Постанова

Іменем України

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 639/9536/14-ц

провадження № 61-18143св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 лютого 2017 року у складі судді Труханович В. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. В рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором позики від 01 жовтня 2007 року в розмірі 806 624,00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 жовтня 2007 року, посвідченого нотаріально за реєстровим № 1839, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , виселено ОСОБА_2 з цієї квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 13 березня 2008 року в розмірі 299 180,72 грн.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд вказаного рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування зазначеної заяви посилалась на те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року, у справі за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, виселення, вселення позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки від 01 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є. В. за № 1839.

Зазначала, що підставою для визнання договору іпотеки недійсним слугувало порушення в момент його укладення норм законодавства та прав неповнолітнього ОСОБА_3 , що полягало у неотриманні дозволу органу опіки та піклування на вчинення цього правочину.

Вважаючи зазначену обставину нововиявленою, просила скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до неї про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме відмовити позивачу у зверненні стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 жовтня 2007 року шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселенні її з цієї квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_2 задоволено, скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Ухвалено нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 01 жовтня 2007 року в розмірі 806 624,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 13 березня 2008 року в розмірі 299 180,72 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що визнання договору іпотеки недійсним є нововиявленою обставиною, яка унеможливлює звернення стягнення на передану в іпотеку за цим договором квартиру. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за двома договорами позики, оскільки відповідач не виконала своїх зобов`язань за цими договорами.

Вимоги та доводи касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі вказує, що визнання договору іпотеки недійсним під час розгляду іншої справи не є нововиявленою обставиною у цій справі, оскільки факт недійсності іпотечного договору існував на час розгляду цієї справи. Вказані обставини є новими обставинами справи, оскільки рішення судів про визнання іпотечного договору недійсним були ухвалені після розгляду цієї справи, тому такі рішення та встановлені в них обставини не можуть вважатись нововиявленими обставинами, такі обставини не існували на час розгляду цієї справи.

Зазначає, що не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які особа, яка брала участь у справі, посилалась у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені судом при виконанні вимог процесуального закону. Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти позовних вимог кредитора, стверджувала те, що укладений нею іпотечний договір є нікчемним, оскільки він порушує права її сина. Однак суди, надавши оцінку вказаним аргументам, відхилили їх.

У жовтні 2017 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про судове рішення, яке стосується предмету спору. Заявник вказала, що рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, якими залишено без змін це рішення суду першої інстанції, скасовані постановою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним спірного договору іпотеки.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У червні 2017 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому просив у її задоволенні відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 18 квітня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди встановили, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково.

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 01 жовтня 2007 року у розмірі 806 624,00 грн звернено стягнення на предмет іпотеки за нотаріально посвідченим договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 жовтня 2007 року шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 з цієї квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 13 березня 2008 року в розмірі 299 180,72 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року, у справі № 639/5756/15 за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , визнано недійсним договір іпотеки від 01 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Скасовуючи заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами та ухвалюючи нове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що визнання договору іпотеки недійсним є нововиявленою обставиною, яка виключає можливість звернення стягнення на квартиру, передану в іпотеку за цим договором.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Недійсність договору іпотеки від 01 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка була визнана рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року у справі № 639/5756/15, є істотною обставиною у цій справі, оскільки вона тягне за собою відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на передану в заставу спірну квартиру, тобто зумовлює результат, протилежний до тому, до якого дійшов суд під час первісного розгляду справи.

Вказана істотна обставини існувала на час розгляду справи цивільної справи, однак про неї не було відомо відповідачу ОСОБА_2 , оскільки вона була встановлена рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року у справі № 639/5756/15, яке набрало законної сили 29 вересня 2016 року. Відтак вказана обставина є нововиявленою.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 523/2897/16-ц (провадження № 61-31425св18).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аргумент касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвалення рішення про недійсність іпотечного договору мало місце після розгляду цієї справи, а тому таке рішення та встановлені ним обставини не можуть вважатись нововиявленими обставинами, оскільки вони не існували на час розгляду цієї справи, є неприйнятним. Недійсність договору іпотеки як його дефектність, що встановлено судом в конкретному випадку, була характерна та наявна для нього з моменту укладення (частина перша статті 236 ЦК України). Однак ця недійсність могла бути встановлена лише судом за відповідним позовом заінтересованої особи (пункт 2 частини другої статті 16, статті 203 215 ЦК України).

Заперечення ОСОБА_2 проти позову при первісному розгляді зазначеної справи з посиланням на обставини (порушення прав малолітньої дитини, відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення її батьками договору іпотеки), які згодом стали підставою для визнання недійсним договору іпотеки, не могли самі по собі бути підставою для відмови у зверненні стягнення на іпотечне майно, оскільки, виходячи із положень статей 204 215 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та оспорюваності зазначеного договору, для встановлення його недійсності необхідним є звернення до суду з відповідним позовом. Нововиявленими обставинами в справі, що переглядається, є не ці обставини, з якими пов`язується недійсність самого договору, а встановлена судовим рішенням недійсність цього правочину (з моменту його вчинення), який був покладений в основу рішень судів під час первинного розгляду справи.

Наявність постанови Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року, якою скасовані судові рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій про визнання недійсним договору іпотеки, не впливає на законність оскаржуваних судових рішень, оскільки на час їх ухвалення цієї обставини не існувало, а за чинним процесуальним законодавством законність і обґрунтованість судових рішень перевіряється з врахуванням обставин, що існували на час їх прийняття.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аналіз доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков