Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 630/701/18

провадження № 61-11379св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Люботинська міська рада Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Малихіна О. О., та постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання за власний рахунок знести самочинно збудовану будівлю.

В обґрунтування позову посилалася на те, що проживає в житловому будинку, розташованому по

АДРЕСА_1 .

Відповідачем у АДРЕСА_2 збудовано капітальну споруду у виді гаражу.

Від виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області вона дізналась, що земельну ділянку по АДРЕСА_2 було передано у користування ОСОБА_2 на підставі відповідного рішення, але в технічній документації на земельну ділянку, яку виготовив відповідач, було підроблено її підпис.

Зазначала, що вона та її родина проживають у своєму будинку з 1928 року, і всі минулі роки міська влада не дозволяла вести забудову у АДРЕСА_1, який виконує функцію відведення води з трьох прилеглих вулиць у прилеглі водойми. Стверджувала, що внаслідок забудови відповідачем території провулку вода з прилеглих вулиць тече до її подвір`я, що призвело до пошкодження фундаменту житлового будинку та викликало необхідність проведення його капітального ремонту.

Також позивач вказувала, що гараж функціонує як станція технічного обслуговування автомобілів, в ньому використовуються промислові установки, що створює постійний гул та зниження напруги в електромережі і призводить до виходу з ладу побутових електроприладів. До того ж, з гаражу прокладено каналізацію, з якої стічні води відповідач зливає до дамби, що з`єднує дві прилеглі водойми.

Вважаючи, що вказаним самочинним будівництвом порушуються її права, як власника суміжної земельної ділянки, позивач просила зобов`язати ОСОБА_2 знести за власні кошти самовільно збудовану будівлю, розташовану у АДРЕСА_2 , між домоволодіннями по АДРЕСА_6.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 19 лютого

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не скористалась своїми процесуальними правами щодо звернення з клопотаннями про призначення експертизи або про витребування необхідних доказів. При цьому доказів на підтвердження порушення відповідачем її прав позивач не надала.

Також суд зазначив, що орган місцевого самоврядування - Люботинська міська рада, яка брала участь у справі, вимог про знесення самочинного будівництва не заявляла.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач своїми діями порушує її права, свободи та інтереси у користуванні належним їй майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Калініна О. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Люботинського міського суду Харківської області.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахування судами попередніх інстанцій того, що спір про знесення самовільної споруди може бути вирішено не тільки за позовом органу місцевого самоврядування, а і за позовом особи, чиї права та інтереси порушено будівництвом такої споруди.

Люботинська міська рада самоусунулась від здійснення повноважень щодо звернення до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, тому

заявник самостійно подала позов, як особа, права якою порушується вказаним будівництвом.

Вважала, що суд першої інстанції безпідставно не долучив до матеріалів справи доказі, що підтверджують статус самочинного будівництва та безпідставно відхилив клопотання позивача про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 10 січня 2019 року, оскільки відповідач в порушення статті 178 ЦПК України не надіслав відзив на адресу представника позивача, який є учасником справи. Вказаними діями, суд першої інстанції обмежив заявника у поданні доказів та позбавив права надати відповідь на відзив.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвокат Фадєєв О. П. на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Вважав, що суди ухвалили рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2002 року є власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ХР № 067778 від 26 жовтня 2004 року та серії ХР № 067779 від 26 жовтня

2004 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,10 га і 0,0661 га, розташованих по АДРЕСА_4 . Суміжними до земельних ділянок ОСОБА_3 є землі Люботинської міської ради Харківської області та земельні ділянки

ОСОБА_4 по АДРЕСА_4 .

Із відповіді Люботинської міської ради від 20 липня 2018 року на запит ОСОБА_1 суди встановили, що у 2011 році ОСОБА_2 було отримано рішення на оформлення земельної ділянки під будівництво та обслуговування гаражу, на якій ним здійснено самочинне будівництво гаражу до виготовлення відповідних документів на земельну ділянку.

Також суди встановили, що здійснення будівництва гаражу на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 ), підтверджено технічним висновком від 21 грудня 2018 року з оцінки стану будівельних конструкцій індивідуального гаражу, складеним товариством з обмеженою відповідальністю «Архітекторське бюро Харківського району».

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Крім того такий позов може бути подано відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста

статті 81 ЦПК України)

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів порушення її прав, як власника житлового будинку та земельних ділянок по АДРЕСА_1 , в результаті будівництва ОСОБА_2 гаражу на земельній ділянці поблизу домоволодіння АДРЕСА_5 .

Встановивши, що порушення прав ОСОБА_1 самочинним будівництвом, яке здійснено ОСОБА_2 не доведено, а відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування із таким позовом в межах цієї справи до суду не звертався, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено особою, права якої порушено, таким будівництвом, однак при цьому така особа зобов`язана довести факт порушення її прав.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій врахували, що ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами порушення своїх прав.

Доводи касаційної скарги, щодо незгоди із висновками судів в цій частині

зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та встановлення нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення клопотання позивача щодо долучення до справи доказів, як на підставу для скасування судових рішень, відхилені касаційним судом, оскільки докази, подані заявником разом із відповіддю на відзив із пропуском строку встановленого законом та судом.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 30 листопада 2018 року позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановивши, що позивач отримала відзив

28 грудня 2018 року, а відповідь на відзив із доданими до нього доказами подала лише 08 лютого 2019 року, суд першої інстанції, з урахуванням положень статей 82 126 179 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для прийняття відповіді на відзив разом із доданими до неї доказами.

Неможливість подання доказів у визначений законом та судом строк позивачем не доведена.

Крім того колегія суддів враховує, що позивач не була обмежена стислими строками підготовки свого позову, самостійно визначала час його подання до суду та заявляючи вимоги про застосування такого крайнього заходу, як знесення будівлі, мала б усвідомлювати необхідність підтвердження своїх вимог належними доказами вже на стадії пред`явлення позову.

Доводи заявника про безпідставне відхилення її клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 10 січня 2019 року є надуманими, оскільки такого клопотання до суду першої інстанції позивач не подавала.

В клопотанні, поданому до суду першої інстанції 09 січня 2019 року позивач просила направити відзив її представнику, а не відкласти підготовче засідання.

При цьому, станом на 09 січня 2019 року у справі взагалі відсутні документи, які б підтверджували повноваження Калініної О. Ю. , як представника позивача, а договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та Калініною О. Ю. укладено 25 березня 2019 року, тобто вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що на стадії підготовчого провадження ОСОБА_1 було роз`яснено про необхідність подання суду доказів, зокрема, у видгляді висновків експерта, на підтвердження тих обставин, що самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_2 , призвело до зміни напрямку стоку дощових чи талих вод з прилеглих вулиць, і що такі води руйнують фундамент житлового будинку, який належить позивачу. Суд також роз`яснив позивачу, що у разі виникнення труднощів в отриманні та поданні суду відповідних письмових доказів, вона має право звернутися до суду з відповідними клопотаннями про витребування доказів, в тому числі призначення судової експертизи.

Таким чином позивач розпорядилась своїми правами щодо подання доказів на власний розсуд, а підстави вважати, що судом першої інстанції порушені або обмежені такі права, касаційним судом не встановлені.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань

ОСОБА_1 поданих до касаційного суду в жовтні 2019 року та січні 2020 року про залучення нових доказів, оскільки такі докази не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. Прийняття та оцінка нових доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржених судових рішень без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта