ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 639/2082/21

провадження № 51- 1334 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року постановлені стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання, із застосуванням положень статті 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 09 листопада 2020 року у першій половині дня, але не пізніше 14 год, маючи умисел на вчинення незаконного придбання особливо небезпечної психотропної речовини PVP у великих розмірах з метою збуту, за невстановлених обставин придбав у невстановлених осіб психотропну речовину PVP, загальна маса якої, в перерахунку на масу речовини, становила 2,2114 г, яка вже була розфасована в 15 прозорих полімерних пакетів із застібкою, обмотаних ізолюючою стрічкою червоного кольору.

Після цього ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність у сфері обігу психотропних речовин, діючи з умислом, спрямованим на незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP у великих розмірах, почав здійснювати при собі зберігання зазначеної речовини та прослідував в сторону домоволодіння АДРЕСА_2 .

Того ж дня, не пізніше 14 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел на збут наявної у нього раніше придбаної особливо небезпечної психотропної речовини PVP, що знаходилась у 15 полімерних пакетах, перебуваючи на території лісосмуги неподалік від домоволодіння АДРЕСА_2 , почергово, біля дерев, сховав у ґрунт по одному полімерному пакету, здійснивши таким чином на території лісосмуги 15 закладок з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP для кінцевих споживачів.

Фіксацію зазначених місць розташування закладок він здійснив шляхом фотозйомки на належний йому мобільний телефон «Huawei Y7» та надіслав для невстановлених в ході досудового слідства покупців через месенджер «Telegram» фото місця з зазначенням адреси для подальшої передачі інформації майбутньому покупцю з тим, щоб отримати від нього прибуток від збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP.

В подальшому вказані полімерні пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP всередині були вилучені слідчим під час оглядів місця події у період часу з 17 год 51 хв по 20 год 08 хв 09 листопада 2020 року.

За ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 квітня 2021 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність убачає у неправильній кваліфікації своїх дій, вважає, що покарання повинно було призначатися за санкцією частини 1 статті 307 КК, а також у тому, що судами попередніх інстанцій не застосовані до нього положення статті 75 КК.

Зазначає про те, що з 31 березня 2022 року перебуває на службі у Збройних Силах України та виконує обов`язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Вважає, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, не зазначив, чому менш суворі види покарання будуть не дієвими та не забезпечать виправлення засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Прокурор у судовому засіданні просив залишити без зміни судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи касаційної скарги засудженого стосовно неправильної кваліфікації його дій за частиною 2 статті 307 КК, колегія суддів уважає безпідставними.

Так, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у скоєних кримінальних правопорушеннях, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд роз`яснивши учасникам судового провадження про позбавлення права оскаржувати обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, розглянув справу в порядку частини 3 статті 349 КПК, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, судових витрат та речових доказів. На підставі досліджених матеріалів прийшов до висновку, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 307 КК.

Стороною захисту в апеляційному порядку вирок суду щодо доведеності винуватості за частиною 2 статті 307 КК не оскаржувався.

Колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій засудженого за частиною 2 статті 307 КК як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту (по першому з епізодів), а також 15 епізодів кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК - незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинений повторно.

Стосовно доводів засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування до нього судами попередніх інстанції положень статті 75 КК, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є, у тому числі, і незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_6 положень статті 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, урахувавши обставини вчинених кримінальних правопорушень, їх тяжкості, зважаючи на те, що злочини, які пов`язані зі збутом психотропних речовин та відповідальність за які передбачена статтею 307 КК, є злочинами підвищеної небезпеки, незаконна реалізація вказаних речовин перш за все порушує встановлений законодавством порядок їх обігу, внаслідок якого задовольняється незаконний попит на психотропні речовини; така діяльність є джерелом незаконних коштів і одночасно джерелом розповсюдження психотропних речовин серед різних верств населення.

З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції, та зазначив у своєму рішенні, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства.

Колегія суддів вважає умотивованими наведені висновки суду апеляційної інстанції, проте вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною 3 статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.

Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема й кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно-небезпечної дії.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду в межах його дискреційних повноважень, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, котра притягається до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.

Як убачається з доданих до касаційної скарги стороною захисту документів, ОСОБА_6 31 березня 2022 року на підставі Указу Президента України від 22 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» був призваний до Збройних Сил України та став на захист територіальної цільності і державного суверенітету країни. З цього часу до моменту затримання в порядку виконання вироку суду у червні 2023 року проходив військову службу на посаді старшого стрільця стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини. Згідно з наданою службовою характеристикою командира роти характеризується позитивно. Також під час касаційного розгляду надані копії документів про вагітність дружини.

З огляду на обставини, які характеризують посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , особливо під час відсічі збройної агресії рф проти України, колегія суддів дійшла до переконання, що ціннісні орієнтири засудженого на теперішній час співпадають із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, про які зазначалося вище, і його виправлення можливе без відбування покарання.

Приймаючи до уваги обставини справи та дані про особу засудженого, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, змінити судові рішення та на підставі статті 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши при цьому максимальний іспитовий строк, передбачений частиною 4 статті 75 КК, поклавши на нього обов`язки, визначені статтею 76 КК.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_6 змінити.

На підставі статті 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_6 з-під варти.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3