Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 638/1604/19-ц
провадження № 61-32 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - Харківська міська рада;
заінтересовані особи: управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б.,
Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Харківська міська рада, заінтересовані особи: управління комунального майна та приватизації департаменту економіки
та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_1 , звернулася
до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади
м. Харкова.
Заяву мотивована тим, що інформаційним листом Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Харківській області від 15 грудня
2018 № 17447/15.1-04-05 підтверджено факт державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, тобто квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 1995 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 .
У встановлені законом строки спадщина після смерті ОСОБА_2 прийнята не була. Крім того, постановою Харківського апеляційного суду
від 15 листопада 2018 року у справі № 638/4471/18-ц апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року скасовано. Заяву
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 залишено без розгляду. Отже, на час звернення до суду з цією заявою у Харківської міської ради наявні правові підстави, передбачені положеннями
статті 1277 ЦК України, для визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою та передання її у комунальну власність територіальної громади м. Харкова.
Посилаючись на викладене, Харківська міська рада, уточнивши 15 березня 2019 року вимоги заяви, просила суд визнати спадщину відумерлою, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка відкрилася
після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати вищевказане нерухоме майно
у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 року у складі судді Штих Т. В. заяву Харківської міської ради задоволено. Визнано відумерлою спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано відумерлу спадщину - квартиру
АДРЕСА_1 , у комунальну власність територіальної громади м. Харкова
в особі Харківської міської ради.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті
ОСОБА_2 пройшло більше трьох років і ніхто не звернувся
у встановлені законом строки із заявою про прийняття спадщини
за законом чи за заповітом та не прийняв спадщину, а тому наявні правові підстави для визнання спадщини відумерлою і передання спадщини
у вигляді нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції,
ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 року скасовано. Заяву Харківської міської ради залишено без розгляду. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання спадщини відумерлою та передання нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова, оскільки не врахував інтереси інших осіб, які виявили бажання прийняти спадщину, відкритої після смерті ОСОБА_2 , зокрема, ОСОБА_1 , який заперечує проти визнання спадщини відумерлою, що свідчить про наявність спору про право цивільне та необхідність залишення заяви міської ради, розглянутої в порядку окремого провадження, без розгляду. Спір має вирішуватися у порядку позовного провадження.
При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Харкова.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2021 року справу за заявою Харківської міської ради, заінтересовані особи: управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у цій справі спору про право цивільне та необхідність залишення без розгляду заяви міської ради. Суд не врахував, що у справі № 638/4471/18-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 судами встановлено, що заявнику було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як ним не надано документів, які б підтверджували факт його родинних відносин з померлою. Саме з цих міркувань Харківською міською радою було залучено до участі
у цій справі ОСОБА_1 в якості заінтересованої особи на виконання вимог статті 294 ЦПК України.
Спору про право цивільне у цій справі немає, оскільки у ОСОБА_1 на час звернення міської ради до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, так і на час подання ним апеляційної скарги, відсутні докази того, що він відноситься до кола спадкоємців четвертої черги (стаття 1264 ЦК України), оскільки постановою Харківського апеляційного суду
від 15 листопада 2018 року у справі № 638/4471/18-ц було скасовано рішення суду, що підтверджувало вказану обставину. Інших доказів щодо цього ОСОБА_1 суду не надав. Крім того, апеляційний суд помилково послався на постанови Верховного Суду: від 23 грудня 2019 року у справі
№ 175/423/18, провадження № 61-8171св19; від 05 лютого 2020 року
у справі № 2-о-233/11, провадження № 61-20857св18, оскільки в цих судових рішеннях інші фактичні обставини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі
договору купівлі-продажу від 10 червня 1995 року, укладеного між нею
та ОСОБА_3 , належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 (а. с. 6).
Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 8, 9).
Згідно з копії паспорту ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 , виданого
13 січня 2001 року Дзержинським РВ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14 травня 1995 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Відповідно до акту обстеження комісією дільниці № 8 комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 04 грудня 2018 року квартира
АДРЕСА_1 приватизована, розміщена на 4-му поверсі, у першому під`їзді, 1-кімнатна, загальною площею - 32,6 кв. м, житловою площею - 16,9 кв. м. Вхідні двері до квартири зачинені на замок, зі слів сусідів хто зачинив двері - невідомо (а. с. 16).
Згідно з довідки про оплату житлово-комунальних послуг по квартирі
АДРЕСА_1 заборгованість станом на 01 січня
2019 року становить 2 701,26 грн.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 06 лютого 2019 року після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Третьою харківською державною нотаріальною конторою 21 березня 2017 року була заведена спадкова справа № 70/2017 (а. с. 31).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня
2018 року у справі № 638/4471/18-ц задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Третя харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю. Встановлено факт,
що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав однією сім`єю
з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з вересня 2010 року по день її смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18-19).
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року
у справі № 638/4471/18-ц апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду (а. с. 20-21).
Вказана постанова Харківського апеляційного суду від 15 листопада
2018 року у суді касаційної інстанції не оскаржувалася та не переглядалася.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Харківської міської радипідлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав
та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Скасовуючи рішення районного суду та залишаючи заяву Харківської міської ради без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не було враховано інтереси інших осіб, які виявили
бажання прийняти спадщину, відкритої після смерті ОСОБА_2 , зокрема, ОСОБА_1 , який заперечує проти визнання спадщини відумерлою, що свідчить про наявність спору про право цивільне.
Верховний Суд не може погодитися із таким висновком апеляційного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 1277 ЦК України,
у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Статтею 338 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Судом установлено, що у справі № 638/4471/18-ц за заявою ОСОБА_1
про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою
ОСОБА_2 заявнику було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як ним не надано документів, які б підтверджували факт його родинних відносин з померлою.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року
у справі № 638/4471/18-ц апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю
з померлою ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Отже, на час звернення до суду із заявою у Харківської міської ради були наявні правові підстави, передбачені положеннями статті 1277 ЦК України, для визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою, так як у ОСОБА_1 відсутні докази того, що він відноситься до кола спадкоємців четвертої черги (стаття 1264 ЦК України). А інших доказів ним ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, спору про право цивільне, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, у цій справі немає, так як ОСОБА_1 на час
звернення Харківської міської ради до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою не довів факту родинних відносин з померлою ОСОБА_2 , а, отже, він не є тією особою, у якої можуть бути претензії до спірного майна. А саме по собі бажання отримати спадщину, як зазначив апеляційний суд, не свідчить про те, що ОСОБА_1 відноситись до числа відповідачів, так як відповідачем у цивільній справі є особа, яка на законних підставах залучена до участі у справі і яка не визнає, чи оспорює суб'єктивне право позивача, будучи у матеріально-правових відносинах
з ним. Таких ознак відповідача ОСОБА_1 не має.
Посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, провадження № 61-8171св19; від 05 лютого 2020 року у справі № 2-о-233/11, провадження № 61-20857св18, є безпідставними, оскільки в цих
судових рішеннях інші фактичні обставини, а саме наявність доказів,
які підтверджують родинні відносини між заінтересованою особою
та спадкодавцем, а також спір про право, чого немає у справі, яка переглядається.
Отже, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи
й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви Харківської міської ради, оскільки після смерті ОСОБА_2 пройшло більше трьох років і ніхто не звернувся
у встановлені законом строки із заявою про прийняття спадщини
за законом чи за заповітом та не прийняв спадщину, а тому наявні правові підстави для визнання спадщини відумерлою і передання спадщини
у вигляді нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова.
З огляду на викладене апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року скасувати, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 рокузалишити у силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк