Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 639/7340/16-ц

провадження № 61-37434св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Харківська місцева прокуратура № 2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації, Одноробівська сільська рада Золочівського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Романченко Олексій Михайлович, на постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Харківська місцева прокуратура № 2 в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації, Одноробівська сільська рада Золочівського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що з метою захисту житлових прав неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 Харківською місцевою прокуратурою № 2 проведено моніторинг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна щодо об`єкта нерухомого майна.

За результатами моніторингу та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна щодо об`єкта нерухомого майна № 68434911 встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2016 року, серія та номер 1824, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А., трикімнатна квартира загальною площею 77,7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла від ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у власність ОСОБА_4 .

На час укладення вказаного вище договору у квартирі проживала сім`я у складі ОСОБА_5 та її трьох малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 .

Виходом за місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 14 вересня 2016 року Управління служб у справах дітей Харківської міської ради встановило, що квартира відчужена, а ОСОБА_5 з дітьми змінила реєстрацію місця проживання на АДРЕСА_2 .

З метою надання дозволу на продаж нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , сторони договору купівлі-продажу чи інші особи до Управління служби у справах дітей Харківської міської ради не звертались.

Виїздом за новою адресою місця проживання ОСОБА_5 та її малолітніх дітей установлено, що у будинку на АДРЕСА_2 відсутні будь-які умови для належного проживання малолітніх дітей.

Під час здійснення прокуратурою перевірки з`ясовано, що невстановлена особа у вересні 2016 року без будь-яких на те правових підстав, умисно, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_5 , після зняття з реєстрації її малолітніх дітей та без погодження органу опіки та піклування сформувала пакет документів для продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням вказаних обставин Харківською місцевою прокуратурою № 2 20 вересня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 420162201080000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

На думку представника Харківської місцевої прокуратури № 2, ОСОБА_5 порушила житлові права своїх малолітніх дітей, погіршила умови проживання, обмежила їх у праві на всебічне та повноцінне життя.

З огляду на викладене Харківська місцева прокуратура № 2 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10 вересня 2016 року, серія та номер 1824, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2018 року у складі судді Труханович В. В. у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу були дотримані всі вимоги чинного законодавства України, малолітні діти в квартирі не були зареєстровані та не мали майнових прав щодо неї, проживали та були зареєстровані у житловому приміщенні, яке знаходиться за іншою адресою. За таких обставин дозвіл на продаж квартири від органу опіки та піклування не вимагався.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10 вересня 2016 року, серія та номер 1824, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відчуження квартири відбулось без отримання дозволу органу опіки та піклування та спричинило погіршення житлових прав малолітніх дітей ОСОБА_5 . Шляхом зняття малолітніх дітей з реєстрації у спірній квартирі були умисно створені умови для її реалізації відповідачу. За вказаних обставин апеляційний суд вважав за можливе визнати недійсним оспорюваний договір на підставі статті 228 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Романченко О. М., просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що як на підставу недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу квартири апеляційний суд послався на положення статті 228 ЦК України, якими визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Водночас апеляційний суд не зазначив про існування жодного доказу на підтвердження наявності в діях сторони або сторін оспорюваного правочину умислу на порушення основ суспільного ладу та інтересів держави і суспільства на момент його вчинення. Норми законодавства України, що регулюють питання забезпечення батьками дітей належними житловими умовами та контроль з боку держави за реалізацією цього права в особі органів опіки та піклування (стаття 32 ЦК України, стаття 177 СК України, стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства» та стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»), не підлягали застосуванню до врегулювання правовідносин сторін оспорюваного договору, оскільки для цього не було правових підстав: малолітні діти ОСОБА_5 на час вчинення оскаржуваного договору не мали майнових прав щодо спірної квартири. Крім того, апеляційний суд не врахував, що 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, тоді як ОСОБА_9 та ОСОБА_10 окремо мали у приватній власності по 1/8 частині цієї квартири та не були зобов`язані отримувати дозвіл органу опіки та піклування на їх продаж.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Романченко О. М., витребувано справу № 639/7340/16-ц із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року справу № 639/7340/16-ц призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та малолітні діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї та прописку від 07 вересня 2016 року, виданою КП «Жилкомсервіс» (дільниця № 45) (т. 1, а. с. 51).

Матір`ю малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , виданими Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (т. 1, а. с. 48, 49, 50).

07 вересня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Виконавчого комітету Одноробівської сільської ради із заявами про зняття з реєстрації місця проживання її та її малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 , та із заявами про реєстрацію її та її малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29).

Вказана реєстрація була проведена.

10 вересня 2016 року між ОСОБА_9 , який також діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харченко І. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1824 (т. 1, а. с. 228, 229, 241).

Відповідно до умов вказаного договору продавці передали, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 .

На час укладення договору 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , а по 1/8 частині вказаної квартири - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 на праві приватної власності, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 вересня 2016 року № 67776304 (т. 1, а. с. 232, 234-240).

Так, із свідоцтва про право власності на житло від 20 квітня 1999 року, реєстраційний № 6-99-188356, відомо, що ОСОБА_12 та членам його сім`ї: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 230).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Карташовою С. І. та зареєстрованого

в реєстрі № 5-1798, право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_12 перейшло до ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 231).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Карташовою С. І. та зареєстрованого в реєстрі

№ 5-1797, право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_12 перейшло до ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 233).

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надали приватному нотаріусу заяву, в якій повідомили, що не мають дітей віком до 18 років, особи віком до 18 років не мають права власності та/або не є співвласниками, не зареєстровані та не мають права користування квартирою АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 243).

Із листа служби у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради від 19 вересня 2016 року № 1175/16 відомо, що 13 вересня 2016 року до служби в телефонному режимі надійшло повідомлення від мешканців будинку АДРЕСА_1 про те, що в квартирі № 4 мешкає сім`я ОСОБА_5 , яка має на утриманні трьох малолітніх дітей. Зі слів сусідів, у сім`ї часто відбуваються сварки, мати схильна до вживання спиртних напоїв.

14 вересня 2016 року спеціалістами служби у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради спільно з Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Жовтневого району було здійснено вихід за вказаною адресою.

Під час бесіди ОСОБА_5 повідомила, що вона перебуває у декретній відпустці. Вказана квартира вже продана, 07 вересня 2016 року вона зі своїми малолітніми дітьми знялась з реєстрації у зв`язку з переїздом до нового місця проживання на АДРЕСА_2 . Угода купівлі-продажу квартири відбулась 10 вересня 2016 року. До Управління служб у справах дітей особи з приводу надання дозволу на продаж нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не зверталась (а. с. 33).

Розпорядженням сільського голови Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 20 вересня 2016 року № 28 про призначення службової перевірки за ведення паспортного обліку було призначено службову перевірку щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 37).

Висновком голови Одноробівської сільської ради від 20 вересня 2016 року скасовано реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_5 разом з її малолітніми дітьми у зв`язку з тим, що під час перевірки зазначеного останньою місця проживання, встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна громадянкою ОСОБА_5 зазначено « АДРЕСА_7», а в заяві про реєстрацію вона вказала «АДРЕСА_2 » (т. 1, а. с. 42-43).

Як вбачається з повідомлень про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи від 20 вересня 2016 року, місце реєстрації ОСОБА_5 та її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , було скасовано у зв`язку з невідповідністю місця реєстрації документу, який посвідчує право власності на житловий будинок (т. 1, а. с. 12, 13, 14, 15).

На момент звернення прокуратури до суду з цим позовом ОСОБА_5 та її малолітні діти ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не мали зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання.

Харківською місцевою прокуратурою № 2 було внесено до ЄРДР відомості від 20 вересня 2016 року за № 420162201080000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, інформацію, з`ясовану під час перевірки: невстановлена особа у період вересня 2016 року, без будь-яких на те правових підстав, умисно, шляхом обману та зловжтваючи довірою ОСОБА_5 , після зняття з реєстрації малолітніх дітей та без погодження органу опіки та піклування сформувала пакет документів для продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть від 15 жовтня 2016 року, серія та номер НОМЕР_4 , та від 05 листопада 2016 року, серія та номер НОМЕР_5 , відповідно.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року провадження у справі № 639/7340/16-ц зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно з інформацією, наданою в.о. завідувача П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Одрінською О. В., спадкова справа № 682/2016 після смерті ОСОБА_9 та спадкова справа № 743/2016 після смерті ОСОБА_10 були заведені П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою за заявами ОСОБА_6 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року провадження у справі № 639/7340/16-ц поновлено.

У липні 2017 року Харківська місцева прокуратура № 2 звернулася до суду з уточненою позовною заявою, визначивши відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Конституцією України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга статті 41), кожен має право на житло, і саме держава створює умови, за яких громадянин матиме змогу придбати житло у власність (частина перша статті 47).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Різновидом нікчемного правочину є правочин, який порушує публічний порядок, а саме: правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочин, спрямований на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, та на незаконне заволодіння ним (стаття 228 ЦК України).

Предметом позову у цій справі Харківська місцева прокуратура № 2 визначила вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на тій підставі, що на момент вчинення вказаного правочину були порушені житлові права малолітніх дітей, оскільки вони таким чином були позбавлені єдиного існуючого у них місця проживання.

Виходячи із системного тлумачення статті 177 СК України, правочини, що стосуються управління майном дитини, поділяються на три види. До першої групи належать ті, які укладаються батьками вільно, без необхідності отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування. Другим видом є такі правочини, які батьки мають право вчиняти лише з дозволу органу опіки та піклування. Третя група - це правочини, які батьки взагалі не мають вчиняти щодо майна дитини (стаття 68, частина друга статті 720 ЦК України).

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири, видавати письмові зобов`язання від імені дитини, відмовлятися від майнових прав дитини (частина друга статті 177 СК України, стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства»).

Вищевказані положення сімейного законодавства України, які встановлюють особливий порядок укладення батьками договорів стосовно майнових прав дитини на житло, встановлюють підвищену правову охорону прав та інтересів дитини і є гарантією виконання положень Конституції України, міжнародних правових актів та внутрішнього законодавства України про захист прав дитини.

У статті 51 Конституції України визначено, що дитинство охороняється державою.

Положеннями частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР 27 лютого 1991 року N 789-XII, що набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини шостої статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити права та інтересам їхніх дітей.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Порядок надання органом місцевого самоврядування дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування права дитини на житло.

Таким чином, звернення ОСОБА_5 , матері малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 із заявою про зняття її та її дітей з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , повинно було всебічно досліджуватися органом опіки та піклування щодо захисту і дотримання житлових прав малолітніх дітей.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено перебування малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на обліку в Управлінні служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Харківської області.

До Управління служб у справах дітей з приводу надання дозволу на продаж нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , сторони оспорюваного договору не звертались.

Зі змісту висновку щодо скасування реєстрації ОСОБА_5 разом з дітьми, складеного спеціалістом Одноробівської сільської ради Гук С. М., відомо, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, наданого ОСОБА_5 як підставу для реєстрації, адреса місця проживання останньої та її малолітніх дітей - АДРЕСА_7 .

20 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Одноробівської сільської ради скасовано реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , а також самої ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 .

Підставою для скасування реєстрації зазначено невідповідність місця реєстрації документу, який посвідчує право власності на житловий будинок.

На момент вирішення спору у цій справі ОСОБА_5 та її малолітні діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , не мали зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання.

Із листа служби у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 вересня 2016 року № 07-26/1196/16 відомо, що за заявою ОСОБА_5 та за клопотанням служби малолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 19 вересня 2016 року були влаштовані до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19». 20 вересня 2016 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради ухвалено рішення про тимчасове влаштування малолітніх дітей ОСОБА_5 до дитячих закладів до вирішення житлового питання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що фактично зняття малолітніх дітей з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 зробило можливим продаж цієї квартири без дозволу органу опіки і піклування, такі дії були спрямовані саме на створення умов для реалізації цієї квартири власниками. Та обставина, що в результаті укладення договору, що оскаржується, малолітні діти втратили можливість користуватись житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 внаслідок його відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , і при цьому не набули іншого житла, свідчить про порушення їхніх конституційних прав, передбачених статтями 47 51 Конституції України, зміст яких конкретизовано статтями 176 і 177 СК України, статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства».

Отже, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 10 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , є таким, що спрямований на порушення конституційних прав малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , то апеляційний суд, виходячи із необхідності найкращого забезпечення інтересів дітей, дійшов обгрунтованого висновку про його недійсність відповідно до частини першої статті 228 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Романченко Олексій Михайлович, залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк