Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 638/4193/17

провадження № 61-16696св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» (далі - ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр»), з урахуванням уточнення позову просив: поновити його на ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на посаді електромеханіка засобів РМ, ТБ з залишенням попереднього посадового окладу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення та моральну шкоду 5 000,00 грн.

Позов мотивований тим, що позивач працював на ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на посаді електромеханіка засобів РМ, ТБ 1 категорії, на підставі наказу від 22 лютого 2017 року № 9-к його звільнено в зв`язку із скороченням.

ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» повинно було запропонувати іншу вакантну посаду, оскільки в цеху № 3 було 3 посади електромеханіків без категорії. При цьому ОСОБА_1 мав переважне право на залишення на роботі, оскільки з працівників цеху № 3 він мав найвищу кваліфікацію.

Незаконне звільнення завдало позивачу моральну шкоду.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року позов задоволено, поновлено ОСОБА_1 на ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на посаді електромеханіка засобів РМ, ТБ з залишенням попереднього посадового окладу, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 22 лютого 2017 року, стягнуто з ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 920,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що, ОСОБА_1 відповідачем не запропоновано іншу вакантну посаду. Твердження відповідача щодо відсутності вакантної посади не взято до уваги, адже в цеху № 3 було 3 посади електромеханіків без категорії. ОСОБА_1 мав переважне право на залишення на роботі, адже з працівників цеху № 3 мав найвищу кваліфікацію. Тому ОСОБА_1 незаконно звільнений. Встановлений факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, яка полягає в страху залишитися без роботи та засобів для існування, а також стресі від незаконного звільнення, що позбавило позивача стану внутрішньої рівноваги, викликало почуття незахищеності, у зв`язку з чим з відповідача позивачу стягнуто моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року стягнуто з ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 22 лютого 2017 року по 26 лютого 2019 року в розмірі 168 391,11 грн, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень за один місяць, що складає 10 083,30 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що середня заробітна плата позивача на день складає 336,11 грн, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату від 05 квітня 2017 року № 02-278. Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні період з 22 лютого 2017 року по 26 лютого 2019 року складає 16 8391,11 грн (336,11 грн х 501 робочих днів). Такий розрахунок середнього заробітку здійснений без утримання податків і обов`язкових платежів. Окрім того, рішення у частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень за один місяць у розмірі 10 083,3 грн (тобто 336,11 грн х 30 днів) підлягає негайному виконанню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційні скарги ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсовано відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений при поданні апеляційних скарг у розмірі 4 445,86 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників, зокрема, посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії у складі цеху № 3, яку обіймав позивач, про що останнього попереджено за два місяці та в зв`язку з відсутністю вакантних посад на підприємстві та неможливістю переведення на іншу роботу на цьому підприємстві, за попередньою згодою профспілкового комітету, позивача звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Було передбачено скорочення з 22 лютого 2017 року лише однієї посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії у складі цеху № 3, яку займав позивач. Власник має право провести перестановку в межах однорідних професій і посад, але це його право, а не обов`язок. Право визначати чисельність і штат працівників належить лише власникові або уповноваженому ним органу. При звільненні ОСОБА_1 відповідачем дотримані вимоги закону в повному обсязі. Якщо право провести перестановку в межах однорідних професій і посад власником не використано, суд не має право обговорювати питання такої перестановки. Вакантних посад на час звільнення позивача на підприємстві не було.

Питання щодо перестановки (перегрупування) на ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» розглядалося на засіданні комісії з оптимізації штатного розпису співробітників підприємства, про що свідчить протокол від 16 грудня 2016 року № 2. На засіданні комісії керівництвом підприємства було зазначено, що посада електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії станції РРС-10 (м. Лозова) цеху № 3 скорочується у зв`язку з оптимізацією роботи підприємства в умовах поетапного впровадження в Україні цифрового ефірного телебачення та припинення аналогового телевізійного мовлення. У зв`язку з цим застосовується нове обладнання, для обслуговування якого достатньо кваліфікації електромеханіка без категорії.

З зазначених підстав первинна профспілкова організація підприємства надала згоду на розірвання трудового договору з позивачем за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 22 лютого 2017 року у зв`язку зі скороченням штату з наданням ОСОБА_1 гарантій і компенсацій, відповідно до закону.

Висновок суду першої інстанції про те, що ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» повинне було запропонувати іншу вакантну посаду, в цеху № 3 було 3 посади електромеханіків без категорії, не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Зі штатного розпису убачається, що станом на 22 лютого 2017 року - день звільнення позивача, на підприємстві відсутні вакантні посади. Доводи суду першої інстанції про те, що вакантними були три посади електромеханіків без категорії у цеху № 3, суперечать вищезазначеним письмовим доказам, оскільки всі посади електромеханіків без категорії були зайняті працівниками, які працювали на вказаних посадах до видачі наказу про скорочення та звільнення.

Те, що ОСОБА_1 мав більш високу кваліфікацію - електромеханік першої категорії, - не дає йому переважного права перед електромеханіками без категорії залишитись на роботі при скороченні штату, оскільки скороченню підлягала саме посада електромеханіка першої категорії.

ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» не здійснювало перестановки (перегрупування) працівників в межах однорідних посад на підставі недоцільності, тому умови для розгляду переважного права позивача на залишення його на роботі в порівнянні із електромеханіками без категорії, - відсутні.

Доказів наявності переважного права у ОСОБА_1 перед іншими електромеханіками першої категорії, працюючими в інших структурних підрозділах відповідача, матеріали справи не містять.

На час скорочення посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії у складі цеху № 3 ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр», 07 жовтня 2016 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким скасовано наказ від 04 липня 2016 року № 418 «Про реорганізацію державних підприємств «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» і «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр». Це рішення суду скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, тобто після звільнення позивача. Проте державне підприємство продовжувало свою діяльність як юридична особа, яка володіє правоздатністю в повному обсязі. Контракт директора з органом управління був діючим.

При звільненні ОСОБА_1 відповідачем виконані всі передбачені законом вимоги щодо законності звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року і додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема, скорочення штату працівників.

Матеріали справи свідчать, що відповідач з 07 липня 2016 року перебував у стані припинення за рішенням засновників. Наказом Адміністрації служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04 липня 2016 року № 418 «Про реорганізацію державних підприємств Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру і Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру» прийнято рішення про приєднання зазначених підприємств до концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Визнання апеляційним судом та відображення в постанові від 06 серпня 2019 року скасування наказу від 04 липня 2016 року № 418 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року, визнання за відповідачем правоздатності в повному обсязі та продовження діяльності, дійсності контракту директора відповідача порушує частину першу статті 273 ЦПК України.

Твердження апеляційного суду про законність звільнення позивача не відповідає частині четвертій статті 36 КЗпП України, що передбачає збереження дії трудового договору в разі реорганізації підприємства.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду на час звільнення позивача не вступило в законну силу, отже, наказ № 418 був чинним, реорганізація проводилася на його підставі, відповідач перебував у стадії припинення. Отже, відповідач не мав права звільняти працівника під час реорганізації.

У чинному на час звільнення позивача плані основних заходів реорганізації відповідача від 28 жовтня 2016 року, затвердженому Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, передбачалося вирішення питання про звільнення працівників після вирішення судом справи про правомірність наказу від 04 липня 2016 року № 418.

У протоколі від 16 грудня 2016 року № 2 комісія з оптимізації штатного складу співробітників відповідача, в протоколі від 24 січня 2017 року № 2 засідання профспілкового комітету відповідача та у наказі відповідача від 22 грудня 2016 року № 413 «Про внесення змін до штатного розпису працівників ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» вирішувалося питання про скорочення лише однієї посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії, хоча в складі підприємства таких посад налічувалося 11, а в цеху № 3 - 5.

У штатному розписі відповідача наявні 4 посади електромеханіка засобів радіо і телебачення 1 категорії, а саме: посада, яку займав позивач у м. Лозова, а також посади, які займали ОСОБА_2 (РРС-1 м. Ізюм), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 (РТПС м. Ізюм). Отже, мала бути проведена процедура визначення переважного права на залишення на посаді серед всіх працівників, які обіймали аналогічну посаду, не обмежуючись певним структурним підрозділом, що підтверджується постановою Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 382/1039/16-ц.

Відповідач мав надати позивачу перевагу в залишенні на посаді, враховуючи його досвід, стаж роботи, кваліфікацію, категорію, освіту, статус ветерана праці, нагороди за роботу на підприємстві. Це підтверджується статтею 42 КЗпП України.

Позивачу не запропоновані вакантні посади, які мали місце на підприємстві. Зокрема, аналіз штатного розпису відповідача та наказу від 22 грудня 2016 року № 143 про скорочення в зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, свідчить, що вільною була посада електромеханіка засобів радіо та телебачення на дільниці РРС-11 смт Сахновщина.

Відповідач був зобов`язаний запропонувати всі вакантні посади незалежно від того, в якому структурному підрозділі вони наявні.

Позиції інших учасників

У жовтні 2019 року відповідач надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що після скасування адміністративним судом наказу про реорганізацію відповідача заходи з реорганізації були зупинені. Тому відповідач продовжив свою діяльність.

Рішення про звільнення роботодавець приймає самостійно, визначення структури підприємства є виключною компетенцією роботодавця. У відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема, скорочення штату працівників за посадою електромеханіка радіо і телебачення 1 категорії у складі цеху № 3, РРС-10 (м. Лозова).

Скорочення штатної кількості працівників запроваджувалося в роботодавця поетапно та було зумовлено поширенням цифрового ефірного телебачення, припиненням аналогового телевізійного мовлення, що призводило до необхідності скорочення чисельності технічного передавального обладнання, а також до зменшення прибутку від телекомунікаційних послуг. Тому, враховуючи рішення постійно діючої комісії з оптимізації штатного складу працівників підприємства щодо внесення змін до штатного розпису працівників підприємства, керівником підприємства видано наказ від 22 грудня 2016 року № 143 «Про внесення змін до штатного розпису працівників ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр», яким передбачено скорочення з 22 лютого 2017 року посади електромеханіка радіо та телебачення 1 категорії у складі цеху № 3. Скороченню за зазначеною посадою підлягав штат РРС-10 (м. Лозова) у зв`язку із зменшенням обсягу відповідних робіт.

Вільних вакансій не було запропоновано позивачу з огляду на їх відсутність.

24 січня 2017 року на засіданні профспілкового комітету позивач просив вирішити питання щодо скорочення з урахуванням його кваліфікації. Позивач просив розглянути питання щодо його переважного права на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками РРС-10. Проте у цьому підрозділі не було вакантних посад. Позивач не виявляв бажання щодо розгляду питання про його переважне право залишитися на посаді проте в іншій місцевості (у м. Харків і в м. Ізюм).

Скорочення штатних одиниць передбачало скорочення таких посад: електромеханік засобів радіо та телебачення 1 категорії (РРС-10 м. Лозова), електромеханік засобів радіо та телебачення (РРС-11 смт. Сахновщина), водій автотранспортних засобів 1 класу служби експлуатації автомобільного транспорту (м. Харків).

Відсутність вільних посад підтверджує штатний розпис, чому апеляційний суд дав належну оцінку.

Перестановку (перегрупування) в межах однорідних професій (посад) відповідач не проводив з огляду на те, що не вважав це за доцільне. З огляду на те, що така перестановка не проводилася, то відповідач не міг звільнити менш кваліфікованого працівника замість позивача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

06 серпня 1990 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду електромеханіка РРС-10 зі шкідливими умовами праці по обслуговуванню генераторів СВЧ м. Лозова Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру.

Наказом ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» від 23 серпня 2006 року № 68-і позивач з 01 вересня 2006 року призначений на посаду електромеханіка засобів РМ, ТБ 1 категорії.

28 жовтня 2016 року головою Держспецзв`язку затверджено план заходів по реорганізації відповідача.

Наказом голови комісії з реорганізації директора ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» від 22 грудня 2016 року № 143 передбачено скорочення з 22 лютого 2017 року посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії у складі цеху № 3, про що ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

Відповідно до протоколу 24 січня 2017 року № 2 відбулося засідання первинної профспілкової організації Харківського обласного радіотелевізійного передавального центру, результатом якого було надано згоду первинній профспілковій організації ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на розірвання трудового договору ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» з ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Питання щодо перестановки (перегрупування) на ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» розглядалося на засіданні комісії з оптимізації штатного розпису співробітників підприємства, про що свідчить протокол від 16 грудня 2016 року № 2. На засіданні комісії керівництвом підприємства зазначено, що посада електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії станції РРС-10 (м. Лозова) цеху №3 скорочується у зв`язку з оптимізацією роботи підприємства в умовах поетапного впровадження в Україні цифрового ефірного телебачення та припинення аналогового телевізійного мовлення. У зв`язку з цим застосовується нове обладнання, для обслуговування якого достатньо кваліфікації електромеханіка без категорії.

ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» не здійснювало перестановки (перегрупування) працівників в межах однорідних посад.

Одеським окружним адміністративним судом 07 жовтня 2016 року ухвалено рішення, яким скасовано наказ від 04 липня 2016 року № 418 «Про реорганізацію державних підприємств «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» і «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр». Це рішення суду скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до зазначених норм трудового права та виходячи з встановлених у справі обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку відсутність підстав для задоволення позову в зв`язку з тим, що позивача звільнено із дотриманням передбачених чинним законодавством вимог.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» повинно було запропонувати іншу вакантну посаду, а саме, в цеху № 3 було 3 посади електромеханіків без категорії. Із штатного розпису убачається, що три посади електромеханіків без категорії у цеху №3 не були вакантними. Дані про наявність вільних посад у відповідача у матеріалах справи відсутні. Те, що ОСОБА_1 був електромеханіком першої категорії, не давало йому переважного права перед електромеханіками без категорії залишитись на роботі при скороченні штату, оскільки скороченню підлягала саме посада електромеханіка першої категорії, а відповідач не приймав рішення про перестановку (перегрупування) працівників в межах однорідних посад, що є його виключною компетенцією.

Доказів наявності переважного права у ОСОБА_1 перед іншими електромеханіками першої категорії, які працювали в інших структурних підрозділах відповідача в іншій місцевості, матеріали справи не містять. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для вивільнення працівників у порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що у зв`язку з оптимізацією штатного складу працівників ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр», враховуючи рішення постійно діючої комісії з оптимізації штатного складу працівників підприємства, наказом голови комісії з реорганізації - директора підприємства від 22 грудня 2016 року № 143 було передбачено скорочення з 22 лютого 2017 року посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії у складі цеху № 3, про що позивач ознайомлений під підпис.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, власного тлумачення характеру спірних правовідносин та переоцінки доказів, що перебуває за межами повноважень Верховного Суду. Такі доводи оцінені апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження, з приводу чого апеляційний суд виклав мотиви в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційний суд правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов