова в позові з указаної підстави не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом на загальних підставах з визначенням належного складу учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд змінює оскаржувані судові рішення у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишає без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 23 квітня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня

2019 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

У решті рішення Зміївського районного суду Харківської області

від 23 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук