Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 626/416/19-ц

провадження № 61-20938св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Красноградське комунальне підприємство «Водоканал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року у складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Красноградського комунального підприємства «Водоканал» (далі - ККП «Водоканал») про порушення прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він користується послугою ККП «Водоканал» з централізованого постачання холодної води відповідно до договору від 06 грудня 2010 року. Розрахунок об'єму спожитої води проводиться виходячи із встановлених норм споживання, без лічильника.

23 жовтня 2018 року він подав заяву до виробничо-технічного відділу ККП «Водоканал» щодо надання технічних умов для встановлення лічильника обліку споживання води у його будинку.

Згодом, 28 грудня 2018 року ним було надано офіційну заяву ККП «Водоканал» щодо бездіяльності його працівників по виконанню замовленої ним послуги - надання технічних умов для встановлення лічильника споживання води.

Вказував, що він не отримував відповіді на свої заяви, договір з ним на замовлену послугу не укладено.

Посилався на те, що пунктом 4.1 Правил користування системою централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що технічні умови видаються замовнику згідно поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Вважав, що ККП «Водоканал» не виконав відносно нього вказані правила щодо надання технічних умов на встановлення лічильника споживання води.

Також зазначав, що ККП «Водоканал» всупереч умовам договору, статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 20 Закону України «Про звернення громадян», не надало йому інформації відносно заяви від 28 грудня 2018 року, що є порушенням його прав, як споживача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати, що ККП «Водоканал» порушило відносно нього Закон України «Про захист прав споживачів», а саме не надало достовірної та своєчасної інформації до замовлення послуги на виготовлення технічних умов на встановлення засобу обліку споживання води; порушило його право на вільний вибір об'єму послуги, нав'язуючи непотрібний йому об'єм послуги; не склало письмовий договір на виконання послуги по виготовленню технічних умов на встановлення засобу обліку споживання та всупереч Закону України «Про звернення громадян» своєчасно не надало відповіді на його письмові заяви від 23 жовтня 2018 року та 28 грудня 2018 року; у зв'язку із наведеним просив зобов'язати ККП «Водоканал» надати послугу по виготовленню технічних умов на встановлення засобу обліку споживання води за місцем проживання, склавши письмовий договір;стягнути з ККП «Водоканал» на його користь 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що саме по собі направлення повідомлення ОСОБА_1 про те, що роботи по видачі технічних умов, установки та пломбування засобів обліку виконуються згідно калькуляції та за рахунок коштів споживача несуть у собі інформативний характер, а тому вказані дії ККП «Водоканал» не можна визнати як нечесну підприємницьку діяльність в розумінні статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також вказано, що після звернення позивача 28 грудня 2018 року до ККП «Водоканал» йому було надано відповідь у передбачений законом строк, а саме 03 січня 2019 року.

Крім того ККП «Водоканал» не відмовляло ОСОБА_1 в укладенні договору після виконання іншою стороною свого зобов'язання, пов'язаного з оплатою послуги, яку він бажав отримати.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів йому її заподіяння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що дії відповідача не можна визнати як нечесну підприємницьку діяльність в розумінні статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ним було наведено такі факти, а й факти порушення статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Зазначає, що відповідачем не доведено, що ним здійснено відповідь на його заяву від 28 грудня 2018 року у передбачений законом строк, оскільки матеріали справи не мають підтвердження щодо отримання ним інформації про наявність у відділенні пошти листа на його ім`я від ККП «Водоканал».

Також посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було задоволено його клопотання про допит його у якості свідка, що є порушенням статті 76 ЦПК України, якою встановлено, що показання свідка є доказом, та порушення статті 92 ЦПК України.

Таким чином, вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено завдання цивільного судочинства на справедливий та неупереджений розгляд справи.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проживає в будинку по АДРЕСА_1 та користується послугами водопостачання відповідно до договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, укладеного 06 грудня 2010 року.

Розрахунок об`єму спожитої води проводиться виходячи із встановлених норм споживання, без лічильника.

23 жовтня 2018 року позивач звернувся до ККП «Водоканал» із заявою про надання технічних умов для встановлення лічильника обліку споживання води у його будинку.

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно подав до ККП «Водоканал» заяву щодо бездіяльності працівників КП «Водоканал» по виконанню замовленої ним послуги - надання технічних умов для встановлення лічильника споживання води.

03 квітня 2019 року позивач звернувся до директора ККП «Водоканал» із заявою, в якій просив укласти з ним договір на виконання послуги щодо виготовлення технічних умов на встановлення лічильника комерційного обліку споживання води у його будинку відповідно до заяви від 23 жовтня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини четвертої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлений цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Судами встановлено, що 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ККП «Водоканал» із заявою про надання технічних умов для встановлення лічильника обліку споживання води у його будинку.

Згідно пункту 4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила), для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Відповідно до акта обстеження місця встановлення засобу обліку холодної води від 31 жовтня 2018 року було проведено обстеження по АДРЕСА_1 на предмет визначення місця встановлення засобу обліку холодної води. Обстеження було проведено в присутності дружини абонента ОСОБА_1 .

Згодом, 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 знову звертався до ККП «Водоканал» з заявою, у якій скаржився на бездіяльність працівників вказаної установи та підтвердив своє прохання щодо надання технічних умов для встановлення комерційного обліку споживання води у його будинку, яке було раніше викладено у заяві від 31 жовтня 2018 року.

На звернення позивача від 28 грудня 2018 року ККП «Водоканал» направило відповідь 03 січня 2019 року, де роз`яснено, що обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживача. Також вказано, що з калькуляцією за послуги на видачу технічних умов, установку та опломбування засобів обліку холодної води він може ознайомитися у зручний для нього час.

Вказана відповідь ККП «Водоканал» надана споживачу у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», а тому посилання у касаційній скарзі на порушення цього закону відповідачем не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

ОСОБА_1 лист ККП «Водоканал» від 03 січня 2019 року не отримав, оскільки такий повернувся до відповідача з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.

З наведеного вбачається, що ККП «Водоканал» не порушувало вимог статей 15 та 21 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо одержання споживачем будь-якої інформації стосовно продукту, який він бажає отримати.

Роботи по видачі технічних умов, установки та опломбуванню засобів обліку холодної води виконуються у відповідності до калькуляції на надані послуги.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Правил вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності виробника та споживача, обладнання яких здійснюється за рахунок споживача.

Згідно пункту 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, роботи з установлення засобів обліку води проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Пунктами 5.6, 5.7 вказаних правил передбачено, що до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника. Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого з виробником.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Положеннями статей 12 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у позовній заяві щодо ККП «Водоканал», а тому відмовили у задоволенні позову, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи касаційної скарги заявника про те, що ККП «Водоканал» зобов'язано з ним укласти договір щодо виготовлення проекту на встановлення лічильника комерційного обліку споживання води є безпідставними, оскільки вимогами закону не передбачено обов'язкового укладення договору на регулювання правовідносин щодо виготовлення проекту на встановлення лічильника обліку споживання води.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, тому що не допитав його у якості свідка, оскільки з аудіозапису судового засідання вбачається, що колегія суддів не вбачала підстав для допиту ОСОБА_1 у якості свідка, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи, що не є порушенням норм ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не обґрунтував, яким чином його показання у судовому засіданні як свідка впливатимуть на предмет доказування, яким чином результати його допиту вплинули би на зміст судового рішення.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович