№ 636/4405/17-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 636/4405/17-ц

провадження № 61-16006 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби України у Харківській області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Бровченка І. Ю., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби у Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді начальника відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, у тому числі розпорядження коштами, які передані відділом охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області з бюджету району для фінансування витрат на утримання підпорядкованої мережі та виконання програм у сфері охорони здоров`я району, а також будучи у 2007-2008 роках головою тендерного комітету відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, службовою особою, уповноваженою на здійснення керівництва діяльністю тендерного комітету на укладення договорів закупівель товарів, робіт, послуг за бюджетні кошти, використала своє службове, склавши фіктивні документи щодо проведення передбачених законодавством процедур закупівель та незаконно уклала від імені відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області з суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (далі - СПД-ФО ОСОБА_3 ), який не мав необхідної ліцензії на здійснення охоронної діяльності, договори про надання послуг з охорони Чугуївської центральної районне лікарні.

В подальшому, ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи підроблені акти про нібито надані СПД-ФО ОСОБА_3 послуги з охорони, безпідставно перерахувала на рахунок останнього бюджетні кошти у розмірі 165 127,97 грн та протягом 2008 року - у розмірі 222 099,34 грн, які були привласнені ОСОБА_3 .

Таким чином, протягом 2007-2008 років у результаті спільних узгоджених злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 державі завдано матеріальні збитки на загальну суму 387 227,31 грн.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 лютого 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 КК України, припинено у зв`язку з передачею її на поруки трудовому колективу, останню звільнено від кримінальної відповідальності.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 вересня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 191 КК України припинено на підставі пункту 8 статті 6 КПК України у зв`язку зі смертю підсудного та роз`яснено прокурору право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди у порядку цивільного судочинства.

Вказував, що органом, уповноваженим у спірних правовідносинах, є відділ охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області.

Посилаючись на те, що неправомірними діями ОСОБА_1 державі завдано збитки на загальну суму 387 227,31 грн, які на цей час не відшкодовано, а цивільний позов, пред`явлений до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у порядку кримінального судочинства, судом фактично залишено без розгляду, вважав, що наявні підстави для звернення органами прокуратури в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області з цим позовом, посилаючись також на бездіяльність вказаного органу державної влади.

Ураховуючи викладене, посилаючись на статтю 131-1 Конституції України, статті 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», статті 16 22 1166 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області шкоду, завдану кримінальнимправопорушенням (злочином), у розмірі 387 227,31 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2017 року відкрито провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання договорів недійсними.

Зустрічний позов мотивовано тим, що між відділом охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_3 (підрядник) були укладені договори, а саме: договір про сумісну діяльність від 01 січня 2007 року № 7; договір про сумісну діяльність від 01 березня 2007 року № 7; договір про сумісну діяльність від 01 червня 2007 року № 11; договір про сумісну діяльність від 01 вересня 2007 року № 13; договір про сумісну діяльність від 01 жовтня 2007 року № 13/10; договір про сумісну діяльність від 01 листопада 2007 року № 15; договір про сумісну діяльність від 01 листопада 2007 року № 16; договір про сумісну діяльність від 01 грудня 2007 року № 18; договір про сумісну діяльність від 01 січня 2008 року № 08; договір про охорону від 19 березня 2008 року № 03/08. Вказані договори про сумісну діяльність фактично є договорами про надання послуг по охороні об`єктів Чугуївської центральної районної лікарні, що також було встановлено судовими рішеннями Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 2036/1-324/2011.

Вказувала, що відповідно до вимог чинного на час укладання договорів законодавства від виконавця надання послуг вимагалась наявність ліцензії на здійснення послуг у сфері охорони, якої у СПД-ФО ОСОБА_3 не було, а отже договори укладено з порушенням встановлених вимог, що є підставою для визнання їх недійсними у відповідності до вимог частини першої статті 203, частини першою статті 215 ЦК України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними вказані договори, укладені між відділом охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області та СПД-ФО ОСОБА_3 .

У грудні 2017 року відділ охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до суду із заявою, у якій зазначив, що не підтримує позовну заяву заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби у Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої злочином, та посилаючись на частину третю статті 57 ЦПК України просив залишити позов без розгляду.

Короткий міст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27 вересня 2018 року клопотання відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області задоволено.

Позовну заяву заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби у Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки представник органу, в інтересах якого поданий даний позов, не підтримує позовні вимоги, то у відповідності до частини третьої статті 57 ЦПК України такий позов підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, а зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області задоволено. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 27 вересня 2018 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області задоволено частково. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 27 вересня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи містять як заяву першого заступника голови Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області про підтримання позову (а. с. 40, т. 1), так і заяву представника відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області щодо непідтримання заявлених позовних вимог (а. с. 41-49, т. 1). При цьому суд не перевірив та не встановив чи здійснив відділ охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області свої повноваження щодо захисту своїх інтересів у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року й залишити в силі ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 27 вересня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 636/4405/17-ц із Чугуївського міського суду Харківської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді. Апеляційний суд не враховував, не перевіряв та не встановлював наявності виключного випадку для подання позову прокурором у цій справі, не з`ясував який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Вважав, що судом апеляційної інстанції безпідставно скасована законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позову заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, поданого в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року Чугуївська місцева прокуратура Харківської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У позові прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 45 ЦПК України 2004 року обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави відділом охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, яке полягає у бездіяльності вказаного органу державної влади, який не вжив у розумний строк заходів щодо захисту інтересів держави з відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним злочином.

26 грудня 2017 року відділ охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до суду із заявою, у якій зазначив, що не підтримує позовну заяву заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби у Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої злочином, та посилаючись на частину третю статті 57 ЦПК України просив залишити позов без розгляду.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27 вересня 2018 року позовну заяву заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Чугуївське управління Державної казначейської служби у Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, а зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 57 ЦПК України особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що орган, в інтересах якого поданий позов, не підтримує позовні вимоги, тому у відповідності до частини третьої статті 57 ЦПК України такий позов підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Разом з тим, частиною четвертою статті 57 ЦПК України передбачено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року

№ 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час подачі позову прокурором, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.

За змістом частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на час подачі позову прокурором прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Викладене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16 (касаційне провадження № 14-104цс19) та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені у постановах:

від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 45 ЦПК України 2004 року, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави відділом охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, яке полягає у бездіяльності вказаного органу державної влади, який не вжив у розумний строк заходів щодо захисту інтересів держави з відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним злочином.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, для залишення позову прокурора без розгляду, скасування ухвали міського та направлення справи для продовження розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що заява про те, що відділ охорони здоров`я Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області не підтримує позов прокурора, підписана особою від імені відділу, повноваження на представництво інтересів якої у матеріалах справи відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович