Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 638/15576/16-ц
провадження № 61-7489св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко Оксана Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 19 лютого 2020 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом
до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О. І. про визнання неправомірною (незаконною) нотаріальної дії.
Позовну заяву мотивовано тим, що 26 жовтня 2012 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області
Мусієнко О. І. посвідчила заяву її колишнього чоловіка - ОСОБА_2
до компетентних органів, у якій містяться відомості, які є недостовірними
та порочать її честь та гідність, принижують ділову репутацію.
Позивач вважала, що, засвідчуючи підпис на такій заяві, нотаріус порушила статтю 78 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії, якою встановлені правила справжності підпису
на документах.
Ураховуючи наведене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О. І. щодо засвідчення підпису
ОСОБА_2 на заяві від 26 жовтня 2012 року неправомірними (незаконними); скасувати цю нотаріальну дію та направити інформацію про це, а також процесуальні документи до Міністерства юстиції України для виключення заяви ОСОБА_2 від 26 жовтня 2012 року з реєстру нотаріальних дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при засвідченні заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О. І. було дотримано всі вимоги Закону України «Про нотаріат.
Щодо порушень нотаріусом статті 78 Закону України «Про нотаріат» позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу.
Справа переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи і правильно застосував норми права, дійшовши обґрунтованого висновку, що позивачем належними й допустимими доказами не підтверджено неправомірність (незаконність) дій нотаріуса при посвідченні спірної заяви. Також суд указав, що засвідчуючи справжність підпису на документах, нотаріус не посвідчує факти, викладені у документах.
Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на порушення нотаріусом частини першої статті 78 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час засвідчення нотаріусом спірної заяви від 26 жовтня 2012 року, у частині того, що заява від 26 жовтня 2012 року містила відомості, що порочать її честь
і гідність.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, на вказану обставину та доводи ОСОБА_1 уваги не звернув, не надав правової оцінки вказаній нормі права щодо спірних правовідносин та, фактично, не розглянув обґрунтованість її позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без змін. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки засвідчуючи справжність підпису ОСОБА_2 на спірній заяві, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області
Мусієнко О. І. лише підтвердила, що підпис на цій заяві зроблено саме ним, не перевіряючи та не посвідчуючи при цьому фактів та суджень, викладених у його заяві, що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат»
та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 , як особа, що не брала участі у вчиненні нотаріальної дії, але вважає, що її права
і охоронювані законом інтереси порушені, вправі звернутися до суду
із відповідним самостійним позовом про захист своїх прав, але
не до нотаріуса, а до ОСОБА_2 , за зверненням якого вчинено нотаріальну дію.
Обраний позивачем спосіб захисту її прав, з урахуванням відсутності у неї статусу учасниці нотаріального процесу, є неефективним.
Посилання ОСОБА_1 на порушення нотаріусом вимог статті 78 Закону України «Про нотаріат», на думку суду апеляційної інстанції,
є необґрунтованими, оскільки при вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І. засвідчувала лише справжність підпису ОСОБА_2 на його заяві,
а не зміст такої заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими
й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
На думку ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій
у оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі
№ 638/15576/16-ц.
ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував, не дослідив зібрані у справі докази, подані нею у справі, що є підставою для скасування рішення згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Дзержинського районного суду м. Харкова.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні
з викликом сторін відмовлено. Справу призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О. І. за реєстровим номером № 2906 посвідчена справжність підпису ОСОБА_2 на заяві
до компетентних органів (а. с. 2, т. 1).
У заяві ОСОБА_2 зазначив наступне: «Я, ОСОБА_2 , перебуваючи
у ясному розумі та твердій пам`яті, маючи повну цивільну дієздатність, заявляю, що всі дії, вчинені адвокатом Субота А. А. відносно моїх прав
та інтересів, а також відносно мого майна, зокрема, моєї особистої квартири, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 , вчинені ним за моїм дорученням, в моїх інтересах
і повністю схвалені мною. Ніяких претензій до його роботи та його дій,
що стосуються мене, я ніколи не мав, та не маю зараз.
Свою колишню дружину ОСОБА_1 , яка намагалася відібрати моє майно, у тому числі, зазначену квартиру, я ніколи не уповноважував діяти від мого імені, у тому числі, писати будь-які скарги від мого імені чи в моїх інтересах. До того ж наші з нею інтереси є протилежними.
Хочу заявити, що ОСОБА_1 є дуже непорядною людиною: викрала мої документи на квартиру, мій паспорт та інші особисті документи, переховує
від мене поштову кореспонденцію, отриману на моє ім`я. Також,
ОСОБА_1 намагалася безпідставно визнати мене недієздатним
та призначитися моїм опікуном з ціллю заволодіння вказаною квартирою
та притягнути мене до кримінальної відповідальності за надуманими підставами з цією ж ціллю.
Всі скарги, написані нею на адвоката ОСОБА_3 є цілком безпідставними
та переслідували спочатку мету примусити адвоката ОСОБА_3 відмовитися від захисту моїх прав та інтересів, а коли це їй не вдалося, зараз переслідує мету помститися адвокату за мій належний захист, що не дало
їй можливості заволодіти моїм майном».
Вказана заява перебувала у матеріалах кримінального провадження.
Відповідність наданої ОСОБА_1 копії заяви її оригіналу підтверджується підписом старшого слідчого.
Згідно із листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О. І. від 07 листопада 2018 року
№ 150/01-16 неможливо надати до суду оригінал нотаріальної справи
за нотаріальною дією - засвідчення справжності підпису ОСОБА_2 , оскільки номенклатурою не передбачено заводити таку справу та залишати в архівах приватного нотаріуса копію заяви, на якій посвідчено справжність підпису, та копії документів, на підставі яких була здійснена вказана дія. Про здійснення вказаної дії у нотаріуса залишається тільки запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (а. с. 221, 222, т. 1).
Відповідно до витягу, наданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О. І., з тому № 4, справа
№ 02-33, реєстру № 4 для реєстрації нотаріальних дій за період з 19 вересня 2012 року по 28 грудня 2012 року, аркуш 66, 26 жовтня 2012 року за номером № 2906 вчинено нотаріальну дію за зверненням ОСОБА_2 , документ, яким встановлено особу, що зверталась - паспорт НОМЕР_1 , виданий Червонозаводським УМВСУ в Харківській області 23 вересня 2000 року, зміст якої - завірено справжність його підпису на заяві до компетентних органів про те, що всі скарги, подані колишньою дружиною ОСОБА_1 на адресу адвоката Субота А. А. він не підтримує і вважає безпідставними, номер спеціального бланка нотаріального документа - ВТА 460406. У колонці
7 міститься підпис ОСОБА_2 (а. с. 223-226, т. 1).
ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_2 , адвокатом Суботою А. А. та приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І. кримінального правопорушення, за якою розпочато досудове розслідування
(а. с. 30-33, 40-43, 185, т. 1).
Згідно із листом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 липня 2019 року № 18359/02.01-12 приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І. у письмових відповідях на звернення ОСОБА_1 . Управління юстиції жодним чином не надавало оцінки вчиненій нотаріальній дії (за відсутністю повноважень) та не стверджувало про наявність порушення вимог чинного законодавства з боку нотаріуса, а лише коментує вимоги чинного законодавства для цього виду нотаріальної дії з огляду на надану ОСОБА_1 ксерокопію заяви ОСОБА_2 . Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій від 26 жовтня 2012 року за № 2906 належним чином відображає зміст заяви, на якій засвідчена справжність підпису ОСОБА_2 ; зі змісту не вбачається наявності відомостей, що порочать честь і гідність людини. Зміст заяви, ксерокопія якої надана заявницею ОСОБА_1 (яка не є оригіналом
і копія якої не завірена нотаріально), та зміст заяви, викладений у графі
5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій, не є ідентичним. За цих обставин зазначити про наявність порушень законодавства при вчиненні вищевказаної нотаріальної дії управління юстиції підстав немає
(а. с. 46, 47, т. 1).
Відповідно до відповіді Міністерства юстиції України від 06 листопада
2019 року оглядом реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І.
за 2012 рік встановлено, що 26 жовтня 2012 року нею засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 на заяві до компетентних органів. Оглядом заяви, долученої до звернення ОСОБА_1 , встановлено, що приватним нотаріусом Мусієнко О. І. не дотримано вимоги статті 78 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 6.1 пункту 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого
у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Повідомлено, що Міністерство юстиції України, діючи в межах компетенції, не має повноважень щодо надання оцінки діям нотаріусів при вчиненні нотаріальних дій (а. с. 43, т. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 11 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси,
є засвідчення справжності підпису на документах.
Статтею 78 Закону України «Про нотаріат» у редакції на час вчинення оскаржуваної нотаріальної дії передбачено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей,
що порочать честь і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла
це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Згідно із пунктами 6.1 та 6.2 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документах, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Статтею 201 ЦК України встановлено, що честь, гідність і ділова репутація
є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи
як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності
її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло,
а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій aбo відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили
в їх вчиненні.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право
на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії
чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), щодо яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову
в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі.
Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають,
що їх права і охоронювані законом інтересам порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду із відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду
від 26 вересня 2018 року у справі № 405/8279/15-ц (провадження
№ 61-17825св18).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалася
на порушення нотаріусом статті 78 Закону України «Про нотаріат» у частині того, що заява ОСОБА_2 від 26 жовтня 2012 року містила відомості,
що порочать її честь і гідність.
Разом із тим, відповідно до матеріалів справи, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І. засвідчувала
не саму заяву ОСОБА_2 , а лише справжність його підпису на цій заяві,
не перевіряючи викладені ним факти, що прямо вказано в заяві.
При засвіченні справжності підпису особи нотаріуса не наділено повноваженнями перевіряти справжність інформації, яка міститься в заяві.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що засвідчуючи справжність підпису ОСОБА_2 на спірній заяві, нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О. І. лише підтвердила, що підпис на цій заяві зроблено саме ним, не перевіряючи та не посвідчуючи при цьому фактів та суджень, викладених у його заяві,
що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
У зв`язку із цим, правильно вважав, що підстав для висновку про недотримання нею вимог закону при вчиненні цієї нотаріальної дії
не вбачається.
При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не брала участі у нотаріальному процесі, не є заінтересованою особою, щодо якої вчинено оскаржувану нею нотаріальну дію із посвідчення справжності підпису на заяві, тому вчиненням такої нотаріальної дії її права безпосередньо не порушуються.
Оскільки ОСОБА_1 , як особа, що не брала участі у вчиненні нотаріальної дії, але вважає, що її права і охоронювані законом інтереси порушені, тому
у цьому випадку ефективним способом захисту прав позивача,
що відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення
є пред`явлення позову про захист своїх прав, але не до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області
Мусієнко О. І., а до ОСОБА_2 , за зверненням якого вчинено нотаріальну дію.
Разом із тим, як встановлено матеріалами справи та вбачається з листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відповіді Міністерства юстиції України, запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій належним чином відображає зміст заяви, на заяві до компетентних органів засвідчена справжність підпису ОСОБА_2 , а з її змісту не вбачається наявності відомостей, що порочать честь і гідність людини.
Верховним Судом жодним чином не заперечується передбачене
статтею 50 Закону України «Про нотаріат» право заінтересованої особи оскаржити до суду в порядку позовного провадження нотаріальну дію. Однак при такому оскарженні нотаріус буде належним відповідачем у справі, коли
у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, тобто коли у позивача відсутній спір про право з іншою особою, крім нотаріуса.
Якщо при визначенні таким чином предмета позову суд дійде висновку про наявність спору про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, другою стороною договору, який фактично оспорюється позивачем), то належним відповідачем у такій справі буде саме друга сторона договору, а не нотаріус, оскільки цивільна відповідальність
за незаконно посвідчений договір покладається не на нотаріуса, а на сторону договору, на користь якої він вчинений. Сам же нотаріус може бути залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у такій справі фактично жодним чином не впливає
на нотаріуса, оскільки він не взмозі своїми діями або припиненням своїх дій вплинути на поновлення порушеного права позивача.
Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним
у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 367/2847/16-ц (провадження № 61-13640св18).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд першої інстанції, правильно визначився
з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає межам та змісту заявлених позовних вимог з урахуванням норм матеріального та процесуального права, а його висновки про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального
й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 638/15576/16-ц, на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
Аргументи заявника, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів
у справі та незгоду із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Пономарьов проти України» повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович