№ 628/66/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

15 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 628/66/21

провадження № 61-2407св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство «Білий Кінь»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Петропавлівська сільська рада Куп`янського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу прокурора - заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року, постановлене суддею Клімовою С. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складіЛобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Селянське (фермерське) господарство «Білий Кінь» (далі - СФГ «Білий Кінь») у січні 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області

(далі - Петропавлівська сільська рада), у якому просило визнати за ним право власності на такі нежитлові будівлі:

- склад сільськогосподарської продукції, загальною площею 974, 5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- склад посівного матеріалу, загальною площею 218, 4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будівлю майстерні, загальною площею 250, 5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- навіс для сільськогосподарської техніки, загальною площею 1 110, 4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- свинарник, загальною площею 501, 2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- вівчарник, загальною площею 133, 7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- корівник, загальною площею 257, 4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

СФГ «Білий Кінь» обґрунтовувало позов тим, що на підставі договорів, укладених із уповноваженими особами співвласників майнових паїв колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Петропавлівське» (далі - КСП «Петропавлівське»), набуло у власність паї на нерухоме майно (будівлі), що розташовані на землях Петропавлівської сільської ради.

За зверненням позивача до Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ) виготовлено технічні паспорти на придбані нерухомі об`єкти, яким рішеннями Петропавлівської сільської ради присвоєні поштові адреси.

05 березня 2020 року Петропавлівська сільська рада видала свідоцтво, серія НОМЕР_1 , про право власності на майновий пай на загальну суму 121 359, 00 грн (частка 100 %).

Втім, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права власності на придбані нежитлові будівлі з тих підстав, що майновий сертифікат від 05 березня 2020 року, серія ХА, № 241287, не містить відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, посвідченого підписом керівника такого підприємства та скріпленого печаткою.

СФГ «Білий Кінь» посилалося на те, що воно на законних підставах набуло право власності на майнові права, в які входить спірне нерухоме майно, але не може зареєструвати право власності на нього в позасудовому порядку.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали позов.

Петропавлівська сільська рада просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 21 квітня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області задовольнив позов СФГ «Білий Кінь».

Суд визнав за СФГ «Білий Кінь» право власності на нежитлові будівлі: склад сільськогосподарської продукції, загальною площею 974, 5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; склад посівного матеріалу, загальною площею 218, 4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю майстерні, загальною площею 250, 5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; навіс для сільськогосподарської техніки, загальною площею 1 110, 4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; свинарник, загальною площею 501, 2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; вівчарник, загальною площею 133, 7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; корівник, загальною площею 257, 4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач володіє 100 % пайового фонду, що підтверджується свідоцтвом від 05 березня 2020 року, серія НОМЕР_1 , про право власності на майновий пай, проте отримати відмітку підприємства - правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, посвідченого підписом керівника такого підприємства та скріпленого печаткою на свідоцтві про право власності на майновий пай, СФГ «Білий Кінь» не може через брак відомостей про правонаступника реорганізованого підприємства.

Суд першої інстанції зауважив, що на час звернення до суду із позовом зазначені в позовній заяві нежитлові будівлі не належали ані державі, ані Петропавлівській сільській раді, тому задоволення позову не порушує прав, свобод та інтересів відповідачів, а також інших осіб.

Постановою від 18 січня 2023 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Держави в особі Петропавлівської сільської ради, рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року - без змін.

Відхиляючи доводи прокурора про порушення прав Петропавлівської сільської ради з тих підстав, що визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна порушує встановлений законом порядок набуття прав на земельну ділянку, апеляційний суд врахував те, що Земельний кодекс України (далі - ЗК України) передбачає порядок оформлення прав на землю у разі набуття особою права власності на об`єкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), які розташовані на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні інших осіб. Також суд апеляційної інстанції врахував, що Петропавлівська сільська рада як один із відповідачів визнала позов та попередньо видала позивачу майновий сертифікат.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Прокурор - заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, діючи в інтересах Держави в особі Петропавлівської сільської ради, 17 лютого 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Прокурор, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц

(провадження № 61-5700св18), від 11 червня 2018 року у справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 607/9325/17 (провадження № 61-9781св19), від 30 березня 2020 року у справі № 125/1545/16-ц

(провадження № 61-20164св19), від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19), згідно з якими право на майновий пай виникає у члена колективного сільськогосподарського підприємства та засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. До виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 15 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15, від 10 лютого 2016 року у

справі № 6-2124цс15, щодо застосування приписів статей 328 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного її вирішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 31 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням від 09 січня 2001 року № 09 виконавчий комітет Петропавлівської сільської ради дозволив ОСОБА_3 , мешканцю села Петропавлівка Куп`янського району створити фермерське господарство на основі належної йому частки (паю) у КСП «Петропавлівське».

23 травня 2001 року проведено державну реєстрацію СФГ «Білий Кінь», що підтверджується відповідним свідоцтвом, серія НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

Відповідно до протоколу загальних зборів співвласників КСП «Петропавлівське» від 10 лютого 2001 року № 1 вирішено питання щодо укладення договору з СФГ «Білий Кінь» про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності, та щодо передачі майна цілісним комплексом за цим же договором згідно з актами приймання-передання.

За умовами договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, від 10 лютого 2001 року всі власники майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП «Петропавлівське», у зв`язку з його реформуванням у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря»

(далі - СТОВ «Зоря»), домовилися спільно володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яке вони погоджують отримати у спільну часткову власність як єдиний майновий комплекс. З метою найбільш ефективного використання майна співвласники домовилися передати його за цивільно-правовими договорами про передачу майна СФГ «Білий Кінь». Уповноваженою особою від співвласників визначено ОСОБА_1 .

У додатку № 1 до згаданого договору від 10 лютого 2001 року зазначено перелік майна, що буде отримане у спільну часткову власність, а саме:

трактор Т-150 К 1 шт., трактор ЮИЗ-6 1 шт., трактор Т-70 СМ 1 шт.,

причеп ЗПТС-12 1 шт., причеп 2ПТС-12 1 шт., плуг ПЛ-5-35 1 шт.,

борона БДТ-7 1 шт., сіялка СПЧ-6 1 шт., сіялка ССТ-12 1 шт.,

культиватор 2КПС-4 1 шт., протруювач зерна ПС-10 1 шт.,

картоплекопалка 1 шт., цистерна під ПМС 1 шт., вкритий навіс 1 буд.,

свинарник 1 буд., вівчарня 1 буд., корівник 1 буд., майданчик

асфальтований 1 шт., загальною вартістю 122 633, 00 грн.

Зазначене майно передано від пайщиків КСП «Петропавлівське» до СФГ «Білий Кінь», що підтверджується актом приймання-передання.

Згідно з протоколом загальних зборів співвласників КСП «Петропавлівське» від 05 червня 2001 року № 2 вирішено, зокрема, передати майно за уточненою вартістю у користування та розпорядження СФГ «Білий Кінь» єдиним комплексом, безроздільно. Вартість майна, що передалося за цим договором, сторони визначили у розмірі 46 692, 00 грн.

05 червня 2001 року всі співвласники майнаКСП «Петропавлівське», що належить їм на праві спільної часткової власності, зазначені в додатку № 1 до договору, в особі уповноваженого ОСОБА_1 , та СФГ «Білий Кінь» уклали договір викупу майна з оплатою продукцією та послугами, за умовами якого співвласники передають підприємству майно, список якого наводиться у додатку № 2, а підприємство зобов`язується оплатити вартість цього майна, яка визначена за домовленістю сторін і на момент укладання договору складала 46 692, 00 грн сільськогосподарською продукцією, продуктами її переробки та послугами. У пункті 1.3 договору передбачено, що право власності на майно переходить після підписання акта приймання-передання.

На виконання договору СФГ «Білий Кінь» виплатило 46 692, 00 грн, що підтверджується платіжною відомістю № 6 за 2001-2005 роки.

18 грудня 2005 року підписано акт приймання-передання майна від пайщиків КСП «Петропавлівське» у власність СФГ «Білий Кінь», а саме:

трактора Т-150 К 1 шт., трактора ЮИЗ-6 1 шт., трактора Т-70 СМ 1 шт., причепа ЗПТС-12 1 шт., причепа 2ПТС-12 1 шт., плуга ПЛ-5-35 1 шт., борони БДТ-7 1 шт., сіялки СПЧ-6 1 шт., сіялки ССТ-12 1 шт., культиватора 2КПС-4 1 шт., протруювача зерна ПС-10 1 шт., картоплекопалки 1 шт., цистерни під ПМС 1 шт., вкритого навісу 1 буд., свинарника 1 буд., вівчарні 1 буд., корівника 1 буд., майданчика асфальтованого 1 шт., загальною вартістю 46 692, 00 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів від 22 серпня 2003 року № 1 співвласники, які вийшли з Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» (далі - ПСП «Лан»), вирішили укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у їх спільній частковій власності, з СФГ «Білий Кінь» та передати майно цілісним комплексом згідно з актами приймання-передання.

За умовами договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, від 22 серпня 2003 року всі власники майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП «Петропавлівське», у зв`язку з його реформуванням у ПСП «Лан», домовилися спільно володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яке вони погоджують отримати у спільну часткову власність як єдиний майновий комплекс. З метою найбільш ефективного використання майна співвласники домовилися передати його за цивільно-правовими договорами про передачу майна СФГ «Білий Кінь». Уповноваженою особою від співвласників визначено ОСОБА_2 .

У додатку № 1 до зазначеного договору від 22 серпня 2003 року зазначено перелік майна, що буде отримане у спільну часткову власність, а саме: склад сільськогосподарської продукції 1 шт., склад посівного матеріалу 1 шт.,

будівля майстерні 1 шт., сховище для техніки (навіс) 1 шт.,

будівля олійниці 1 шт., сіялка СУПН-8 1 шт., комбайн СК-5 «НИВА» 1 шт.,

трактор МТЗ-80 1 шт., трактор ЮМЗ-6 1 шт., автомобіль ГАЗ-3307 1 шт., автомобіль ГАЗ-52 АТС 1 шт., зчіпка С-11 1 шт., цистерна під ПМТ 3 М 2 шт., сіялки СЗП-3.6 3 шт., зварювальний агрегат 1 шт., водороздавач ВР-3 1 шт., культиватор УСМК-5.4 1 шт., катки водоналивні 4 шт., котки кільчато-шпорові ЗККШ 7 шт., причеп 2-ПТС-4 1 шт., зернонавантажувач ЗМ-60 1 шт.,

зерноочисна машина ОВС-25 1 шт., культиватор КПШ-8 1 шт.,

плуг ПЛН-4-35 1 шт., плуг ПЛН-5-35 1 шт., борони БЗТС-1 35 шт.,

борони ЗОР-05 15 шт., загальною вартістю 74 667, 00 грн.

Зазначене майно передано від пайщиків КСП «Петропавлівське», які перейшли з ПСП «Лан», до СФГ «Білий Кінь», що підтверджується актом приймання-передання.

Згідно з протоколом від 17 вересня 2003 року № 2 загальних зборів співвласників, які вийшли з ПСП «Лан» і виявили бажання передати свої майнові паї СФГ «Білий Кінь», вирішено, зокрема, передати майно в користування та розпорядження СФГ «Білий Кінь» єдиним комплексом, безроздільно. Вартість майна, що передалося за цим договором, сторони визначили у розмірі 74 667, 00 грн.

05 січня 2006 року всі співвласники майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, зазначені в додатку № 1 до договору, в особі уповноваженого ОСОБА_2 , та СФГ «Білий Кінь» уклали договір купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, за умовами якого співвласники передають підприємству майно, перелік якого зазначений у додатку № 2, а підприємство зобов`язується оплатити вартість цього майна, яка визначена за домовленістю сторін і на момент укладання договору складала 74 667, 00 грн. У пункті 1.3 договору передбачено, що право власності на майно переходить до покупця після підписання акта приймання-передання.

На виконання договору СФГ «Білий Кінь» виплатило 74 667, 00 грн, що підтверджується платіжною відомістю № 7 за 2006-2007 роки.

27 грудня 2007 року підписано акт приймання-передання майна від колишніх власників паїв КСП «Петропавлівське» до СФГ «Білий Кінь», а саме:

складу сільськогосподарської продукції 1 шт., складу посівного матеріалу 1 шт., будівлі майстерні 1 шт., сховища для техніки (навіс) 1 шт., будівлі олійниці 1 шт., сіялки СУПН-8 1 шт., комбайна СК-5 «НИВА» 1 шт., трактора МТЗ-80 1 шт.,

трактора ЮМЗ-6 1 шт., автомобіля ГАЗ-3307 1 шт., автомобіля ГАЗ-52 АТС 1 шт., зчіпки С-11 1 шт., цистерн під ПМТ 3 М 2 шт., сіялок СЗП-3.6 3 шт., зварювального агрегату 1 шт., водороздавача ВР-3 1 шт.,

культиватора УСМК-5.4 1 шт., катків водоналивних 4 шт.,

котків кільчато-шпорових ЗККШ 7 шт., причепа 2-ПТС-4 1 шт., зернонавантажувача ЗМ-60 1 шт., зерноочисної машини ОВС-25 1 шт., культиватора КПШ-8 1 шт., плуга ПЛН-4-35 1 шт., плуга ПЛН-5-35 1 шт.,

борони БЗТС-1 35 шт., борони ЗОР-05 15 шт., загальною вартістю 74 667, 00 грн.

За зверненням СФГ «Білий Кінь» БТІ 12 лютого 2018 року виготовило технічні паспорти на будівлю майстерні літ. «А», загальною площею 250, 5 кв. м, навіс для сільськогосподарської техніки літ. «Б», загальною площею 1 110, 4 кв. м, свинарник літ. «Г», загальною площею 501, 2 кв. м, вівчарник літ. «Д», загальною площею 133, 7 кв. м, корівник літ. «Ж», загальною площею 257, 4 кв. м; 20 лютого 2018 року БТІ виготовило технічні паспорти на склад сільськогосподарської продукції літ. «З», загальною площею 974, 5 кв. м, склад посівного матеріалу літ. «К», загальною площею 218, 4 кв. м.

Рішеннями Петропавлівської сільської ради від 28 лютого 2018 року № 09, № 09а, № 09б, № 09в нежитловій будівлі складу сільськогосподарської продукції присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 ; нежитловій будівлі складу посівного матеріалу присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 ; нежитловій будівлі майстерні присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ; навісу для сільськогосподарської техніки присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 ; нежитловій будівлі свинарнику присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ; нежитловій будівлі вівчарнику присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 ; нежитловій будівлі корівнику присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_4 .

Згідно зі свідоцтвом, серія НОМЕР_1 , про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданим 05 березня 2020 року Петропавлівською сільською радою, СФГ «Білий Кінь» має право на майно пайового фонду КСП «Петропавлівське» с. Петропавлівка Куп`янського району Харківської області, загальна вартість якого 121 359, 00 грн, частка СФГ «Білий Кінь» визначена у розмірі 121 359, 00 грн або 100 %.

Рішеннями від 24 грудня 2020 року № 55925025, № 55924539, № 55923909, № 55922535, № 55922040, № 55921210, № 55923012 державний реєстратор відмовив СФГ «Білий Кінь» у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом цього спору, оскільки свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) не містить відмітки підприємства - правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, посвідченого підписом керівника такого підприємства та скріпленого печаткою, що суперечить вимогам пункту 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

У заяві від 17 лютого 2021 року № 236 Петропавлівська сільська рада повідомила, що спірне нерухоме майно розташоване на земельних ділянках комунальної форми власності, саме на території Петропавлівської сільської ради.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 квітня 2021 року судовим рішенням від 17 липня 2006 року припинено юридичну особу КСП «Петропавлівське», а 02 вересня 2009 року припинено державну реєстрацію юридичної особи. Інших документів та відомостей немає.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 березня 2021 року судовими рішеннями від 18 липня 2008 року порушено провадження у справі про банкрутство юридичної особи, від 28 липня 2008 року визнано юридичну особу банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, а 25 вересня 2009 року припинено державну реєстрацію юридичної особи ПСП «Лан» у зв`язку з визнанням її банкрутом. Інших документів та відомостей немає.

В інформаційній довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що 01 жовтня 2007 року припинено юридичну особу СТОВ «Зоря».

Право, застосоване судом

У пункті 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, зазначено, що майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно зі списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2001 року за № 305/5496 (далі - Порядок № 62), кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

У пункті 9 Порядку № 62 зазначено, що виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 62 виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Також у цьому пункті зазначеного Порядку передбачено, що при виділенні майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передання нерухомого майна.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття такого права не встановлена судом.

У статті 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, стаття 392 ЦК України містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, проте не може належно реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належно реалізувати свої правомочності. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано у зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, оскільки самий лише факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин правових норм інститутів загальної частини цивільного права.

Такі висновки щодо застосування статті 392 ЦК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих приписів правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19) зауважено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, СФГ «Білий Кінь» позов про визнання права власності обґрунтовувало тим, що йому належить 100 % майна пайового фонду реорганізованого КСП «Петропавлівське», що підтверджується свідоцтвом від 05 березня 2020 року, серія НОМЕР_1 , про право власності на майновий пай. Проте, позивач не може зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки свідоцтво не містить відмітки підприємства - правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою. Втім, КСП «Петропавлівське» припинило свою діяльність, це підприємство не має правонаступника.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано керувався тим, що СФГ «Білий Кінь» шляхом укладення правочинів із співвласниками майна реорганізованого КСП «Петропавлівське» набуло у власність 100 % пайового фонду, у складі якого наявні об`єкти нерухомого майна, яке не має зареєстрованого власника, втім позивач з об`єктивних причин не може зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно, оскільки не має можливості поставити в свідоцтві (майновому сертифікаті) відмітку про виділення майна в натурі у зв`язку з припиненням юридичної особи підприємства-правонаступника КСП «Петропавлівське».

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували, що об`єкти нерухомого майна, які є предметом спору у справі, що переглядається, не належали ані державі, ані Петропавлівській сільській раді.

Прокурор в апеляційній та касаційній скаргах не доводив протилежного та не надавав доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно чи його частина належить Петропавлівській сільській раді, в інтересах якої він оскаржив рішення суду першої інстанції про задоволення позову СФГ «Білий Кінь».

Суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що Петропавлівська сільська рада як один із відповідачів визнала позов під час розгляду справи в суді першої інстанції. Також саме ця сільська рада видала СФГ «Білий Кінь» свідоцтво від 05 березня 2020 року, серія ХА, № 241287, про право власності на майновий пай (майновий сертифікат).

Зазначене свідоцтво, яким підтверджується право власності СФГ «Білий Кінь» на 100 % пайового фонду реорганізованого КСП «Петропавлівське», є чинним, в судовому порядку не оспорювалося та не визнане недійсним.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках, прокурор, діючи в інтересах Держави в особі Петропавлівської сільської ради, посилався на те, що спірне нерухоме майно розташоване на землях комунальної власності, тому визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна порушує встановлений законом порядок набуття прав на земельну ділянку.

Суди встановили, що спірне нерухоме майно розташоване на землі комунальної форми власності, а саме на території Петропавлівської сільської ради, про що свідчить лист сільської ради від 17 лютого 2021 року № 236.

Доказів того, що об`єкти нерухомого майна реорганізованого КСП «Петропавлівське» розташовані на земельних ділянках, що перебувають у власності чи користування інших осіб, які не є учасниками справи, у матеріалах справи немає.

Апеляційний суд правильно застосував приписи частини одинадцятої статті 120 ЗК України, відповідно до яких якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ЗК України передбачає порядок оформлення прав на землю у разі набуття особою права власності на об`єкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), які розташовані на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні інших осіб, а також обов`язок уповноваженого органу передати таку земельну ділянку у власність або користування набувачу в установленому порядку.

Враховуючи підстави позову, а саме об`єктивну неможливість оформити право власності в позасудовому порядку; докази, належно оцінені судами попередніх інстанцій; те, що позивач є одноосібним власником усього пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, яке наразі припинено як юридична особа; майновий сертифікат СФГ «Білий Кінь» ніким не оспорювався та є дійсним; доказів належності спірного нерухомого майна, зокрема, сільській раді матеріали справи не містять та цю обставину прокурор не доводив; а також те, що ЗК України чітко визначає порядок оформлення речових прав на землю комунальної власності у разі набуття особою права власності на розташовані на цій ділянці будівлі та споруди, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що задоволення позову не порушує прав, свобод та інтересів відповідачів, які визнали позов, а також інших осіб. Зокрема, права Петропавлівської сільської ради не були порушені, оскільки у цьому спорі не вирішувалося питання про право власності на майно територіальної громади в особі сільської ради, інтереси якої представляє прокурор.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 15 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

У постанові від 15 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15 за позовом про визнання права власності на автомобіль Верховний Суд зробив висновок про те, що позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. Позивачем у позові про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). У цій справі суди встановили, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та зареєстрований за відповідачем, тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на автомобіль на підставі статті 392 ЦК України. Видача довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не свідчить про укладення договору купівлі-продажу автомобіля.

У постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року

у справі № 6-1858цс15 та від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15 зроблено висновки про те, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено. Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Верховний Суд України виснував, що, виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, позивач не довів, що він є саме власником спірного нерухомого майна, й це право оспорюється або не визнається іншою особою, або те, що він втратив документ, який засвідчує його право власності, а статтею 331 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення. Відтак суди попередніх інстанцій неправильно застосувавши норми статей 331 392 ЦК України дійшли помилкового висновку про визнання права власності за позивачем на об`єкт інвестування.

Отже у справах № 6-1858цс15 та № 6-2124цс15, на відміну від справи, що переглядається, предметом спору було визнання права власності на новостворене нерухоме майно. Істотним є й те, що від наведених висновків Верховного Суду України Велика Палата Верховного Суду фактично відступила у постанові від 14 грудня 2021 року у справі№ 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20), в якій зробила висновки, що власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належно реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права.

Висновки, зроблені судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать наведеним актуальним висновкам щодо застосування приписів статей 328 392 ЦК України, оскільки СФГ «Білий Кінь» одноосібно володіє майном пайового фонду, проте не має можливості у позасудовому порядку зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно, яке ані за ким не зареєстроване. Обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання права власності приведе до ефективного поновлення порушених прав позивача та не порушує прав, свобод та інтересів відповідачів чи інших осіб.

Також у касаційній скарзі прокурор посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц

(провадження № 61-20164св19), від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року

у справі № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св18) зазначено, що з позовом про переведення прав покупця за договорами, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай, визнання неправомірною передачу майна, зобов`язання приватного підприємця звільнити будівлі та споруди, зобов`язання повернути будівлі і споруди звернувся співвласник майнового фонду, який обґрунтовував позов тим, що інші співвласники не виконали обов`язку письмово повідомити його про намір продати частку, чим порушили переважне право перед іншими на купівлю їхніх часток. Верховний Суд зазначив, що право на майновий пай виникає у члена відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Оскільки позивач є власником майнового паю, засвідченого відповідним документом - свідоцтвом про право власності на майновий пай члена СТОВ «Україна», не пов`язаного з виділеним у натурі майном, тому підстав уважати що він є співвласником частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства немає, як і немає підстав для застосування статті 362 ЦК України.

У справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18) позивач як співвласник майнового фонду звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договорів, скасування свідоцтв про право власності на майнові паї, визнання права власності на майнові паї, переведення прав та обов`язків покупця, який обґрунтовував тим, що продавці не повідомили його як власника на той час 58 майнових паїв з 61 майнового паю (співвласника єдиного майнового комплексу) письмово в порушення вимог частини другої статті 362 ЦК України про намір продати свої частки у єдиному майновому комплексі. Верховний Суд у постанові від 11 червня 2018 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому і приписи статті 362 ЦК України на них не поширюються.

У справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18) позивач як співвласник майнового фонду звернувся до суду з позовом про переведення прав покупця за договорами купівлі-продажу майнового паю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації права власності. Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року погодився з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна їх власники є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому приписи статті 362 ЦК України на них не поширюються. Верховний Суд зауважив, що право на майновий пай виникає у члена колективного сільськогосподарського підприємства, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Оскільки позивач є власником майнового паю, засвідченого відповідним документом, не пов`язаного з виділеним у натурі майна, підстав вважати, що він є співвласником частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства, немає, тому не встановлено й підстав для застосування статті 362 ЦК України, адже це правило спірні правовідносини не врегульовує.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 607/9325/17

(провадження № 61-9781св19) за позовом співвласника майнового фонду про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майнового паю Верховний Суд дійшов переконання, що суди дійшли правильного висновку про відмову в позові, оскільки до виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю, а не співвласником майна.

У постанові від 30 березня 2020 року у справі № 125/1545/16-ц

(провадження № 61-20164св19) за позовом співвласника майнового фонду про переведення прав та обов`язків покупця Верховний Суд також погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому і приписи статті 362 ЦК України на них не поширюються. На переконання Верховного Суду, суди зробили правильний висновок про відмову в позові, оскільки до виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена колективного сільськогосподарського підприємства, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Оскільки відповідачі до укладення договорів купівлі-продажу були власниками майнового паю, не пов`язаного з виділеним у натурі майна, підстав вважати, що вони є співвласниками частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства, немає.

У справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19) співвласник майнового фонду звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю на підставі статей 203 215 235 ЦК України, який обґрунтовував тим, що інший член колективного сільськогосподарського підприємства відчужив свій пай члена колективного сільськогосподарського підприємства за майновими сертифікатами. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року зазначено, що свідоцтва про право власності на майновий пай відповідача не містять жодних відміток про належність йому на праві власності будь-якого конкретного майна як індивідуально визначеного об`єкта. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу стосується майна, яке належить йому на праві власності або на яке він отримав свідоцтво про право на майновий пай. Позивач не довів, що на час укладення оспорюваного договору колективне сільськогосподарське підприємство не розрахувалося з ним за майновими паями, не зазначив, що на час укладення договору існували будь-які позови або претензії членів підприємства щодо розпорядження їх майновими правами. Позивач не надав суду і не навів в позові належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності оспорюваного ним правочину.

Доводи прокурора щодо неврахування наведених висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки обставини справи, що переглядається, є відмінними від обставин справ, зазначених заявником у касаційній скарзі.

У такому висновку Верховний Суд керувався тим, що

у справах № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св18), № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), № 700/474/15-ц

(провадження № 61-10699св18), № 607/9325/17 (провадження № 61-9781св19), № 125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19) Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за позовами про переведення прав та обов`язків покупця, та зробив висновки щодо застосування статті 362 ЦК України до спірних правовідносин; у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19) Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за позовом про визнання недійсним договору, та зробив висновки щодо застосування приписів статей 203 215 235 ЦК України. Позивачами у наведених справах були співвласники майнового фонду, а відповідачами - інші співвласники майнового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Натомість у справі, що переглядається, спір стосується визнання права власності та застосування приписів статті 392 ЦК України. Позивачем є фермерське господарство, якому належить 100 % майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, проте яке з об`єктивних причин не може в позасудовому порядку зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно. Також, як встановили суди у справі, що переглядається, визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно не порушує прав, свобод та інтересів відповідачів чи інших осіб. З наведених підстав Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову СФГ «Білий Кінь».

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов переконання, що доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Оцінка клопотання прокурора про розгляд справи з участю учасників справи

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи в межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Верховний Суд створює учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Кожен із учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Водночас згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» Axen v. Germany, заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції»Ekbatani v. Sweden, заява № 10563/83, зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.

Оскільки Верховний Суд у справі, що переглядається, не встановив потреби викликати учасників справи з метою надання ними пояснень, то у задоволенні відповідного клопотання прокурора - заступника керівника Полтавської обласної прокуратури потрібно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про розгляд справи з участю учасників справи залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора - заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак