Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 624/423/16-ц

провадження № 61-13731св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Насінневе»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Насінневе» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року у складі судді Куст Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Кокоші В. В., Черкасова В. В., Міненкової Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Насінневе» (далі - ПрАТ «Насінневе») про розірвання договору оренди землі.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2008 року між ОСОБА_2 (батьком позивача) та Відкритим акціонерним товариством «Насінневе» (далі - ВАТ «Насінневе»), правонаступником якого є ПрАТ «Насінневе», укладено договір оренди землі № 624, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в оренду ВАТ «Насінневе» земельну ділянку площею 4,6544 га на території Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності орендодавцю згідно із державним актом серії ІV-XP № 037370, виданим 06 грудня 2002 року Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області, строком на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті батька він прийняв спадщину, отримав право власності на спірну земельну ділянку та зареєстрував на неї право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, є підставою для зміни або розірвання цього договору.

25 квітня 2016 року він звернувся до ПрАТ «Насінневе» із заявою про розірвання договору оренди землі, однак йому було відмовлено.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 18 червня 2008 року № 624, укладений між ним та ВАТ «Насінневе», зареєстрований 03 квітня 2009 року у Кегичівському районному відділі реєстрації за номером 040969600250.

У липні 2016 року ПрАТ «Насінневе» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зміну умов договору оренди землі.

Зустрічний позов мотивований тим, що 07 червня 2016 року товариство звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 624, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Насінневе», у зв`язку зі смертю попереднього власника земельної ділянки та переходу права власності на неї.

Однак ОСОБА_1 відмовився підписати додаткову угоду.

Ураховуючи викладене, ПрАТ «Насінневе» просило суд змінити умови договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 624, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Насінневе», зареєстрованого 03 квітня 2009 року у Кегичівському районному відділі реєстрації за номером 040969600250, шляхом зміни сторони орендавця ОСОБА_2 його спадкоємцем та новим власником земельної ділянки ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 18 червня 2008 року № 624, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Насінневе», зареєстрований 03 квітня 2009 року у Кегичівському районному відділі реєстрації за номером 040969600250.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Насінневе» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що умовами договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 624 передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, позивач за первісним позовом як новий власник скористався своїм правом на розірвання цього договору, відповідно до положень статей 627 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту 40 цього договору договір оренди землі підлягає розірванню, а підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «Насінневе» відхилено, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що згідно з умовами договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 624, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Насінневе», передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для розірвання цього договору. Зміст пункту 40 цього договору відповідає вимогам пункту 40 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, який не передбачає окремого порядку щодо внесення змін або розірвання договору оренди землі. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 як новий власник орендованої відповідачем земельної ділянки, скористався своїм правом на розірвання договору та ініціював питання про його одностороннє дострокове розірвання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «Насінневе», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення суди не дослідили в повному обсязі спірний договір оренди землі, у порушення вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) не надали належної оцінки змісту цього договору, не звернули уваги на той факт, що відповідно до пункту 39 договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 624 розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є випадки, що визначені законодавством, а також коли орендар не виплачує орендну плату орендодавцю більше трьох місяців. Тому наявність підстав для одностороннього розірвання цього договору ОСОБА_3 не доведена.

Також у матеріалах цієї цивільної справи відсутня заява ОСОБА_3 від 25 квітня 2016 року про розірвання спірного договору.

Перехід права власності на земельну ділянку тягне за собою автоматичний перехід прав та обов`язків до нового власника земельної ділянки, тобто автоматичну зміну умов договору без складання письмових документів (додаткових угод). Лише у разі побажання сторін сторони можуть внести зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки ПрАТ «Насінневе» не було завчасно та належним чином повідомлено про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та проігноровано його клопотання про відкладення розгляду справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Насінневе» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року і витребувано із Кегичівського районного суду Харківської області цивільну справу № 624/423/16-ц.

У березні 2018 року цивільну справу № 624/423/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 червня 2008 року між ОСОБА_2 (батьком позивача) та ВАТ «Насінневе», правонаступником якого є ПрАТ «Насінневе», укладений договір оренди землі № 624, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в оренду ВАТ «Насінневе» земельну ділянку площею 4,6544 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності орендодавцю згідно із державним актом серії ІV-XP № 037370, виданим 06 грудня 2002 року Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області, строком на 10 років.

03 квітня 2009 року договір оренди землі було зареєстровано у Кегичівському районному відділі реєстрації за № 040969600250.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

04 квітня 2016 року державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області видано ОСОБА_1 . (сину ОСОБА_2 ) свідоцтво про право власності за законом на земельну ділянку площею 4,6544 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-XP № 037370, виданого 06 грудня 2002 року Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни або розірвання договору.

25 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Насінневе» з вимогою розірвати договір оренди землі, оскільки бажає самостійно обробляти належну йому земельну ділянку, однак орендар відмовився виконати цю вимогу.

07 червня 2016 року ПрАТ «Насінневе» звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 624, якою змінити орендавця землі з ОСОБА_2 на його спадкоємця ОСОБА_1 , однак останній відмовився укладати додаткову угоду до вказаного договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є презумпція свободи договору, який відповідно до частини першої статті 627 ЦК України передбачено, що передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини третя та четверта статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами, або у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду.

Аналіз статей 525 651 ЦК України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина четверта статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із пунктом 40 спірного договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни або розірвання договору. Цей пункт є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Доводи касаційної скарги про те, що спірний договір оренди землі має виконуватися у повному обсязі та перехід права власності до іншої особи не припиняє його дію, безпідставні, та спростовуються пунктом 40 цього договору.

Зазначене узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України, якими до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, що передбачає, зокрема, добровільне узгодження умов договору оренди землі при його укладенні.

Доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи апеляційним судом та відповідно до вимог частини першої статті 191 ЦПК України 2004 року відкладення розгляду справи - це право, а не обов`язок суду.

Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умовами, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку, що при укладанні спірного договору оренди землі сторони погодили у пункті 40 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, тому цей договір слід розірвати, так як до позивача як спадкоємця орендодавця перейшло право власності на орендовану відповідачем земельну ділянку.

Інші доводи касаційної скаргибули предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм надана належна оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Насінневе» залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовця

Ю. В. Черняк