Постанова

Іменем України

11 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 639/7639/19

провадження № 61-10963св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Пілюгіної О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. П., зареєстрований у реєстрі за № 2165, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався виконувати особисті майнові розпорядження позивача та після його смерті набуває право власності на належний ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору про внесення змін до спадкового договору від 23 червня 2017 року, сторони змінили пункт 4 спадкового договору та виклали його у такій редакції: «Розпорядження майнового характеру набувача за цим договором за згодою сторін складаються в тому, що набувач повинен надавати відчужувачу матеріальну допомогу у сумі 1 000,00 грн на місяць у вигляді придбання необхідних медикаментів, одягу, продуктів харчування або здійснення необхідних робіт по догляду за вказаним житловим будинком, його ремонту та утеплення. За вимогою відчужувача вказані гроші можуть зараховуватися на його банківську карту».

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконує зобов`язання за спадковим договором, позивач просив розірвати спадковий договір від 21 жовтня 2016 року із змінами, внесеними договором від 23 червня 2017 року, з підстав передбачених частиною першою статті 1308 ЦК України.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від позову, в якій просив закрити провадження у справі відповідно до статті 206 ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору закрито відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з прийнятою судом відмовою позивача від позову.

У січні 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та про залучення її до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року та відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 55 ЦПК України.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року залишено без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року та витребувано матеріали справи.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається на:

- пункт 5 частини першої статті 411 ЦК України - справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Зазначала, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не повідомив позивача про призначення судового засідання на 15 вересня 2020 року та безпідставно вирішив подане представником позивача клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, оскільки таке клопотання повинно подаватися стороною особисто. Суд не урахував, що представник позивача, подавши від імені позивача клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, вийшов за своїх межі повноважень, наданих відповідно до договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2020 року. Розгляд справи за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судове засідання, є істотним порушенням процесуальних прав позивача, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення;

- узявши до уваги заяву за підписом представника позивача, якою він підтримав раніше подану ОСОБА_1 заяву про відмову від позову, суд першої інстанції в порушення вимог частин другої п`ятої статті 206 ЦПК України не перевірив наявність у нього повноважень на вчинення такої процесуальної дії, та чи не суперечить вона інтересам особи, яку він представляє, оскільки після подання заяви про відмову від позову ОСОБА_1 змінив свою позицію щодо відмови від позову та з метою подальшого розгляду справи по суті 04 вересня 2020 року уклав з адвокатом договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого адвокат зобов`язався надавати юридичні послуги, спрямовані на досягнення найбільш ефективного результату у справі. Наведене, на думку заявника, свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав наміру підтримувати заяву про відмову від позову і не надавав таких повноважень представнику, який всупереч волі позивача фактично припинив розгляд справи в інтересах відповідача.

Матеріали справи № 639/7639/19 надійшли до Верховного Суду 10 серпня 2021 року.

У серпні 2021 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , оскільки наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення судової повістки підтверджується належне повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, яке було відкладено судом на 15 вересня 2020 року. Оскільки договором про надання юридичних послуг від 04 вересня 2020 року адвокату для здійснення представництва інтересів ОСОБА_4 у судах загальної юрисдикції міста Харкова та Харківської області надані повноваження, якими наділений позивач, без будь-яких обмежень, безпідставними вважав доводи касаційної скарги про те, що представник ОСОБА_1 не мав повноважень на подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача та на підтримання раніше поданої позивачем заяви про відмову від позову.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи. Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року справу за вказаним позовом передано за встановленою підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від позову та просив закрити провадження у справі у зв`язку з досягненням сторонами примирення.

Листом від 27 серпня 2020 року Харківський районний суд Харківської області роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від позову, передбачені частиною другою статті 265 ЦПК України.

15 вересня 2020 року представник позивача, адвокат Сузанський І. В., подав до суду заяву про підтримання зави позивача про відмову від позову, закриття провадження у справі та проведення судового засідання за відсутності сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, порушенням права на справедливий суд та вимог статей 128-130 223 372 ЦПК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 березня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 03 квітня 2020 року, про що сторони були повідомлені відповідно до положень ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 03 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 02 червня 2020 року.

02 червня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у кримінальній справі №635/5136/19, розгляд справи відкладено на 07 липня 2020 року.

07 липня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у іншій цивільній справі, розгляд справи відкладено на 15 вересня 2020 року.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ОСОБА_1 15 серпня 2020 року отримав судову повістку про призначення судового засідання на 15 вересня 2020 року, про що свідчить його підпис на повідомленні про отримання.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу у судовому засіданні 15 вересня 2020 року за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК Українипозивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справі або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_5 реалізував своє диспозитивне право, передбачене пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України, подавши особисто 24 квітня 2020 року, через канцелярію суду, заяву про відмову від позову, що підтверджується відміткою канцелярії суду про встановлення його особи на підставі паспорта; суд першої інстанції роз`яснив позивачеві передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України наслідки відмови від позову, направивши на адресу ОСОБА_5 відповідного листа, який був отриманий позивачем (факт отримання зазначеного листа 04 вересня 2020 року не заперечувала заявник у апеляційній скарзі).

15 вересня 2020 року представник позивача адвокат Сузанський І. В. подав до суду заяву, в якій підтримав подану позивачем відмову від позову, та клопотання про закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відхиляючи доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не перевірив повноважень представника на підтримання ним заяви ОСОБА_1 про відмову від позову, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що повноваження адвоката відповідно до вимог статей 62-64 ЦПК України підтверджувалися наданими суду ордером та копією договору про надання юридичних послуг від 04 вересня 2020 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 для здійснення представництва його інтересів у судах загальної юрисдикції міста Харкова та Харківської області наділив адвоката повноваженнями позивача без будь-яких обмежень.

Ураховуючи, що після роз`яснення судом ОСОБА_6 наслідків відмови від позову від нього до суду не надходило ніяких заяв чи клопотань, що свідчить про те, що він усвідомлював наслідки відмови від позову і бажав їх настання, зазначене в сукупності з іншими установленими судами обставинами спростовує доводи касаційної скарги про те, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 змінив свою позицію щодо відмови від позову і бажав вирішення спору по суті.

Установивши, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону під час вирішення питання про відмову від позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з прийняття судом заяви позивача про відмову від позову постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко