Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 635/8189/18

провадження № 61-17700св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Будянська селищна рада Харківського району Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І.С., Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року голова Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - Будянська селищна рада) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди у розмірі неодержаної орендної плати.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в період з 16 січня 2014 року до 10 березня 2017 року була власником комплексу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з 10 березня 2017 року відповідно до договору поділу нерухомого майна залишилась власником лише частини майна. Починаючи з 16 січня 2014 року та до сьогодні відповідач використовує для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель земельну ділянку, загальною площею 0,9000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності територіальної громади с. Буди, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати, чи земельного податку.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Будянської селищної ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 16 січня 2014 року до 01 березня 2017 року в розмірі 247 750,99 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену 21 березня 2018 року між Будянською селищною радою в особі представника Варєц Я. В. та ОСОБА_1 . Відповідно до змісту угоди відповідач 10 березня 2017 року набула право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлових будівель: літ.«Ж- » загальною площею 384,60 кв. м; літ. «ж1-1» загальною площею 37,1 кв. м. З березня 2017 року до сьогодні ці нежитлові будівлі зазнавали фізичного впливу явищ природного характеру та інших об`єктивних обставин, що призвело до їх фактичного руйнування. Відповідач фактично припинила користування несформованою земельною ділянкою орієнтовною площею 0,30 га (без визначення чітких меж та без наданого кадастрового номеру). Відповідач зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі 30 124,00 грн як компенсацію плати за користування земельною ділянкою за 2016- 2017 роки. У строк не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду про затвердження мирової угоди виконати дії, направлені на анулювання запису про реєстрацію речових прав щодо цих нежитлових будівель та надати до Будянської селищної ради підтверджуючі документи щодо анулювання запису. Після анулювання запису про реєстрацію речових прав на нежитлові будівлі відмовитися від будь-яких прав на земельну ділянку (орієнтовною площею 0,30 га), на якій вони знаходилися. Позивач повністю відмовляється від своїх позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих коштів, пов`язаних з користуванням земельною ділянкою, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходилися нежитлові будівлі, що належали відповідачу. Закрито провадження у справі.

Затвердивши мирову угоду, суд першої інстанції, виходив з того, що мирова угода стосується лише прав та обов`язків сторін, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб та вчинена в інтересах обох сторін. У матеріалах справи є заяви сторін про те, що вони ознайомлені з наслідками укладення ними мирової угоди та закриття у зв`язку з цим провадження у справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2019 року закрито.

Ухвала мотивована тим, щоБудянська селищна рада, в інтересах якої звернувся заступник прокурора Харківської області, є самостійною юридичною особою, якій належить право самостійно представляти свої інтереси в суді.

Будянська селищна рада апеляційну скаргу на ухвалу суду не подавала, прокуратуру Харківської області на представлення в суді її інтересів не уповноважувала, з умовами мирової угоди погодилася та виконала їх.

Отже, права Будянської селищної ради оскаржуваною ухвалою не порушені, у зв`язку з чим у прокуратури Харківської області не було правових підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2019 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним і необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що умова мирової угоди щодо обов`язку ОСОБА_1 компенсувати плату в розмірі 30 124,00 грн за користування земельною ділянкою за 2016-2017 роки не стосується прав та обов`язків сторін, не містить взаємної поступки з боку ОСОБА_1 на суму 217 626, 99 грн - різницю між первісно заявленою сумою та сумою, право на яку позивач отримує за умовами мирової угоди, а також порушує інтереси Будянської селищної ради на відплатне користування належною їм земельною ділянкою.

Умова мирової угоди про те, що ОСОБА_1 10 березня 2017 року набула права власності на нежитлові приміщення спростовується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 січня 2014 року згідно з яким ОСОБА_1 була власником спірних приміщень з 16 січня 2014 року до 10 березня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції не дослідив у повному обсязі, системно, а також у взаємному зв`язку одна з одною умови мирової угоди, затвердженої оскаржуваною ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції неправомірно застосував пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Положення мирової угоди не спрямовані на урегулювання спору, ставлять селищну раду у завідомо невигідне положення та суперечать інтересам територіальної громади.

Звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про додержання режиму ефективного, раціонального, заснованого на законі користування землями комунальної власності.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час укладення мирової угоди сторони урахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду та усвідомили необхідність врегулювання спірних правовідносин саме шляхом сплати компенсації за користування земельною ділянкою відповідно до статті 1212 ЦК України, а не шляхом відшкодування розміру упущеної вигоди. Посилання заявника на необхідність використання статей 22 1166 ЦК України є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження, оскільки воно відкрито за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої судом першої інстанції безпосередньо вирішені не були.

Прокуратура не обґрунтувала наявність державного інтересу у спірних правовідносинах.

Заявник лише формально посилається на наявність суспільного інтересу у цих правовідносинах, порушення принципу рівноваги між приватними і державними інтересами. Прокуратура Харківської області не наводить жодного доказу або норми закону, що обґрунтовують втручання органів державної влади у правовідносини між органами місцевого самоврядування та фізичною особою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа про стягнення з ОСОБА_1 на користь Будянської селищної ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 16 січня 2014 року до 01 березня 2017 року в розмірі 247 750,99 грн.

Рішенням 29 сесії 7 скликання від 07 березня 2019 року Будянська селищна рада надала дозвіл на укладення мирової угоди у цій справі та затвердила її проєкт.

27 березня 2019 року на адресу суду від сторін надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену 21 березня 2018 року між Будянською селищною радою в особі представника Варєц Я. В. та ОСОБА_1 за умовами якої: 1. Сторони визнають такі обставини: 1.1. До 10 березня 2017 року для відповідача для обслуговування нежитлових будівель було відведена земельна ділянка, кадастровий номер 6325156100:00:006:0126, площею 0,9000 га. 1.2. Відповідач 10 березня 2017 року набула права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлових будівель: літ. «Ж-1» загальною площею 384,60 кв. м; літ. «ж1-1» загальною площею 37,1 кв. м. 1.3. Позивач відповідно до рішення XXIV сесії VII скликання від 08 грудня 2017 року надав згоду на розробку технічної документації щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6325156100:00:006:0126 площею 0,9000 га та поклав обов`язок на відповідача протягом шести місяців подати на затвердження селищної ради виготовлену технічну документацію. 1.4. З березня 2017 року до сьогодні нежитлові будівлі: літ.«Ж-1» загальною площею 384,60 кв. м та літ. «ж1-1» загальною площею 37,1 кв. м зазнавали фізичного впливу явищ природного характеру та інших об`єктивних обставин, що призвело до їх фактичного руйнування. 1.5. Відповідач фактично припинив користування несформованою земельною ділянкою орієнтовною площею 0,30 га (без визначення чітких меж та без наданого кадастрового номеру). 1.6. Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладений. 2. Сторони беруть на себе такі зобов`язання: 2.1. Відповідач зобов`язується: 2.1.1. сплатити грошові кошти в розмірі 30 124,00 грн як компенсацію плати за користування земельною ділянкою за 2016-2017 роки. 2.1.2. компенсувати позивачу 50 % відсотків суми судового збору в розмірі 1 858,10 грн. 2.1.3. У строк не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду про затвердження відповідної мирової угоди виконати дії, направлені на анулювання запису про реєстрацію речових прав щодо нежитлових будівель та надати до Будянської селищної ради підтверджуючі документи щодо анулювання запису про їх реєстрацію. 2.1.4. після анулювання запису про реєстрацію речових прав на нежитлові будівлі відмовитися від будь-яких прав на земельну ділянку (орієнтовною площею 0,30 га), на якій вони знаходилися. 2.2. Позивач: 2.2.1. Повністю відмовляється від своїх позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих коштів, пов`язаних з користуванням земельною, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходилися нежитлові будівлі, що належали відповідачу. 3. Сплата грошових коштів у розмірі, визначеному в підпункті 2.1.1 та 2.1.2 цієї мирової угоди, має бути здійснена відповідачем у термін 10 (десять) робочих днів з дня набрання законної сили ухвалою суду про затвердження відповідної мирової угоди. 4. Ця мирова угода набуває чинності після її підписання сторонами та набрання законної сили ухвалою суду про її затвердження і діє до повного виконання. 5. Ця мирова угода може бути визнана недійсною лише з підстав і в порядку, що визначені чинним законодавством України. 6. Ця мирова угода укладена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для позивача, відповідача, і один примірник для суду. 7. Сторони (їх уповноважені представники), які укладають та підписують цю мирову угоду, стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам, що: у момент укладення та підписання цієї мирової угоди вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (і можуть) керувати ними; розуміють природу цієї мирової угоди, свої права та обов`язки, що витікають з неї, та погоджуються з ними; при укладенні цієї мирової угоди відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; цю мирову угоду укладають при здоровому розумі та ясній пам`яті; укладаючи цю мирову угоду, вони діють добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного, так і морального; ця мирова угода укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої - четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити певні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови мирової угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Аналізуючи вказану норму можна дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до пункту частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (Корольов (KOROLEV) (N 2) проти Російської Федерації", рішення від 01 квітня 2010 року; «Менчинська проти Російськоїх Федерації» (Menchinskaya v. Russia), рішення від 15 січня 2009 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України ( Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ також зазначав, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28 жовтня 1999 року).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою прокурор повинен був навести підстави для представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та те, що орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що Будянська селищна рада апеляційну скаргу на ухвалу суду не подавала, прокуратуру Харківської області на представлення в суді її інтересів не уповноважувала, з умовами мирової угоди погодилася та виконала їх.

Прокуратура Харківської області не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для оскарження судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, обґрунтовано виходив з того, що він не навів переконливих мотивів того, що ухвалене судове рішення завдає шкоди органу в особі якого він звернувся з апеляційною скаргою, або порушує праваБудянської селищної ради, що полягає у несприятливих для неї наслідках.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для втручання в остаточне рішення суду, як і його скасування.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Клопотання Генеральної прокуратури України про розгляд справиу судовому засіданні за участю сторін суд касаційної інстанції відхилив, з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43 402 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко