Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 635/9156/13-ц

провадження № 61-43683св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2108 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» (далі - ВАТ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 486 000 дол. США зі сплатою відсотків у розмір 13,96 % річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 23 квітня 2018 року.

Проте позичальник умови кредитного договору не виконав, тому станом на 01 квітня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 801 034,58 дол. США та 2 955 520,53 грн, з яких: 211 500 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 274 500 дол. США - поточна заборгованість за кредитом, 308 902,27 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками, 6 132,31 дол. США - поточна заборгованість за відсотками,

1 150 236,66 грн - пеня за прострочений кредит, 1 805 283,27 грн - пеня за простроченими відсотками.

На підставі викладеного ПАТ «Укргазбанк» просило стягнути із

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі

801 034,58 дол. США та 2 955 520,53 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області

від 12 лютого 2014 року (в складі судді Караченцева І. В.) позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року в розмірі 801 034,58 дол. США та 2 955 520,53 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 211 500 дол. США, поточна заборгованість за кредитом - 274 500 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками - 308 902,27 дол. США, поточна заборгованість за відсотками - 6 132,31 дол. США, пеня за прострочений кредит - 1 150 236,66 грн та пеня за простроченими відсотками по

кредиту - 1 805 283,87 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» судові витрати у розмірі 3 219 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» судові витрати на здійснення публікації про виклик відповідача до суду в розмірі 303 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнуто з ПАТ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 4 828,50 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 30 січня 2009 року вимогу боржнику про дострокове негайне виконання всієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів (відсотків), а до суду з цим позовом звернувся

у липні 2013 року, тобто пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Укргазбанк» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, проте позичальник кошти банку не повернув, тому утворилася заборгованість перед останнім.

Посилання представника боржника на те, що він, не сплативши черговий платіж за договором, припинив повертати грошові кошти банку у 2009 році

і цим розпочав перебіг строку позовної давності не можуть бути враховані, оскільки встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Крім того, в матеріалах справи відсутня заява боржника про застосування строків позовної давності, яка подана до ухвалення місцевим судом рішення по суті. Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, тому рішення апеляційного суду суперечить вимогам частини третьої статті 267 ЦК України. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Крім того, апеляційний суд не дав належної правової оцінки наявному у матеріалах справи виконавчому напису нотаріуса, який не виконаний боржником та відповідно до вимог закону перериває строк позовної давності. Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження, проте не просив його поновити, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відкриття апеляційного провадження. Так рішення місцевого суду ухвалене 12 лютого 2014 року, тому апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження та прийняв апеляційну скаргу, яка не відповідала вимогам закону та яка містила неправдиву інформацію, до розгляду через чотири роки після набрання рішенням законної сили.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

01 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 квітня 2008 року між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 486 000 дол. США зі сплатою відсотків у розмір 13,96 % річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 23 квітня 2018 року.

Проте позичальник умови кредитного договору не виконав, тому відповідно до наданого банком розрахунку станом на 01 квітня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 801 034,58 дол. США та 2 955 520,53 грн, з яких: 211 500 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 274 500 дол. США - поточна заборгованість за кредитом, 308 902,27 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками, 6 132,31 дол. США - поточна заборгованість за відсотками, 1 150 236,66 грн - пеня за прострочений кредит, 1 805 283,27 грн - пеня за простроченими відсотками.

ВАТ «Укргазбанк» 30 січня 2009 року направило ОСОБА_1 вимогу, в якій зазначено, що у разі непогашення останнім заборгованості зі сплати відсотків у загальній сумі 22 615,20 дол. США та нарахованої пені -

11 448,80 грн у тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту у розмірі 486 000 дол. США.

Крім того, 12 травня 2009 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т. П. вчинила виконавчий напис, згідно з яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлових приміщень першого поверху № 1-17а, загальною площею 260,9 кв. м, в літ. «А-1», що знаходяться на АДРЕСА_1 , запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «Укргазбанк» у розмірі 530 684,72 дол. США та 34 922,59 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Згідно з пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України

(в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час набрання законної сили рішенням місцевого суду) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Установлено, що у справі ухвалено заочне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення суду першої інстанції у справі ухвалене 12 лютого 2014 року.

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення місцевого суду, яка ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 лютого 2018 року залишена без задоволення.

Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не з`являвся у судові засідання та не був присутнім у день ухвалення заочного рішення, однак про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Частиною четвертою статті 231 ЦПК України (в редакції,чинній на час набрання законної сили рішенням місцевого суду) визначено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині четвертій статті 287 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення місцевого суду та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Як вбачається з ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, вона постановлена 09 лютого 2018 року, а повний текст цієї ухвали складено 14 лютого 2018 року.

Встановлено, що до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся

14 березня 2018 року.

Відповідно до статті 126 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 357 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження) передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за наявності відповідної заяви та підстав для такого поновлення, які будуть визнані судом поважними.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відповідно, не вказував поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Відкриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд залишив поза увагою факт пропуску строку на оскарження місцевого суду, не вирішив, зокрема в ухвалі від 23 квітня 2018 року, питання щодо поновлення пропущеного строку, оскільки заочне рішення суду першої інстанції у справі ухвалене 12 лютого 2014 року, повний текст ухвали місцевого суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду складено 14 лютого 2018 року, тобто останнім днем на апеляційне оскарження було 26 лютого 2018 року, а до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 14 березня 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини четвертої статті 357 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження), якщо заяву не буде подано особою

в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку

на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому

статтею 358 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції не постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Зазначаючи в ухвалі від 23 квітня 2018 року про відкриття апеляційного провадження, що апеляційна скарга подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 354 ЦПК України, апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не звернув уваги на пункт 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою), яким передбачено строки оскарження судових рішень, ухвалених до набрання чинності ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року.

Отже, суд апеляційної інстанції не перевірив, відповідно, не встановив причин, які унеможливили своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу відповідачем, тобто без з`ясування причин пропуску строку на апеляційне оскарження та оцінки цих обставин, які могли (чи не могли) бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, та без належного мотивування процесуальної дії, відкрив провадження у справі.

При цьому, безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може вважатись порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Саме про вказане порушення вимог Конвенції вказує у касаційній скарзі ПАТ «Укргазбанк».

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Крім того, за наявності правових підстав для відкриття апеляційного провадження апеляційному суду слід звернути увагу на наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання.

Як встановлено вище, ВАТ «Укргазбанк» 30 січня 2009 року направило ОСОБА_1 вимогу, в якій зазначено, що у разі непогашення останнім заборгованості зі сплати відсотків у загальній сумі 22 615,20 дол. США та нарахованої пені - 11 448,80 грн у тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту у розмірі 486 000 дол. США.

Отже, в указаній вимозі зазначено про необхідність сплати поточної заборгованості та право банку вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту у розмірі 486 000 дол. США, тому вказана вимога не була належним чином оцінена судом апеляційної інстанції, при цьому не встановлено, чи є вона вимогою про дострокове повне погашення заборгованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2108 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська