ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року

м. Київ

справа № 629/2371/23

провадження № 61-15421св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Ткаченка О. А. від 11 липня 2023 року, додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Ткаченка О. А. від 31 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

від 17 жовтня 2023 року, а також касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», про стягнення моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 17 липня 2017 року близько 22:10 год на зупиночній платформі «Заводська» 926 км, пікет 5, стався наїзд поїзда № 195 сполученням «Бахмут-Маріуполь», локомотивом ЧС7 № 313 під керуванням ОСОБА_2 на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок вказаної транспортної події ОСОБА_3 був травмований, доставлений до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

3. Посилалася на те, що вона є рідною матір`ю загиблого ОСОБА_3 , а електропоїзд ЧС7 №313, який належить АТ «Українська залізниця» та перебуває на балансі структурного підрозділу «Локомотивне депо Мелітополь» регіональної «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», є джерелом підвищеної небезпеки.

4. Зазначала, що відповідач не вжив відповідних заходів безпеки на залізничному транспорті, а тому повинен відшкодувати завдану моральну шкоду внаслідок смерті близької їй людини. Розмір моральної шкоди, на думку позивачки, повинен бути не меншим ніж місячна оплата праці посадової особи відповідача.

5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на її користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

6. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 11 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

7. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачці завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення укладу її життя та соціальних зв`язків. З урахуванням того, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок його грубої необережності, без порушення працівниками залізниці правил безпеки руху,суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

9. Додатковим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11,18 грн.

10. Додаткове рішення мотивоване тим, що понесені позивачкою витрати на оплату послуг ВДРАЦС, поштових витрат за направлення адвокатського запиту, підлягають відшкодуванню з урахуванням принципу пропорційності відносно задоволених позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення.

12. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 липня 2023 року в частині розміру моральної шкоди змінено.Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю її сина, у розмірі 100 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

13. Додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2023 року залишено без змін.

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці завданої моральної шкоди внаслідок загибелі її єдиного сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував судової практики в аналогічних справах та критерії розумності і справедливості.

15. Судові витрати на оплату послуг ВДРАЦС, поштових витрат за направлення адвокатського запиту були правильно стягнуті судом першої інстанції з відповідача з урахуванням положень частин другої, третьої, шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Водночас, їх розмір позивачкою в апеляційному порядку не оскаржувався.

Узагальнені доводи касаційних скарг

16. 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ,від імені якої діє адвокат

Тарасенко В. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 липня 2023 року, додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2023 року та постановуХарківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 рокуу справі № 752/17832/14-ц та у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 рокуу справі № 520/11029/14-ц, від 17 червня 2020 рокуу справі № 439/1213/18-ц, від 22 липня 2020 рокуу справі № 520/11029/14-ц, від 05 серпня 2020 рокуу справі № 439/1218/18, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21, від 30 січня 2023 рокуу справі

№ 740/3561/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок втрати найближчої людини, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на недотримання правил безпеки руху відповідачем, глибину її страждань, фінансовий стан відповідача, а також критерії розумності, справедливості та співмірності. Вважає, що присуджений судами попередніх інстанцій до відшкодування розмір моральної шкоди є значно заниженим та не відповідає середньому розміру відшкодування моральної шкоди в інших аналогічних судових справах.

19. Крім того, посилається на незазначення у резолютивних частинах оскаржуваних рішень того, що моральна шкода підлягає виплаті без стягнення податків та обов`язкових платежів.

20. Судові витрати на оплату послуг ВДРАЦС, банківської комісії за їх оплату, а також поштових витрат за направлення адвокатського запиту вважає, що підлягають відшкодуванню на її користь у повному обсязі, з огляду на їх обґрунтованість.

21. 16 листопада2023 року АТ «Укрзалізниця» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 11 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 17 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц, від 15 грудня 2020 рокуу справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 748/702/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці та розмір цього відшкодування. АТ «Укрзалізниця» зосереджує увагу на відсутності у матеріалах справи доказів вини АТ «Укрзалізниця», звертає увагу, що постановою про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року встановлено відсутність у діях машиніста та його помічника складу кримінального правопорушення.

24. Зазначає, що судами попередніх інстанцій недостанім чином враховано недбалість дій загиблого, що призвели до аварійної ситуації, порушення останнім приписів Закону України «Про транспорт» та Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

25. Додатково зауважує про тривале незвернення позивачки за відшкодуванням моральної шкоди, а також недотримання засад розумності виваженості та справедливості при визначенні суми відшкодування моральної шкоди.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 629/2371/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко В. Ю., витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

27. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада2023 року касаційну скаргу

АТ «Укрзалізниця» залишено без руху для усунення недоліків.

28. 22 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

29. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 липня 2023 року та постановуХарківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30. 12 грудня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Тарасенко В. Ю., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Українська залізниця», у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

31. Відзив обґрунтований посиланням на те, що відповідач фактично намагається уникнути відповідальності за відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Наведена АТ «Українська залізниця» судова практика не є релевантною до обставин цієї справи, оскільки у справах про відшкодування моральної шкоди підлягають врахуванню конкретні фактичні обставини та глибина моральних страждань у кожному випадку окремо. Зауважує про занижений розмір відшкодування моральної шкоди, визначений без належного урахування глибини її страждань внаслідок втрати єдиного сина та халатного ставлення відповідача до забезпечення елементарних заходів безпеки на залізниці. Додатково зосереджує увагу на практиці Верховного Суду щодо підстав відшкодування моральної шкоди власником джерела підвищеної небезпеки, відсутності доказів наявності умислу у діях її загиблого, або ж обставин непереборної сили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

33. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №149-ЛЗт/17

від 26 липня 2017 року причиною смерті ОСОБА_3 є тупа травма голови з забоєм головного мозку та внутрішньочерепними крововиливами ускладнена розвитком набряку-дислокації головного мозку, що і стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 .

34. Згідно з описовою частиною вказаного висновку, ІНФОРМАЦІЯ_2 у травматологічному відділенні Лозівської ЦРЛ помер невідомий чоловік на вигляд 30-35 років. Надана медична карта стаціонарного хворого № 2276 на невідомого чоловіка, який був доставлений бригадою швидкої допомоги в Лозівську ЦРЛ

17 липня 2017 року з діагнозом: тяжка поєднана ЧМТ і скелетна травма. Діагноз основний: тяжка поєднана ЧМТ і скелетна травма. ОЗЧМТ. Забій головного мозку. Субдуральна гематома. Відкритий уламковий перелом кісток ХПН. Хронічний пієлонефрит. Консиліум в складі чергового травматолога, чергового хірурга, чергового анестезіолога. Хворий доставлений-МСП у важкому стані з залізничної станції Заводська, де той був збитий потягом. На момент надходження рівень свідомості кома 1-2. Із роту запах алкоголю. Алкогольне сп`яніння. Було проведено ряд хірургічних операцій. 25 липня 2017 року черговим анестезіологом констатовано біологічну смерть.

35. Постановою старшого слідчого Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 31 липня 2017 року кримінальне провадження закрито, у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Досудовим розслідуванням встановлено, що 17 липня 2017 року на зупиночній платформі «Заводська» поїздом № 195 сполученням «Бахмут-Маріуполь» травмовано невідомого чоловіка (який сидів на пероні звісивши ноги до колії та на сигнали машиніста потягу не реагував, у зв`язку з чим було застосовано екстрене гальмування потягу). Після травмування невідомого чоловіка для надання йому медичної допомоги було доставлено до Лозівської ЦРЛ. ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 вказаний невідомий чоловік помер у лікарні. Причиною смерті невідомого чоловіка був набряк - дислокація головного мозку, забій головного мозку з крововиливами під оболонки та шлуночки, тупа поєднана черепно-мозкова травма.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги до задоволення не підлягають.

37. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

40. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

41. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

42. Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).

43. Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

44. У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти, 2.16, 2.19, 2.20).

45. Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

46. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

47. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

48. Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

49. Сторонами не оспорювалося, що рухомий потяг (залізничний рухомий склад) створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.

50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

51. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

52. Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

53. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

54. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

55. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

56. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

57. Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_3 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та грубим порушенням потерпілим правил безпеки на залізничному транспорті(за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого ОСОБА_3 .

58. При визначенні розміру моральної шкоди, судом апеляційної інстанції правильно застосовано положення частини другої статті 1193 ЦК України та з огляду на обставини травмування ОСОБА_3 (перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, сидіння на краю перону, не реагування на попереджувальні знаки рухомого залізничного складу) обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди.

59. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення укладу її життя. Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань.

60. З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, водночас за наявності особистої грубої необережності самого потерпілого, глибини та тривалості моральних страждань позивачки, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

61. В контексті доводів касаційних скарг щодо необґрунтовано завищеного/заниженого розміру моральної шкоди колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

62. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

63. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

64. Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

65. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, поведінці загиблого, а також глибині моральних страждань, завданих його матері у зв`язку зі смертю найближчої їй людини, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.

66. Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

67. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

68. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин щодо завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок грубої необережності загиблого, недоведеності наявності у діях загиблого умислу чи існування обставин непереборної сили, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.

69. Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на незазначення у резолютивних частинах оскаржуваних рішень того, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов`язкових платежів, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, з огляду на встановлений податковим законодавством порядок оподаткування доходу платника податку, зокрема встановлений підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України припис щодо не включення до оподатковуваного доходу платника податку сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.

70. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

71. З урахуванням наведеного, положень частини першої статті 400 ЦПК України, а також наведених вище висновків щодо вирішення спору по суті, відсутні правові підстави для скасування оскаржених судових рішень.

72. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат, понесених позивачкою внаслідок оплати послуг органів РАЦС, а також поштових витрат за направлення адвокатського запиту. Судами правильно враховано принцип пропорційності розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору по суті та з огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 й межі доводів апеляційної скарги обґрунтовано визначено суму судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача.

73. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність стягнення усієї суми понесених нею судових витрат, з урахуванням часткового задоволення її позовних вимог, суперечать положенням статті 141 ЦПК України.

74. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

75. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

76. З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, а також акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

2. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 липня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович