Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №638/14734/19

провадження №61-23346св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_3 ,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . В якості зустрічного забезпечення встановити для ОСОБА_1 заборону на вчинення дій, пов`язаних із використанням вказаної квартири шляхом зміни їхніх технічних чи конструктивних якостей, передачу спірних приміщень квартири у користування третім особам, вчинення інших дій, які у майбутньому можуть суттєво ускладнити власникові реалізовувати правомочності власника майна.

Заява мотивована тим, що у 1996 році ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на той момент був членом Молодіжного житлово - будівельного кооперативу «Незабудка», повністю виплатив вартість квартири

АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим став власником вказаного об`єкта нерухомого майна. Згодом, 19 березня 2014 року ОСОБА_5 на підтвердження свого права власності отримав свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Лагутіною С. В.

Заявник указувала, що перший внесок на придбання вказаної квартири, регулярні платежі, включаючи останній, були здійснені ОСОБА_4 під час перебування останнім у зареєстрованому шлюбі із нею, яка, ведучи із чоловіком спільне господарство, будучи офіційно працевлаштованою, брала участь у витратах, пов`язаних із сплатою первісного та усіх без виключення наступних платежів.

Заявник вважала, що дана квартира була придбана у зареєстрованому шлюбі, тому заявник на момент виплати повної вартості квартири кооперативу станом на 1996 рік також отримала право власності на зазначене майно на праві спільної сумісної власності.

Відчуження спірної квартири шляхом укладання договору купівлі - продажу, здійснене її колишнім чоловіком ОСОБА_4 , без її згоди, порушує її права власності на вказане майно, а також ставить під загрозу права та законні інтереси осіб, які мешкають у зазначеній квартирі, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 .

Посилаючись на вказані обставини, заявник просила позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 вересня

2019 року у складі судді Грищенко І. О. заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріли справи не містять достатніх даних для забезпечення позову, обґрунтованих доводів заявником не надано. Обраний спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення заяви.

Заборонено відчуження квартири

АДРЕСА_1 , що належить на праві власності

ОСОБА_2 . У задоволенні решти заяви відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована доцільністю вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної квартири, яка на праві власності належить ОСОБА_2 , оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та є співмірними з заявленими позовними вимогами. Обраний вид забезпечення позову не перешкоджає користуватись ОСОБА_2 своєю власністю.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в застосуванні зустрічного забезпечення через відсутність правових підстав для задоволення заяви в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки заявником не доведено жодної обставини, яка б свідчила про можливість істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Зазначене у заяві майно, на яке пропонується накласти арешт, було придбано у травні 2019 року, жодного разу не виставлялося на реалізацію, що свідчить про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що на момент звернення до суду вже сплинув строк позовної давності за вимогою, щодо якої було подано позовну заяву.

Суд апеляційної інстанції порушив принцип пропорційності та не врахував положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також судової практики ЄСПЛ щодо цього питання.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що власника спірного майна не було повідомлено про розгляд справи апеляційним судом, не було надіслано копію ні ухвали, ні апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 , посилалась на те, що між нею та ОСОБА_4 виник майновий спір, який стосується квартири, яка була набута за час шлюбу з ОСОБА_4 та відчужена останнім ОСОБА_2 без її згоди.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій щодо відчуження спірного майна, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника, та врахувавши, що спосіб забезпечення шляхом заборони відчуження спірної квартири є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, апеляційний суд дійшов вірного виснвоку про необхідність забезпечення позову.

Обраний апеляційним судом захід забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Посилання в касаційній скарзі на те, що заявник не був повідомлений судом апеляційної інстанції про день, час і місце розгляду справи спростовується матеріалами справи, оскільки на а. с. 69 наявне датоване 15 листопада 2019 року оголошення про виклик

ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 28 листопада

2019 року на 09:45 год., яке було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України. За правилами частини одинадцятої статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_2 скорситався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2019 року.

Доводи касаційної скарги про незастосування судом строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду була заява про забезпечення позову, а не вирішення спору по суті позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі про невідповідність постанови апеляційного суду усталеній практиці суду касаційної інстанції не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційним судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська