ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року

м. Київ

справа № 638/3694/21

провадження № 61-5св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рижкова Івана Петровича на постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2022 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором про споживчий кредит від 24 липня 2019 року №450.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року, постановленою у складі судді Поволяєвої О. В., позовна заява Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, призначене підготовче судове засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2024 року справу передано на розгляд судді Дзержинського районного суду м. Харкова Штих Т. В., відповідно до розпорядження від 22 лютого 2024 року № 02-06/149.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року,постановленою у складі судді Штих Т. В., провадження у справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що філія не є юридичною особою, тому не наділена цивільною процесуальною дієздатністю і не може виступати стороною у цивільному процесі, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки начальник філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» Сороколіта О. В. уповноважена звертатися до суду з позовами від імені та в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» з правом їх підпису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рижков І. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем у справі є не юридична особа - АТ «Державний ощадний банк України», а філія - Харківське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823, ідентифікаційний код 09351600, п/р 29249001 у філії - ХОУ «Ощадбанк») заборгованість за договором про споживчий кредит від 24 липня 2019 року № 450 у загальній сумі 790 831,99 грн.

У заяві від 07 березня 2023 року про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823, ідентифікаційний код 09351600, рахунок № U А803518230000000000037390005 у філії - ХОУ АТ «Ощадбанк») заборгованість за кредитом за договором про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497 від 24 липня 2019 року у загальному розмірі 789 831,99 грн.

У ЄДРПОУ про відокремлений підрозділ АТ «Ощадбанк» за ідентифікаційним кодом 09351600, який не є юридичною особою, міститься така інформація:

- найменування відокремленого підрозділу - Філія - Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України»;

- ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 09351600;

- місцезнаходження відокремленого підрозділу - Україна, 61003, Харківська область, м. Харків, Конституції майдан, 22.

Саме ці реквізити щодо позивача зазначені відомостях щодо позивача та в прохальній частині позовної заяви та заяви від 07 березня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, змісту позовної заяви та заяви позивача від 07 березня 2023 року, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У січні 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рижкова І. П. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша, друга статті 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України)

Згідно з частиною першою статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництв.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина четверта статті 95 ЦК України).

Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 (провадження № 61-1444св22), від 31 липня 2024 року у справі № 522/2362/22 (провадження № 61-18649св23).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що 24 липня 2019 року між АТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням № 10020/0450 I типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» Успаленко І. В. , яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) № 450/0497, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 775 962,00 грн. на строк 84 місяці.

17 березня 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в якій банк просив суд стягнути з відповідачки на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про споживчий кредит від 24 липня 2019 року № 450.

Позовна заява підписана начальником філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» Сороколітою О. В.

Повноваження щодо підпису позовної заяви та її пред`явлення до суду були надані АТ «Державний ощадний банк України» Сороколіті О. В. на підставі довіреності, підписаної головою правління АТ «Державний ощадний банк України» Пишним А. С., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М., зареєстрованої у реєстрі за № 699. Ця довіреність видана з правом передоручення повноважень та діє до 18 червня 2023 року включно.

Установивши, що начальник філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» Сороколіта О. В. уповноважена звертатися до суду з позовами від імені та в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» з правом їх підпису, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Оскаржене судове рішення апеляційного суду є достатньо вмотивованим та містить відповіді на ключові питання щодо встановлення відсутності підстав для закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), на які посилається заявник. Доводи та міркування заявника щодо неврахування вказаних висновків суду касаційної інстанції свідчать про помилкове тлумачення висновків Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рижкова Івана Петровича залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник