Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 639/11679/14

провадження № 61-1896св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

провівши у порядку спрощеного позовного провадження розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий опис обставин справи

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» (далі ПАТ «Укрінбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який був направлений для примусового виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року - «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, у справі № 826/1162/16 перелічені вище розпорядчі акти визнані незаконними та скасовані.

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» винесено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк». На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, у справі № 826/5325/16, перелічені вище розпорядчі акти визнані незаконними та скасовані.

13 липня 2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ«Укрінбанк» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укрінком», а 28 березня 2017 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства Публічне акціонерне товариство «Укрінком» перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія», викладено Статут в новій редакції.

Вказав, що на цей час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи з назвою «Український інноваційний банк» не існує, під ідентифікаційним кодом юридичної особи 05839888 в реєстрі зареєстровано ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Зазначив, що постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року. Підставою скасування вказаних судових рішень став висновок про те, що міноритарний акціонер не може бути позивачем у цьому спорі.

Після того до суду з аналогічним позовом звернулося ПАТ «Українська інноваційна компанія» та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року.

Таким чином, відбулася зміна назви первісного стягувача ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем усіх прав та обов`язків банку.

Зазначив, що після скасування в судовому порядку вищевказаних рішень і припинення повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб документи банку, набувачу його прав та обов`язків, повернуті не були.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 липня 2017 року у справі № 910/19381/16 зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути ПАТ «Українська інноваційна компанія» усе майно та документи ПАТ «Укрінбанк».

Вказав, що до сьогодні судове рішення не виконано і документи банку не повернуті, у зв`язку з чим товариство не має ніякої інформації щодо долі виконавчого листа у справі і вважає його втраченим. Крім того, з поважних причин пропущений процесуальний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відповідно до інформації, отриманої від органів державної виконавчої служби, на цей час у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському і Новобаварському районах м. Харкова виконавчих проваджень щодо боржника немає.

Просив замінити стягувача з ПАТ «Укрінбанк» на нового стягувача ПАТ «Українська інноваційна компанія»; видати дублікат виконавчого листа у справі № 639/11679/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн; поновити процесуальний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року заяву ПАТ «Українська інноваційна компанія» про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Замінено первісного стягувача ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» у виконавчому провадженні № 639/11679/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654, 00 грн.

Видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654, 00 грн.

Поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 639/11679/14.

Задовольняючи заяву ПАТ «Українська інноваційна компанія» місцевий суд вважав. що у цьому випадку мало місце правонаступництво, оскільки відбулося вибуття однієї із сторін у правовідносинах і перехід до іншої особи її прав і обов`язків. Суд першої інстанції, встановивши, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин, а виконавчий лист втрачений також дійшов висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі його дубліката.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного судувід 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року - змінено, скасовано її в частині видачі дублікату виконавчого листа відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн та в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 639/11679/14 - ц та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Заяву ПАТ «Українська інноваційна компанія» в частині видачі дублікату виконавчого листа відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн та в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 639/11679/14-ц - залишено без задоволення.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Частково змінюючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів того, що оригінали виконавчих документів загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано. Врахувавши те, що оригінали виконавчих листів не втрачено, підстав для видачі дублікатів виконавчих документів не вбачається. При цьому, апеляційний суд звернув увагу на те, що підстав і для поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання також немає, оскільки трирічний строк товариством ще не пропущено.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в цьому випадку мало місце транслятивне (підсумоване) право наслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільній оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив оскаржувану ухвалу місцевого суду в частині заміни первісного стягувача ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» у виконавчому провадженні № 639/11679/14 скасувати та скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині залишення без змін ухвали місцевого суду. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Українська інноваційна компанія» про заміну стягувача відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм та допустив заміну стягувача у неіснуючому виконавчому провадженні.

Доводом касаційної скарги є також те, що здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ «Укрінбанк», зміни назви товариства, зміни його місцезнаходження та виключення із переліку видів діяльності товариства банківської діяльності на підставі рішень позачергових зборів без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є помилковим та не дає підстав вважати ПАТ «Українська інноваційна компанія» правонаступником кредитної установи. Заявник вказує, що вищевикладене твердження узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 серпня 2018 року у справі № 910/8117/17.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Харкова.

21 лютого 2020 року справа № 639/11679/14 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2015 року, у справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2011 року в розмірі 436 856,37 грн та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

26 липня 2017 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» подало заяву, в якій просило видати виконавчий лист, який надіслати на адресу товариства.

14 серпня 2017 року засобами поштового зв`язку Публічне ПАТ «Українська інноваційна компанія» отримало два виконавчі листи.

З відповіді Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 52666 від 26 вересня 2018 року та згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що відкритих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебуває.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Український інноваційний банк» від 13 липня 2016 року, зокрема, вирішено затвердити Статут ПАТ «Укрінбанк» в новій редакції, згідно якого змінюються: найменування юридичної особи з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком»; види діяльності, а саме виключається вид діяльності «діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19 «Інші види грошового посередництва».

Згідно з витягу зі Статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Укрінком» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Український інноваційний банк», перереєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05 червня 2015 року, номер запису № 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ «Укрінком», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк».

Відповідно до витягу з протоколу № 6 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28 березня 2017 року, зокрема, вирішено змінити найменування товариства як юридичної особи з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», скорочене найменування ПАТ «УКР/ІН/КОМ» та затверджено Статут ПАТ «Українська інноваційна компанія» в новій редакції.

Згідно з витягу зі Статуту ПАТ «УКР/ІН/КОМ», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком», протокол від 28 березня 2017 року № 6, ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком», перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О. М. 13 липня 2016 року, номер запису № 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, у справі № 826/14033/17, за позовом ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішень, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 липня 2017 року, у справі № 910/19381/16, за позовом ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемка Р. А., третя особа: Національний банк України про зобов`язання вчинити дії, рішення Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2017 року скасовано частково, припинено провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемка Р. А.; припинено провадження у справі в частині вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільнити всі приміщення, що належать ПАТ «Укрінбанк», в тому числі, і центральне приміщення за адресою: Вознесенський узвіз (вул. Смирнова-Ласточкіна) № 10-А , м . Київ ; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провести спільно з ПАТ «Українська інноваційна компанія» інвентаризацію всього майна та документації ПАТ «Укрінбанк», переданих уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 під час запровадження тимчасової адміністрації, за результатами якої скласти акт і передати все майно та документацію ПАТ «Укрінбанк» ПАТ «Українська інноваційна компанія»; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2017 року залишено без змін; вирішено питання щодо судових витрат. Судове рішення є чинним.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою та абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, виконавче провадження є однією зі стадій судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового процесу на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і правонаступництва.

Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Таким чином доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для заміни сторони кредитора поза межами виконавчого провадження не заслуговують на увагу.

Стосовно правонаступництва між ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» колегія суддів зазначає таке.

За змістом статей 80 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Законом України «Про акціонерні товариства» визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

У статті 2 названого Закону вміщено визначення термінів, які вживаються у ньому, зокрема передбачено, що банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; Державний реєстр банків - це реєстр, що ведеться НБУ і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Відповідно до статті 4 названого Закону банківська система України складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ. Останній визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

За змістом статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з частинами першою і сьомою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Главою 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено порядок реорганізації банку. Згідно зі статтями 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу НБУ на реорганізацію банку та затвердження НБУ плану реорганізації банку. У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. НБУ визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку. НБУ не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. НБУ надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Водночас згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

За змістом статті 16 цього ж Закону статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов`язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди НБУ.

При цьому, зважаючи на положення Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема статтю 2 цього Закону, передача, прийняття майна банку, його коштів, прав та обов`язків правонаступникам є наслідком саме реорганізації банку, проведеної із дотриманням процедури, визначеної цим Законом.

Крім того, згідно зі статтею 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ про такі свої дії: звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; припинення банківської діяльності.

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність». До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ні перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ні виділом у розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» про банки не утворилася.

Власники Банку, приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає статті 78 названого Закону.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про застосування НБУ заходів впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатися завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Правочину між ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулося, правонаступництва у розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі Банку на ПАТ «Українською інноваційною компанією» у судах попередніх інстанцій не доведено.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини щодо учасників цієї справи, відсутні підстави стверджувати про зміну сторони її правонаступником.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків саме банківської установи - банку згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Стаття 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована НБУ як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що Банк є зареєстрованим НБУ як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Однак розуміння статті 15 названого Закону має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення цієї статті в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова «банк», не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.

Права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин у законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першої статті 68 Конституції України та частин другої, третьої статті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством, зокрема Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія», яка заявляє про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватися лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.

Враховуючи те, що ПАТ «Укрінбанк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «Українська інноваційна компанія», а відтак й остання не набула прав банку, відсутні юридичні підстави набуття ПАТ «Українська інноваційна компанія» права відповідної вимоги в порядку правонаступництва.

Доказів на підтвердження правонаступництва між ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія» матеріали справи не містять.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Укрінбанк» відсутній.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Тому такі висновки повинні враховуватися у тому числі й Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що між ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія» правонаступництво не відбулося є такими, що заслуговують на увагу, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що порушення норм як матеріального так і процесуального права було допущено судами обох інстанцій колегія суддів доходить висновку, що ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині задоволення вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» про заміну первісного стягувача - ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» у виконавчому провадженні № 639/11679/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн слід скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволення вказаних вимог через їх безпідставність.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про заміну первісного стягувача з Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» у виконавчому провадженні № 639/11679/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про заміну первісного стягувача з Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» у виконавчому провадженні № 639/11679/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 436 856,37 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська