№ 638/14954/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

111

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № справа № 638/14954/18

провадження № 61-11670 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова О. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на постанову Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Одинака О. О., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та передачі спадкового майна у власність громади.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 19 травня 2016 року, наданих Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, вбачається відсутність заведених спадкових справ, виданих свідоцтв про право на спадщину, заповітів, спадкових договорів після смерті ОСОБА_6 .

Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н. А. 21 листопада 2014 року посвідчено договір купівлі-продажу № 889, за змістом якого ОСОБА_6 , від імені якої діяла ОСОБА_1 підставі довіреності, посвідченої нотаріусом Мурманського нотаріального округу м. Мурманськ Російської Федерації Алексєєвою Н. І. 17 квітня 2014 за реєстровим № 2343, продала вказану квартиру ОСОБА_2 .

Разом з тим, згідно отриманого місцевою прокуратурою листа першого заступника начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання у період з 05 липня 2011 року по 01 січня 2015 року державного кордону України громадянкою України ОСОБА_6 в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» не виявлено.

Вказаним листом підтверджується фактична неможливість нотаріального посвідчення нотаріусом Мурманського нотаріального округу міста Мурманськ Російської Федерації Алексєєвою Н. І. 17 квітня 2014 року вищевказаної довіреності, оскільки громадянка України ОСОБА_6 до часу своєї смерті на території м. Харкова межі території України не залишала.

З огляду на те, що в силу частини четвертої статті 25, пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України цивільна правоздатність, у тому числі право власності, ОСОБА_6 припинилися у момент її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на час нотаріального посвідчення поговору від 21 листопада 2014 року вона не була здатна мати та здійснювати цивільні права та обов`язки продавця належної їй за життя квартири.

У подальшому, за договором купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С. (реєстровий № 276), ОСОБА_2 продав вказану квартиру ОСОБА_3 .

У свою чергу, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 19 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кутовою Д. О. (реєстровий № 1144), продала вказану квартиру ОСОБА_4 .

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: встановити факт, який має юридичне значення, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою; визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 21 листопада 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н. А. (реєстровий номер 889), за змістом якого ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 10 березня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С. (реєстровий номер 276), за яким ОСОБА_2 продав зазначену квартиру ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 19 травня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кутовою Д. А. (реєстровий номер 1144); визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_6 відумерлою та передати спадкове майно у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року у складі судді Омельченко К. О. позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Харківської міської ради в суді у спірних правовідносинах. У своєму повідомленні до Харківської міської ради прокурор констатував факт звернення до суду, при цьому не надав Харківській міській раді час та можливість самостійно реалізувати свої права та здійснити покладені на неї функції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 10 червня 2021 року, апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 19 вересня 2018 року, до подачі позовної заяви, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Харківської міської ради з листом щодо звернення Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та передачі спадкового майна у власність громади. 04 жовтня 2018 року директор юридичного департаменту Харківської міської ради на адресу керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 направив відповідь на вищевказаний лист, в якій зазначено, що Харківська міська рада не заперечує щодо звернення Харківської місцевої прокуратури №4 із зазначеним позовом.

Отже, позовна заява керівника Харківської місцевої прокуратури №4, яка подана в інтересах держави в особі Харківської міської ради, відповідає вимогам закону; підстав для залишення її без розгляду не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судовий захист.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 638/14954/18 з Дзержинського районного суду м. Харкова.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, не звернув уваги, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вважав безпідставним посилання прокурора у позовній заяві на те, що Харківська міська рада не вжила відповідних заходів щодо захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому, що призвело до незаконного відчуження майна іншим особам. Вказував, що прокурором не дотримано порядку повідомлення відповідного органу про свій намір пред`явити позов в інтересах цього органу, як це передбачено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як на підставу своїх повноважень для здійснення представництва інтересів держави в суді, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 посилався на те, що позовна заява подана відповідно до вимог статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому зазначено, що зволікання з визнанням спадщини відумерлою та набуттям права комунальної власності на спірну квартиру обмежує можливості виконання Харківською міською радою завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

До подачі позовної заяви керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Харківської міської ради з листом щодо звернення Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та передачі спадкового майна у власність громади.

04 жовтня 2018 року директор юридичного департаменту Харківської міської ради на адресу керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 направив відповідь на вищевказаний лист, в якій зазначено, що Харківська міська рада не заперечує щодо звернення Харківської місцевої прокуратури № 4 із зазначеним позовом (а.с. 35 т.1).

При цьому позовна заява керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 підписана 05 жовтня 2018 року та надійшла до суду 12 жовтня 2018 року (а.с. 2, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення норм частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилався на те, що перехід права власності на квартиру та її подальший продаж від особи, яка на час вчинення правочину померла, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, яка позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатися комунальним майном м. Харкова. При цьому зазначив, що зволікання з визнанням спадщини відумерлою та набуттям права комунальної власності на спірну квартиру обмежує можливості виконання Харківською міською радою завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Судом встановлено, що до подачі позовної заяви керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Харківської міської ради з листом щодо звернення Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та передачі спадкового майна у власність громади.

Тобто прокурором дотримано порядок звернення до суду, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, з матеріалів справи убачається, що Харківська міська рада була обізнана про можливе порушення прав держави оспорюваними правочинами з 2016 року (справа № 638/10176/16), проте з відповідним позовом до суду у розумний строк не звернулася.

Отже, відповідно до статті 26 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456св21).

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням вимог процесуального, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович