ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року

м. Київ

справа № 624/946/23

провадження № 61-3291св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року в складі судді Крапівки Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в складі колегії суддів Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2015 року біля 21:05 годин за маршрутом «Полтава-Лозова» у смт Кегичівка Харківської області на «107 км» відбувся наїзд електропотягу № 6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на його батька ОСОБА_3 , внаслідок чого ОСОБА_3 загинув на місці.

Позивач зазначав, що електропоїзд № 6660, який належить АТ «Українська залізниця», є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач не здійснив всіх можливих заходів для безпеки громадян, зокрема, не встановив огорожі, паркани, тощо для недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі його родича на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався.

Зазначав, що, у результаті загибелі ОСОБА_3 , який є його батьком, йому було завдано моральної шкоди. Він зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із батьком, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької людини. У зв`язку з цим, у нього порушено нормальний сон, він перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для нього незворотною та такою, що спричинила, спричиняє і буде спричиняти довготривалі сильні душевні страждання, тому йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодування у грошовій формі. Загибель близького родича у будь-якому випадку вважається подією, що безумовно спричиняє моральні страждання.

Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди позивач керувався тим, що ним втрачено близьку людину, що вплинуло на характер моральних страждань, також взяв до уваги платоспроможність відповідача, обставини транспортної події, та ступінь вини їх учасників і судову практику при розгляді аналогічних справ.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кегичівський районний суд Харківської області рішенням від 13 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 250 000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб.

В іншій частині позову відмовив.Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що батько позивача загинув внаслідок смертельного травмування електропотягу № 6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 , володільцем якого як джерела підвищеної небезпеки є АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебуває у трудових відносинах. Між наїздом електропотягом на ОСОБА_3 та його смертю наявний причинно-наслідковий зв`язок. Та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого суд під час судового розгляду не встановив.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши, те що причиною нещасного випадку на залізниці стала особиста необережність ОСОБА_3 та нехтування ним Правилами безпеки на залізничному транспорті, а також взявши до уваги, що сам факт загибелі батька за викладених обставин є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, на підставі частини другої статті 1193 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та вважав розумним і справедливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.

Також, суд врахував те, що сума стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача моральної шкоди складає 250 000,00 грн, що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня звітного (податкового) року, дійшов висновку, що у цьому випадку підлягає стягненню моральна шкода з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» задовольнив частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року змінив у мотивувальній та резолютивній частинах.

Зменшив суму стягненої з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи з 250 000,00 грн до 30 000,00 грн, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів».

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть його батька, порушенням укладу його життя. Моральна шкода позивачу завдана смертю батька, що спричинила та буде спричиняти протягом усього життя позивача йому душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті батька, у житті позивача неможливо. За наслідками смерті батька позивач позбавлений моральної підтримки з боку померлого в майбутньому.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що причиною загибелі батька позивача було потрапляння під потяг внаслідок його особистої недбалості, порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебування у стані алкогольного сп`яніння, не реагування на попереджувальні знаки рухомого залізничного складу та необережного поводження на залізниці самим потерпілим, дійшов висновку, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 30 000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

Крім того, суд вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що сума відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, підлягає виплаті йому без стягнення податків та обов`язкових платежів, зазначивши про те, що сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково ототожнив відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

02 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тарасенко В. Ю., засобами поштового зв`язку звернув до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 та постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 30 січня 2023 року у справі № 740/3561/21, від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18, від 05 червня 2019 року у справі № 520/11029/14, від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно зменшили розмір моральної шкоди, неповно оцінили усі обставини і докази, належним чином не врахував глибину страждань позивача при втраті рідної йому людини - батька, а також фінансовий стан відповідача, який має мільярдні прибутки й сплачує великі заробітні плати керівному складу, не врахував ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізної дороги від таких випадків.

Апеляційний суд також не врахував, що при розгляді аналогічної справи № 175/71/23 за позовом матері загиблої особи з відповідача була за тих самих обставин стягнута моральна шкода у розмірі 450 000,00 грн.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою від 21 березня 2024 рокуВерховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Кегичівського районного суду Харківської області.

У квітні 2024 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

30 квітня 2015 року біля 21:05 години за маршрутом «Полтава-Лозова» у смт Кегичівка Харківської області на «107 км» відбувся наїзд електропотягу № 6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Внаслідок транспортної події ОСОБА_3 загинув на місці (т. 1, а. с. 11).

30 квітня 2015 року о 21:10 до чергової частини (смт Кегичівка) Сахновщинського районного відділу за телефоном надійшло повідомлення від чергового станції смт Кегичівка про те, що о 21:05 годині електропотягом № 6660, який рухався за маршрутом «Полтава-Лозова», у смт Кегичівка на 107 км, смертельно травмовано невідомого чоловіка, який у не встановленому місці переходив залізничну колію безпосередньо перед потягом.

За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220420000290 від 01 травня 2015 року за частиною третьою статті 276 КК України.

Згідно з висновком експерта № 93-КРт/15 у трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні пошкодження, які є прижиттєві і утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів з великою силою, у момент коли потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні і був обернений задньою правою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмета. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть настала у результаті відкритої тяжкої черепно-мозкової травми і викликаних нею ускладнень. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа виявлений етиловий спирт в крові - 2,93 проміле, в сечі - 3,7 проміле, що для живої людини відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню. Причина смерті: ОНМК. Множинні травматичні крововиливи у головний мозок. Відкрита тяжка черепно-мозкова травма з ушкодженням кісток черепа і головного мозку (т. 1, а. с. 12-15).

Під час досудового розслідування опитаний машиніст ОСОБА_2 , що керував електропотягом № 6660 пояснив, що при в`їзді на станцію смт Кегичівка за 30 м побачив, що з правої сторони біля колії лежить чоловік. Відразу почав застосовувати екстрене гальмування електропотягу, аби уникнути наїзду на людину, при цьому, застосовуючи світлові та звукові попереджаючі сигнали потягу. Як пояснив ОСОБА_2 , швидкість потягу становила 70 км/год, але уникнути наїзд на чоловіка, який знаходився поблизу колій руху потягу, не виявилося можливим.

У ході огляду місця події встановлено, що у лівій руці трупа було виявлено полімерний пакет, у якому знаходилася розбита скляна пляшка горілки «Пшенична».

Відповідно до протоколу оперативного розбору при заступнику начальника моторвагонного депо Полтава Південної залізниці від 04 травня 2015 року при слідуванні потяга № 6660, ЕПЛ9т-015 на дільниці Балки-Кегичівка в добу 30 квітня 2015 року на 108 км пк-3 машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування для попередження наїзду на чоловіка. Наїзд не попереджено. При швидкості 48 км/год о 21:05 застосовано екстрене гальмування для попередження наїзду на чоловіка, який не реагував на звукові сигнали, що подавалися локомотивною бригадою. Стоянка поїзду склала 25 хвилин. Гальмівний шлях поїзду склав 100 м при розрахунковому 150 м. Дії локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_4 визнані вірними (т. 1, а. с. 16-18).

Постановою слідчого від 16 вересня 2015 року кримінальне провадження № 12015220420000290 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (т. 1, а. с. 19).

ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 10).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь з АТ «Укрзалізниця» на відшкодування моральної шкоди 992 400,00 грн, завданої йому смертю його батька, який помер внаслідок наїзду електровоза, що належить АТ «Укрзалізниця» і є джерелом підвищеної небезпеки.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів -це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання у постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).

У пункті 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

У той же час, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).

Відповідно до вимог частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16 (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що смерть батька позивача настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - електропотягом, належним відповідачу, вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, а смерті потерпілого сприяла його власна груба необережність та недбалість, алкогольне сп`яніння.

Установивши, що причиною загибелі батька позивача є потрапляння під електропотяг у зв`язку з його грубою необережністю та недбалістю, зокрема, порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, суди обґрунтовано зробили висновок, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.

Матеріали справи не містять, а суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.

За таких обставин, урахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд правильно врахував факт наявності грубої необережності та недбалості потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих обставинах. При цьому суд керувався засадами розумності, пропорційності та справедливості.

Крім того, суд апеляційної правильно застосував положення частини другої статті 1193 ЦК України та, з урахуванням усіх обставин справи, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, що спростовує доводи касаційної скарги позивача про заниження судами розміру моральної шкоди.

Висновок судів узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 29 травня 2023 року у справі № 283/2536/21 (провадження № 61-2396св23), від 21 червня 2024 року в справі № 629/2372/23 (провадження № 61-2964св24).

У контексті доводів касаційної скарги щодо необґрунтованого заниженого розміру моральної шкоди, колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною,

а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Із цих підстав колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги адвоката Кошкарьова С. М. ОСОБА_5 , на відповідну судову практику Верховного Суду та на судові рішення судів попередніх інстанцій у подібній у справі № 175/71/23. У кожній справі суд керується конкретними обставинами справи та наданими сторонами доказами, оцінюючи їх у сукупності.

Суд апеляційної інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, поведінці загиблого, а також глибині моральних страждань, завданих його синові у зв`язку зі смертю найближчої йому людині, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

Верховний Суд не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості. Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують, вони зводяться до переоцінки доказів.

Також суд апеляційної інстанції правильно змінив рішення суду першої інстанції в частині відшкодування відповідного розміру моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів, що відповідає положенням ПК України та судовій практиці Верховного Суду. Касаційна скарга не містять доводів із цього приводу.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші, наведені в касаційній скарзі аргументи, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі позивача, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції, у незміненій при перегляді апеляційним судом частині, та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції, у незміненій при перегляді апеляційним судом частині, та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року, у незміненій при перегляді апеляційним судом частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк