Постанова
Іменем України
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 630/1118/21
провадження № 61-4332 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Люботинська міська рада Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 квітня 2022 року у складі судді Малихіна О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з прибудовами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько -
ОСОБА_4 . Після смерті її батька відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 були: його дружина - ОСОБА_2
і дві доньки: вона та ОСОБА_3 . З усіх спадкоємців лише вона прийняла спадщину, оскільки вступила у фактичне управління і володіння житловим будинком, проводила в ньому ремонт, сплачувала за комунальні платежі,
а також взяла речі, які належали батькові. До нотаріальної контори вона не зверталася. Інші спадкоємці: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину не прийняли, так як не проживали зі спадкодавцем і не вступили у фактичне управління будинком.
Оформити свої спадкові права вона не може, оскільки за життя спадкодавець ( ОСОБА_4 ) не зареєстрував у встановленому порядку право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на будинок з прибудованими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 12 квітня
2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим,що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження родинних і шлюбних відносин із померлим спадкодавцем - ОСОБА_4 , а також учасниками справи:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таких доказів не було подано і на стадії підготовчого провадження в справі.
Суд вказав, що доводи ОСОБА_1 про те, що спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , прийняла лише вона, оскільки хоча і не зверталася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але вступила в управління спадковим майном, а інші спадкоємці, якими за її твердженням являються: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , спадщину не приймали, бо не проживали із спадкодавцем і не вступили в управління спадщиною, є необґрунтовані, вони не підтверджені належними і допустимими доказами і спростовуються наявними в справі доказами, оскільки із записів з будинкової книги на час смерті ОСОБА_4 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на протязі наступних шести місяців в житловому будинку були зареєстровані та постійно проживали: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , тому слід вважати такими, що прийняли спадщину, оскільки вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_1 не надала докази того, що саме ОСОБА_4 збудував у встановленому порядку спірний житловий будинок та що цей будинок був прийнятий в експлуатацію на підставі затвердженого виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином житлового будинку, тому
у справі відсутні докази про те, що спірний житловий будинок увійшов до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25 березня
2022 року № 14/0/9-22, враховуючи неможливість Харківського апеляційного суду здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність вказаного суду. Визначено територіальну підсудність справ Полтавському апеляційному суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 квітня 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами. Зокрема, на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
ОСОБА_4 у будинку проживали позивач та відповідачі, а отже, вони є такими, що прийняли спадщину. Проте позивач не надала доказів, що спірний житловий будинок увійшов до складу спадщини, що його будував померлий ОСОБА_4 .
Також апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що позивачка не довела факт родинних відносин з померлим ОСОБА_4 та відповідачами у справі.
Суд застосував законодавство, чинне на час смерті спадкодавця і будівлі житлового будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 квітня 2022 року й постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 березня 2023 року справу № 630/1118/21 призначено судді-доповідачеві: Воробйовій І. А., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду матеріали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 630/1118/21 та витребувано її матеріали
з Люботинського міського суду Харківської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
На підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., касаційне провадження № 61-4332 св 23 передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:
Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
30 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог, оскільки суди не прийняли до уваги те, що вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, що підтверджується фактом проживання її разом із батьком на момент його смерті. При цьому, вказує, що оформити свої спадкові права вона не може, оскільки її батько - ОСОБА_4 право власності не зареєстрував в бюро технічної інвентаризації, а на її заяву було виготовлено технічний паспорт,
в якому вказано, що спірний житловий будинок було введено в експлуатацію
19 грудня 1979 року.
Зазначає, що суди не застосували статтю 549 ЦК УРСР (1963 року), яка регулює правовідносини сторін у цьому спорі.
Крім того, суди не врахували заяви відповідачів про те, що вони не заперечують проти позову.
Також посилається на правовий висновок щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду
від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17 (провадження № 61-42603 св18).
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 27 серпня 1979 року, виданим Люботинською міською радою Харківської області (а. с. 63).
З будинкової книги для прописки громадян, які проживають у будинку
АДРЕСА_1 , вбачається, що перші записи про реєстрацію місця проживання у вказаному будинку датовані 10 травня 1978 року. Особами, які зареєстрували своє місце проживання в будинку, були: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а. с.19-24).
Листом комунального підприємства «Люботинське АПБ» Люботинської міської ради Харківської області від 27 жовтня 2021 року № 168/01-32 повідомлено представника ОСОБА_1 - адвоката Канделакі Володимира Михайловича, що в архівних матеріалах технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, розташованих на території Люботинської міської ради Харківської області, інформація станом на 31 грудня 2012 року щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 відсутня (а. с. 5).
З відомостей, відображених у технічному паспорті, виготовленому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 від 02 грудня
2021 року № 191/2021, спірним є житловий будинок літ. «А-1» з верандою
літ. «а1» і тамбуром літ. «а2», збудований в період з 1975 по 1977 рік, та надвірні будівлі та споруди: погреб літ. «а», літня кухня літ «Б», ганок з козирком літ. «б», вбиральня літ. «В», сарай літ. «Е», гараж літ. «Д», ганок літ. «д», літній душ
літ. «Г», зливна яма літ. «Ж», огорожа 1-4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6-9).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до статей 548 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав в нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
У справі, що переглядається, судами не встановлено доведеність позивачем заявлених позовних вимог, зокрема в частині підтвердження родинних і шлюбних відносин учасників справи із померлим спадкодавцем,
а також не доведено, що саме ОСОБА_4 будував будинок, який, за твердженням позивача, є спадщиною.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Зазначене закріплено у статті 12 ЦПК України.
Ця засада (принцип) реалізується в процесі доказування, тобто під час встановлення наявності або відсутності обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного розгляду і вирішення справи. Засада (принцип) змагальності сторін полягає також у тому, що порушення, продовження і припинення цивільного процесу залежить, здебільшого, від волевиявлення сторін, яке обмежується судом лише у виключних випадках. Засада (принцип) змагальності передбачає широкі можливості сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і використовувати в доказовій діяльності передбачені ЦПК України необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують. Ця засада (принцип) ґрунтується на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом у справі та доводити обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які
в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначає, що позивачка користувалася послугами адвоката Канделакі В. М. на підставі виданої довіреності (а. с. 25) та укладеного договору про надання правової допомоги (а. с. 73).
При цьому спір стосується визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок, який збудовано, за твердженням позивачки, її батьком, який помер у 1979 році, тобто у будь-якому випадку до 1979 року і щодо якого відсутні правовстановлюючі документи.
Прізвище позивачки - ОСОБА_1 , прізвище померлого, як зазначає позивачка, - ОСОБА_9 . Позивачка, через її адвоката, декілька разів уточнювала позов (а. с. 35-38), подавала апеляційну скаргу (а. с. 110-114), просила суд витребувати докази, а саме лише актовий запис про смерть ОСОБА_4 (а. с. 37), що суд задовольнив. У подальшому позивачка просила викликати свідків, які можуть підтвердити її позовні вимоги (а. с. 62). Разом з тим, у квітні 2022 року позивачка особисто надіслала суду заяви, в яких у зв`язку з воєнним станом у державі просила розглянути справу без її виклику і без виклику свідків, просила залишити заяву про виклик свідків без розгляду, а справу розглянути на підставі наявних доказів (а. с. 90, 91).
Розглянувши такі заяви позивачки, що є проявом реалізації нею принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, і наявні у справі докази, суд відмовив у позові через недоведеність позовних вимог.
Верховний Суд з таким висновком суду погоджується, так як у справі дійсно відсутні докази родинних відносин позивачки ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_9 , а саме свідоцтво про народження позивачки, в якому би зазначалось, хто є її батьком, свідоцтво про укладення шлюбу тощо, з якого би вбачалося, що позивачка змінила прізвище. У справі взагалі відсутні докази родинних відносин ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України. Проте позивачка не просила суд витребувати зазначені докази, якщо самостійно надати їх не могла (частина перша статті 84 ЦПК України). Більше того, позивачка просила суд витребувати лише актовий запис про смерть ОСОБА_4 , що суд задовольнив. Указане свідчить про те, що інші докази у позивачки є, тому вона зобов`язана була їх надати суду (стаття 81 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі визнали позов, подавши відповідні заяви (а. с. 52, 54), не свідчать про незаконність судових рішень, так як, по-перше, саме позивачка зобов`язана була довести свої вимоги, у тому числі факт родинних відносин із ОСОБА_4 , по-друге, заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ніким не завірені, надійшли до суду по пошті. І, як уже зазначалося, у справі відсутні докази їх родинного зв`язку з померлим ОСОБА_4 . Крім того, якщо вказані відповідачі спадщину не прийняли, як зазначає позивачка, то інший тоді належний відповідач, а саме орган місцевого самоврядування - Люботинська міська рада Харківської області, заяви про визнання позову не подавав.
У справі також взагалі відсутні докази того, що саме померлий ОСОБА_4 будував спірний будинок і, як наслідок, що він входить до спадкової маси.
Верховний Суд доходить висновку, що у цій справі суди повністю забезпечили змагальність процесу, проте позивачка, самоусунувшись від виконання своїх процесуальних обов`язків, позовні вимоги не довела.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 квітня
2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого
2023 рокузалишити без змін
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта