Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 626/1706/16-ц

провадження № 61-6961св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у складі судді Дудченко В. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів:

Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору від 24 травня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та

ОСОБА_3 , остання отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення

19 травня 2010 року. ОСОБА_3 було порушено зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, тобто умови кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів останньою не виконувались.

Заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 22 липня 2016 року становить: заборгованість за кредитом у розмірі 24 423,68 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі

57 787,36 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 93 409,15 доларів США. Тобто, загальна сума грошових зобов`язань, що підлягає сплаті за кредитним договором станом на 22 липня 2016 року загалом складає 175 620,19 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 24 травня 2007 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави останній надав в заставу автомобіль SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: Напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_4 та автомобіль SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп,

№ кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (колишній номер НОМЕР_5 ), що належав на праві власності ОСОБА_4 .

Відповідно до пункту 9 вказаного договору застави сторони визначили, що вартість предмета застави складає 227 245 грн.

У порушення умов вказаного кредитного договору ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 зобов`язання за кредитним договором не виконував, предмет застави в заклад банку не передавався.

В ході здійснення моніторингу цього кредиту було встановлено, що в порушення умов договору застави, без згоди банку, ОСОБА_4 реалізував заставний автомобіль SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер

НОМЕР_4 (колишній номер НОМЕР_5 ), ОСОБА_1 , а автомобіль SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 - ОСОБА_2

ПАТ КБ «ПриватБанк» згоду на відчуження рухомого майна ОСОБА_4 без збереження обтяження не надав, відчуження належних ОСОБА_4 автомобілів не здійснювалось в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу, а тому зареєстроване обтяження зберегло силу для нових власників.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд вилучити у

ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (колишній номер НОМЕР_5 ), що належить на праві власності ОСОБА_1 , комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (колишній номер НОМЕР_5 ), що належить на праві власності ОСОБА_1 . Вилучити у ОСОБА_2 та передати в заклад

ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіль SAMRO, модель:

SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0705/63 від 24 травня 2007 року у розмірі 9 159,61 доларів США, що за курсом 24,81 відповідно до службового розпорядження Національного банку України (далі - НБУ) від 22 липня 2016 року складає 227 249 грн 92 коп.

(9 159,61 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту)) звернути стягнення на предмет застави: автомобіль SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (колишній номер

НОМЕР_5 ), що належить на праві власності ОСОБА_1 та автомобіль SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаних автомобілів

ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області

від 26 квітня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 12 травня 2017 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час розгляду цієї справи вже існує рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області

від 11 березня 2010 року, що набрало законної сили 31 травня 2010 року, про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2007 року № 0705/63, а саме на автомобіль SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер

НОМЕР_4 (колишній номер НОМЕР_5 ) та автомобіль SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 . Тобто вже існує рішення суду, щодо того ж самого предмету позову та з тих же самих підстав.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 22 лютого 2011 року № 2-14019/2010 (2-5987/2011) стягнуто з

ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок погашення кредитного договору від 24 травня 2007 року № 0705/63 - 320 721 грн 40 коп. Вказаним рішенням суду повністю були задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 повної суми заборгованості за указаним кредитним договором в сумі 40 520,38 доларів США, що є еквівалентом 320 721 грн 40 коп.

Будь-яких даних з приводу виконання вищезазначених рішень судів протягом всього часу розгляду справи суду не надано. Також представником позивача в судовому засіданні не заперечувався той факт, що вищезазначені рішення були подані на виконанні до виконавчої служби, в зв`язку з чим позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави, вилучення автомобілів, які є предметами застави у відповідачів також не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з того, що такі вимоги не є належним способом захисту у розумінні статті 16 ЦК України і підлягають виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» на стадії виконання судового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що вже існує рішення суду, щодо того ж самого предмету позову та з тих же самих підстав. Крім того рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2011 року № 2-14019/2010 (2-5987/2011) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок погашення кредитного договору

від 24 травня 2007 року - 320 721 грн 40 коп. Вказаним рішенням суду повністю були задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 повної суми заборгованості за указаним кредитним договором у сумі 40 520,38 доларів США, що є еквівалентом 320 721 грн 40 коп.

Суд першої інстанції, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року касаційна скарга передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року справу за позовом

ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет застави призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що дійсно ПАТ КБ «ПриватБанк» вже звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави до ОСОБА_4 , який є заставодавцем та колишнім власником транспортних засобів (предмета застави), у результаті чого Здолбунівським районним судом Рівненської області від 11 березня 2010 року було ухвалено рішення, яким позов банку було задоволено. Проте, виконати зазначене рішення неможливо, оскільки ОСОБА_4 без повідомлення та згоди заставодержателя, у порушення норм договору застави та норм матеріального права здійснив відчуження предмета застави відповідачам у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Частиною другою статті 205 ЦПК України передбачена можливість для суду закриття провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, рішення суду від 11 березня 2010 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки ОСОБА_4 здіснено продаж предмета застави відповідача, що унеможливило виконання вказаного рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до умов кредитного договору від 24 травня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , остання отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 травня 2010 року (а. с. 11-14, т. 1).

Загальна сума грошових зобов`язань, що підлягає сплаті за кредитним договором станом на 22 липня 2016 року загалом складає 175 620,19 доларів США (а. с. 8-10, т. 1).

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 24 травня 2007 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави ОСОБА_4 надав в заставу автомобіль SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, тип ТЗ: напівпричіп фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_4 та автомобіль SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, тип ТЗ: напівпричіп,

№ кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (колишній номер НОМЕР_5 ), що належав на праві власності ОСОБА_4

(а. с. 15-17, т. 1).

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2010 року № 2-131/10 за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, позов було задоволено та передано в заклад ЗАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_4 належне йому на праві власності заставне майно, а саме напівпричіп фургон SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, сірого кольору, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 та напівпричіп фургон SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, білого кольору, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , сідловий тягач DAF, 95XF380, 1997 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 .

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2007 року в розмірі 27 700,06 доларів США звернуто стягнення на заставне майно, а саме напівпричіп фургон SAMRO, модель: SR 334, рік випуску 1996, сірого кольору, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп фургон SCHMITZ, модель: SKO 24, рік випуску 1995, білого кольору, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , сідловий тягач DAF, 95XF380, 1997 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 (а. с. 195, т. 1).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2011 року № 2-14019/2010 (2-5987/2011) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок погашення кредитного договору

від 24 травня 2007 року 320 721 грн 40 коп. Вказаним рішенням суду повністю були задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 повної суми заборгованості за указаним кредитом в сумі 40 520,38 доларів США, що є еквівалентом 320 721 грн 40 коп. (а. с. 199-200, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статті 526 527 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 572 ЦК України та статті 1 Закону України «Про заставу» застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із частиною другою статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджуватися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави, що підтверджується рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2010 року і, судове рішення підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Цим же рішенням було вирішено питання про передачу автомобіля в заклад банку.

Доводи касаційної скарги про те, що, якщо набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то суд має можливість в такому разі відповідно до частини другої статті 205 ЦПК України закрити провадження у справі, а не відмовляти у задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки у справах за позовом

ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави та за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачі є різними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність постанови апеляційного суду не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович