Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 638/17970/15-ц
провадження № 61-6829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року у складі судді Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк» та/або банк) суму депозитного вкладу в розмірі 100 000,00 грн згідно з договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Строковий» від 30 вересня 2009 року № SAMDN01000707782984 та суму депозитного вкладу в розмірі 30 000,00 доларів США, з яких 10 000,00 доларів США згідно з заявою від 01 липня 2010 року № SAMDN01000711065047 на оформлення вкладу «Стандартний зі щомісячною сплатою відсотків» і 20 000 доларів США згідно з заявою від 18 червня 2010 року № SAMDN01000710906106.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 вересня 2009 року між ним та ПАТ «КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Стандарт» №SAMDN01000707782984 у розмірі 100 0000 грн терміном на три місяці зі щомісячною виплатою 21 % річних.
Відповідно до пункту 6 вказаного договору у випадку, якщо у строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим на ще один строк, вказаний у пункті 1 даного договору.
13 лютого 2008 року та 30 вересня 2009 року між ним та банківською установою укладені договори № № SAMDN25000700905929 та SAMDN01000707783070, на виконання умов яких, він вніс на депозит грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США та 10 000,00 доларів США.
В подальшому на підставі заяв від 18 червня 2010 року № SAMDN01000710906106 та від 01 липня 2010 року № SAMDN01000711065047 вказані банківські вклади переоформлені й після цього неодноразово автоматично продовжувались до 2014 року.
У зв`язку з тим, що в 2014 році ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовився повертати належні йому кошти, мотивуючи це тим, що окупація АР Крим зробила неможливою роботу банківської системи в регіоні, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 :
- банківський вклад у розмірі 100 000,00 грн згідно з договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Строковий» від 30 вересня 2009 року № SAMDN01000707782984;
- банківський вклад у розмірі 10 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 282 600,00 грн згідно з договором від 01 липня 2010 року №SAMDN01000711065047;
- банківський вклад у розмірі 20 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 565 200,00 грн згідно з договором від 18 червня 2010 року №SAMDN01000710906106 .
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач на порушення умов договору про банківський вклад не повернув позивачеві вклади, внесення коштів за якими відбувалось в іноземній валюті - євро та в національній валюті - гривні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк та/або банк), яке є правонаступником ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «КБ «ПриватБанк» аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не з`ясували всіх обставин справи, не врахували, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту внесення на депозитний рахунок банку коштів у заявленому ним розмірі та перебування цих коштів на банківських рахунках, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують невиконання обов'язків банком на час звернення позивача до суду та порушення прав останнього.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та повернення депозитних вкладів.
Витребувано із Дзержинського районного суду м. Харкова зазначену справу.
Обставини справи
Суди встановили, що 30 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Стандарт» № SAMDN01000707782984 у розмірі 100 000 грн з терміном на 3 місяці та щомісячною сплатою 21 % річних.
Відповідно до пункту 6 вказаного договору у випадку, якщо у строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим на ще один строк, вказаний у пункті 1 договору.
На підставі даного пункту строк дії вищевказаного договору неодноразово продовжувався до 2014 року.
13 лютого 2008 року та 30 вересня 2009 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» уклали договори № № SAMDN25000700905929 та SAMDN01000707783070, на виконання умов яких ОСОБА_1 вніс на депозит грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США та 10 000,00 доларів США.
В подальшому вказані банківські вклади переоформлені на підставі заяв від 18 червня 2010 року № SAMDN01000710906106 та від 01 липня 2010 року № SAMDN01000711065047 й після цього неодноразово автоматично продовжувались до 2014 року.
Внесення позивачем грошових коштів на депозит банку в розмірі 100 000,00 грн, 10 000,00 доларів США та 20 000,00 доларів США підтверджується копіями договорів та квитанціями, оригінали яких оглянуті судом першої інстанції.
29 вересня 2014 року ОСОБА_1 подав до ПАТ «КБ «ПриватБанк» заяву, в якій повідомив про відмову від автоматичного продовження строку дії вищевказаних договорів після закінчення строку їх дії та просив повідомити про місце та час виплати належних йому коштів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Частиною першою статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260.
Згідно із пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ «КБ «Приватбанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Таким чином, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина перша статті 1075 ЦК України).
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення позивачем на депозитний рахунок у ПАТ «КБ «ПриватБанк» грошових коштів у заявленому ним розмірі та, враховуючи, що вимога позивача про повернення належних йому грошових коштів є належним способом захисту його прав, відповідає умовам договору і вищенаведеним нормам матеріального права, дійшов правильного висновку про стягнення з банку на користь позивача грошових коштів за депозитним вкладом.
Такого ж висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 712/13783/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 761/46145/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 201/10374/14-ц, від 26 грудня 2018 року у справі №522/5246/16-ц.
Доводи касаційної скарги АТ «КБ «ПриватБанк» не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук