№ 638/16481/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 638/16481/16-ц

провадження № 61-9308св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова (далі - ЦО ДПІ м. Харкова), Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській обл.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС), про визнання права власності та виключення майна з опису і звільнення майна з-під арешту. З урахуванням уточнених вимог просив: визнати за ним право власності на автомобіль марки «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; виключити з описів та звільнити з-під арештів вказаний автомобіль, а саме з-під: арешту майна, накладеного ВДВС 13 жовтня 2011 року та 17 жовтня 2011 року в межах виконавчого провадження № 26674094 стосовно ОСОБА_2 ; податкової застави Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області на майно згідно з актом опису № 2554-25 від 22 серпня 2014 року, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06 жовтня 2014 року за № 14568813; арешту рухомого майна, накладеного Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18 травня 2015 року за № 15349125; арешту рухомого майна, накладеного ВДВС, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14 квітня 2016 року за № 15784821.

Позов обґрунтований тим, що 20 січня 2011 року він придбав автомобіль марки «Альфа Ромео», рік випуску 2007 року, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, що підтверджується протоколом № 06-02/331/10/з.

Після придбання автомобіля перереєструвати його на себе не вдалося у зв`язку з ухиленням колишнього власника ОСОБА_2 від вчинення певних дій.

У подальшому на автомобіль були накладені арешти, заборони розпорядження та податкова застава. Всі арешти та заборони, виконавчі провадження та податкова застава його не стосуються, а тому не можуть бути вчинені за рахунок його майна. Ніякої заборгованості чи відкритих виконавчих проваджень, у яких боржником є ОСОБА_1 , не існує.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року, яке залишене без зміни постановою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право власності на автомобіль марки «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 .

Виключено автомобіль марки «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з опису та звільнено з-під арешту майна, накладеного ВДВС 13 жовтня 2011 року та 17 жовтня 2017 року в межах виконавчого провадження №26674094 стосовно ОСОБА_2 .

Виключено автомобіль марки «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з опису та звільнено з податкової застави Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області на майно згідно з актом опису № 2554-25 від 22 серпня 2014 року, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06 жовтня 2014 року за № 14568813.

Виключено автомобіль марки «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з опису та звільнено з-під арешту рухомого майна, накладеного ВДВС, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18 травня 2015 року за № 15349125.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що накладення арешту (податкової застави) на спірний автомобіль порушує права позивача як власника майна.

Податковий борг, який має ОСОБА_2 , виник 03 грудня 2014 року на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, тобто вже після набуття позивачем (20 січня 2011 року) права власності на автомобіль.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 квітня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що судові рішення постановлені з порушенням норми матеріального та процесуального права. Позивач придбав автомобіль марки «Альфа Ромео», рік випуску 2007 року, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, проте на цей момент він не є власником зазначеного автомобіля, оскільки автомобіль знаходиться в податковій заставі.

Заявник наголошує, що ОСОБА_1 є лише переможцем аукціону, а не власником автомобіля.

Суди неправильно застосували пункт 93.1 статті 93 Податкового кодексу України.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Рух справи в суді касаційної інстанції

29 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі й витребувано справу.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

24 жовтня 2019 року надійшла заява ГУ ДФС у Харківській обл. про заміну сторони у справі за зазначеним позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою ВДВС від 24 травня 2011 року відкрито виконавче провадження № 26674094 з виконання виконавчого листа № 2-246/10/10 від 13 січня 2011 року, виданого Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми майнової та моральної шкоди, тощо у розмірі 8 103,68 грн.

14 жовтня 2011 року та 17 жовтня 2016 року державний виконавець в межах виконавчого провадження № 26674094 наклав арешт на майно боржника ОСОБА_2 та оголосив заборону на його відчуження. 18 червня 2013 року виконавче провадження скасовано, однак арешт не знятий.

Згідно з відповіддю ЦО ДПІ м. Харкова, ГУ ДФС у Харківській обл. від 21 червня 2017 року № 1030/ФОП/20-40-17-02-06, наданою на адвокатський запит від 14 червня 2017 року № 40, та відповідно до запису № 1 з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14 червня 2017 року № 52553291 стосовно ОСОБА_2 та спірного автомобіля, 08 липня 2014 року на підставі самостійно задекларованих ОСОБА_2 зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 31 977,95 грн у нього виник податковий борг. У зв`язку із цим було сформовано та направлено податкову вимогу від 22 серпня 2014 року № 2554-24 та зареєстровано 06 жовтня 2014 року податкову заставу за номером № 14568813.

Згідно із записом № 2 з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14 червня 2017 року № 52553291 стосовно ОСОБА_2 та спірного автомобіля, 15 травня 2015 року ВДВС прийняв постанову про арешт майна та заборону його відчуження, на підставі якої зареєстровано арешт рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18 травня 2015 року за № 15349125.

Згідно із записом № 3 з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14 червня 2017 року № 52553291 стосовно ОСОБА_2 та спірного автомобіля, 01 квітня 2016 року ВДВС прийнято постанову про арешт майна та заборону його відчуження, на підставі якої зареєстровано арешт рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14 квітня 2016 року за № 15784821.

Згідно з протоколом від 20 січня 2011 року № 06-02/331/10/з про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, відповідно до акта державного виконавця від 31 січня 2011 року про реалізацію предмета застави, листа Філії ПАТ «ПУМБ» в м. Харкові від 25 лютого 2011 року № 3237/119 та квитанції № NOQVU59065 ОСОБА_1 належить право власності на автомобіль марки «Альфа Ромео» державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Верховний Суд України у постанові від 24 жовтня 2012 року справа № 6-116цс12, зазначив, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Як встановили суди, відповідно до протоколу № 06-02/331/10/з проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 20 січня 2011 року переможцем аукціону є ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 є лише переможцем аукціону, а не власником автомобіля, є необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 4.9, 7.1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15 липня 1999 року № 42/5, після повного розрахунку за придбане майно, на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.

З матеріалів справи відомо та встановлено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 25 січня 2011 року № NOQVU59065 розрахувався за придбане авто (а. с. 8).

Отже, згідно з матеріалами справи, у ОСОБА_1 виникло право власності на спірний автомобіль.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд звертає увагу, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Крім того, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Оскільки на час винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту (податкової застави) на спірний автомобіль та заборони його відчуження його власником був позивач, то його вимоги є обгрунтованими.

Як встановили суди, зареєструвати спірний автомобіль, ОСОБА_1 не може, отже, рішення суду про визнання за ним права власності на автомобіль та звільнення з-під арештів є ефективним способом захисту його прав та законних інтересів як власника.

Доводи про неправильне застосування статті 93 Податкового кодексу України є необгрунтованими, з огляду на встановлені судами обставини.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що позивач 20 січня 2011 року набув право власності на автомобіль, а тому накладення арешту (податкової застави) на спірний автомобіль порушує права позивача як власника майна.

Крім того, як свідчать матеріали справи, податковий борг, який має ОСОБА_2 , виник 03 грудня 2014 року на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, тобто вже після набуття позивачем права власності на автомобіль.

Щодо клопотання про заміну сторони

24 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ГУ ДФС у Харківській обл. про зміну сторони у цій справі на підставі статей 43 та 55 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. В додатку 1 до цієї постанови серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюється, визначено ГУ ДПС у Харківській обл.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Харківській обл., затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2019 року № 14, це ГУ ДПС у Харківській області є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Харківській обл.

20 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесені відомості про припинення ГУ ДФС у Харківській обл. в результаті реорганізації.

29 серпня 2019 року ГУ ДФС у Харківській обл. прийнято наказ №18 про початок виконання функцій і повноважень ГУ ДПС у Харківській обл. з реалізації державної податкової політики.

У зв`язку із зазначеним просило замінити у справі відповідача - ГУ ДФС у Харківській обл. на правонаступника ГУ ДПС у Харківській обл.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Відомості з Єдиного державного реєстру можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.

У разі припинення шляхом реорганізації чи ліквідації юридичної особи - сторони у справі після ухвалення рішення судом першої або апеляційної інстанції суд касаційної інстанції за наявності відповідних доказів повинен залучити до участі у справі правонаступника прав і обов`язків цієї юридичної особи, визначивши підставу такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до нового кредитора чи боржника у спірних правовідносинах.

У цій справі відповідно до Положення про ГУ ДПС у Харківській обл., затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2019 року № 14, це Головне управління є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Харківській обл.

У зв`язку з зазначеним Верховний Суд вважає, що клопотання про заміну у справі відповідача - ГУ ДФС у Харківській обл. на правонаступника - ГУ ДПС у Харківській обл. підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задовольнити.

Замінити у справі № 638/16481/16-ц відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Білоконь

Г. І. Усик