Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 629/1233/18

провадження № 61-3347св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області,

третя особа - Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року у складі судді

Ткаченко О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, третя особа - Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області (далі - КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області), про визнання наймачем у договорі найму жилого приміщення трикімнатної квартири.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 травня 2017 року ОСОБА_1 за згодою наймача ОСОБА_2 , яка є його тещею, був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

Також позивач вказував, що його дружина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали за вказаною адресою однією сім`єю, вели спільне господарство. 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 виїхала з указаної квартири та знялася з реєстрації. Рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 28 серпня 2017 року № 554 позивачу відмовлено у заміні наймача у договорі найму квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати комунальних послуг.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати його наймачем у договорі найму трикімнатної квартири АДРЕСА_2 замість ОСОБА_2 у зв`язку із її вибуттям.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 09 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 14 листопада

2017 року № 737 відкладено вирішення питання про зміну наймача в договорі найму спірної квартири до вжиття заходів щодо погашення заборгованості за надані комунальні послуги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня

2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутність належним чином оформленого рішення Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про заміну наймача в договорі найму жилого приміщення або відмову у зміні свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Крім того, відповідач не оспорював право позивача на визнання його наймачем спірної квартири, а лише відмовив в укладанні з ним договору найму на підставі наданих йому законом повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням про відкладення вирішення питання про заміну наймача до погашення заборгованості за комунальні послуги відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 у визнанні його наймачем спірної квартири.

Скаржник також зазначив, що він проживає у спірній квартирі з 2017 року та вважає, що несе солідарну відповідальність з колишнім наймачем - ОСОБА_2 . Позивач не відмовляється від сплати заборгованості, яка утворилася після його вселення до спірної квартири, але заборгованість відповідачем нарахована, починаючи з 1996 року, коли ані він, ані

ОСОБА_2 не проживали за спірною адресою.

Доводи інших учасників справи

У травні 2019 року Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У травні 2019 року КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та

ОСОБА_2 .

З 05 березня 2015 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 23 червня 2015 року № 340 «Про заміну наймачів у договорах найму жилих приміщень» замінено наймача у договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 у зв`язку з вибуттям наймача ОСОБА_6 .

З 09 квітня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі житловою площею 39,58 кв. м. Разом з нею за вказаною адресою були зареєстровані ОСОБА_6 (з 08 вересня 1988 року по 09 квітня 2015 року), ОСОБА_7 (з 08 вересня 1988 року по 15 грудня 2006 року), ОСОБА_8

(з 08 вересня 1988 року по 09 травня 2008 року), ОСОБА_9 (з 08 вересня 1988 року по 04 квітня 2015 року), ОСОБА_10 (з 22 грудня 1995 року

по 02 квітня 2015 року), ОСОБА_11 (з 07 травня 2003 року

по 09 квітня 2015 року), ОСОБА_12 (з 11 серпня 2009 року по 04 квітня

2015 року ).

Згідно з особовим рахунком ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі

АДРЕСА_1

з 29 травня 2017 року.

19 вересня 2017 року ОСОБА_2 знялася з місця реєстрації за вказаною вище адресою.

Квартира АДРЕСА_3 не приватизована, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Лозова Харківської області.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області із заявою про зміну наймача у договорі найму на спірну квартиру.

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 29 серпня 2017 року № 554 «Про заміну наймачів у договорах найму жилих приміщень», у зв`язку із наявністю значної заборгованості зі сплати комунальних послуг, до вирішення питання щодо вжиття заходів щодо погашення заборгованості відкладено заміну наймача в договорі найму житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 за взаємною згодою з наймачем ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з рішення Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 14 листопада 2017 року № 737 «Про заміну наймачів у договорах найму жилих приміщень», у зв`язку із наявністю значної заборгованості зі сплати комунальних послуг, до вирішення питання щодо вжиття заходів щодо погашення заборгованості відкладено (з можливістю повторного звернення) заміну наймача в договорі найму житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 у зв`язку з вибуттям наймача ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

Згідно з частиною першою статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК Української РСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Статтею 107 ЖК Української РСР визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не оспорював і не оспорює права ОСОБА_1 на проживання та укладення договору найму спірної квартири, а з позовом про визнання дії або бездіяльності Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області позивач не звертався, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, з вказаним висновком апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується.

Відповідно до статей 15 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач відклав вирішення питання щодо визнання позивача наймачем спірної квартири через наявність заборгованості за комунальні послуги. Дії відповідача щодо відкладення розгляду його питання про заміну наймача у договорі найму позивач вважає протиправними, тому що не визнає обов`язок сплачувати заборгованість за комунальні платежі, що виникла до його вселення в квартиру, тобто,

до 29 травня 2017 року.

Переглядаючи законність судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив підстави вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру, не врахував, що з 29 травня 2017 року позивач постійно проживав та проживає у спірній квартирі; з 05 березня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з членом сім`ї наймача. Крім того, апеляційний суд не перевірив, чи має позивач інше постійне місце проживання, а також не надав належної оцінки доводам позивача про те, що спірна заборгованість виникла, зокрема, у період, коли ОСОБА_2 не була наймачем спірної квартири (до 23 червня 2015 року).

Також, апеляційний суд не надав оцінки тому, що судовим наказом від 10 жовтня 2017 року, виданим Лозівським міськрайонним судом Харківської області, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість (до погашення якої відповідачем відкладено питання щодо визнання позивача наймачем спірної квартири) за послуги з централізованого опалення у розмірі 12 523,44 грн. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявникам.

Таким чином, апеляційний суд, не встановивши характер спірних правовідносин та всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а також безумовних підстав, що перешкоджають позивачу набути право наймача на спірну квартиру, дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд бере до уваги тривалий розгляд справи у суді, проте із урахуванням завдань судочинства, зазначених у положеннях статті 2 ЦПК України, відповідно до яких завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, виходить з того, що спір між сторонами не вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик