Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 638/11639/16

провадження № 61-17438св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Онисковець Юрій Аврамович, на рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Малінської С. М., Бровченка І. О., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у розмірі 386 317,42 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн та судовий збір у розмірі 3 993,18 грн.

На обґрунтування позову посилався на те, що 31 грудня 2015 року о 13:30 год він керував автомобілем «Honda Сrv», державний номерний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, рухався на перехресті вулиць Целіноградської та Лялі Убийвовк і зіткнувся з автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Зіткнення сталося внаслідок того, що ОСОБА_2 не пропустила автомобіль, який рухався головною дорогою, чим порушила вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху.

Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано значних механічних пошкодження.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження від 08 лютого 2016 року № 68 розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП, що сталася 31 грудня 2015 року, становить 435 317,42 грн.

Позивач від Публічного акціонерного товариства «Харківська страхова муніципальна компанія» отримав 49 000,00 грн страхового відшкодування.

Тому розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, як різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, становить 386 317,42 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду доказів на обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві щодо розміру збитку, звіт № 68 з визначення вартості матеріального збитку не містить відомостей про попередження осіб, які його виготовляли, про кримінальну відповідальність, відсутні належні докази щодо пошкоджень автомобіля.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 386 317,42 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Онисковець Ю. А., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що звіт № 68 не містить відомостей про попередження особи, яка його виготовила, про кримінальну відповідальність за винесення завідомо неправдивого висновку та те, що висновок підготовлений для подання до суду. Встановлена експертом вартість матеріального збитку перевищує ринкову вартість аналогічних транспортних засобів. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження витрат ОСОБА_1 на ремонт його автомобіля, позивач не надав жодних банківських квитанцій, які б підтверджували оплату послуг з ремонту автомобіля. Апеляційний суд розглянув справу без її участі та за відсутності відомостей про повідомлення її про час та місце розгляду справи. Вона також не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції та рішення судів першої і апеляційної інстанцій не отримувала.

Касаційне провадження відкрите на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункту 5 частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, зокрема неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 201/12712/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц; розгляд справи за відсутності відповідачки, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання; недослідження зібраних у справі доказів; встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У березні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Прядко О. О., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції не мав можливості встановити фактичне місце перебування відповідачки, оскільки вона не мала місця реєстрації. Той факт, що ОСОБА_2 зареєструвалась у м. Києві тільки 16 липня 2017 року, свідчить про те, що вона до цього часу проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на яку суд надсилав їй повістки. Факт неотримання кореспонденції свідчить про небажання сторони брати участь у справі. Розмір завданого збитку був визначений на підставі висновку спеціаліста, який замовив ОСОБА_1 , ще до звернення до суду з позовом, тому експерт не попереджався про кримінальну відповідальність. У відзиві позивач також просить здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу.

У березні 2021 року надійшла відповідь на відзив, в якій відповідачка просить касаційну скаргу задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Онисковець Ю. А., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 5 частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Верховний Суд врахував доводи касаційної скарги про те, що справа має виняткове значення для ОСОБА_2 , оскільки вона не брала участі у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій через необізнаність з наявністю позову та справи, не мала можливості подати докази та заперечення проти заявлених до неї вимог, розмір стягнутої з неї суми є значним, зважаючи на те, що вона є матір`ю одиначкою, не може спростувати встановлені оскаржуваним судовим рішенням обставини при розгляді іншої справи.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї та відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, далі - ЦПК України 2004 року) передбачено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (частина перша статті 74 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року визначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відомості про те, що ОСОБА_2 була належним чином, у спосіб, встановлений статтею 74 ЦПК України 2004 року, повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи, відсутні.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачка отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги.

У матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення (т. 1, а. с. 95), відповідно до якого суд апеляційної інстанції надіслав ОСОБА_2 повістку-повідомлення про розгляд справи, призначеної у суді апеляційної інстанції на 06 лютого 2017 року (день ухвалення оскаржуваного рішення), проте зазначена судова повістка повернулася на адресу суду з відміткою поштової служби «за не запитом», що не свідчить про відмову сторони від одержання повістки.

У справі є відомості про надсилання судом телефонограми від 03 лютого 2017 року про повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи (т. 1, а. с. 96).

Відповідно до частини шостої статті 74 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

При повідомленні або виклику до суду телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку необхідною умовою є забезпечення фіксації такого повідомлення або виклику. Проте наявність у справі лише довідки секретаря судового засідання (чи іншої уповноваженої особи) про повідомлення особи, яка бере участь у справі, зокрема телефонограмою є недостатнім, оскільки необхідним є забезпечення фіксації такого повідомлення та його отримання. Підтвердженням цьому може бути наявність у справі відповідної телефонограми, яка за змістом відповідала б вимогам статті 75 ЦПК України 2004 року (зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд). Крім того, телефонограма має містити дані про особу, яка її надіслала, і детальні дані про особу, яка її прийняла, та за яким телефоном. Зазначена телефонограма має бути зареєстрована в суді, а у справі має бути відповідний витяг із журналу телефонограм.

Наявна у справі телефонограма, складена секретарем судового засідання про повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи судом апеляційної інстанції не є підтвердженням належного повідомлення відповідачки про розгляд справи, оскільки відсутній витяг з журналу телефонограм або інший доказ фіксації передання такого повідомлення та його отримання адресатом. Тому зазначена телефонограма не свідчить про обізнаність заявниці про судове засідання.

Подібні висновки щодо недостатності лише телефонограми (довідки) на підтвердження повідомлення учасника справи про дату, час та місце судового викладені Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 728/2878/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 357/3132/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 229/4863/15-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 644/3002/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 243/1658/17.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд розглянув справу без підтвердження того, що ОСОБА_2 належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, розгляду справи не відклав та розглянув справу у першому ж засіданні.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику його застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 щодо якої відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд якої було призначено на 06 лютого 2017 року, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачки, щодо якої відсутні належні відомості про вручення їй судової повістки про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягають перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Онисковець Юрій Аврамович, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний