ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/10450/19

адміністративне провадження № К/9901/13180/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2020 (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 (головуючий суддя: Парінов А. Б., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі №640/10450/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною і скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР або відповідач), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову НКЦПФР від 22.05.2019 № 241-ДП-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що відносно ПАТ «Центренерго» складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 18.04.2019 №273-ДП-Е, відповідно до якого за результатами проведеного моніторингу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що з 01 травня 2018 року по 01 січня 2019 року відсутні записи щодо внесення змін до установчих документів Товариства.

Таким чином, за висновками посадових осіб відповідача, ПАТ «Центренерго» порушено вимоги пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII в частині неприведення статуту та внутрішніх положень у відповідність із цим Законом до 01 січня 2019 року.

Відповідач зазначив, що на дату підписання акту Товариство надало пояснення від 17.04.2019 №11/1180 з додатками, зокрема копією статуту, затвердженого річними загальними зборами 30.03.2018.

Відповідно до вказаних пояснень, 30.03.2018 річними загальними зборами акціонерів Товариства прийнято рішення, зокрема щодо внесення змін до Статуту ПАТ «Центренерго» шляхом викладення у новій редакції на підставі необхідності його приведення у відповідність до вимог Закону № 2210-VIII та 18.04.2018 забезпечено державну реєстрацію статуту Товариства.

Водночас за висновками відповідача, зазначена обставина не спростовує факту вчинення правопорушення.

Тому 11.05.2019, за результатами розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів, у відношенні позивача було прийнято постанову № 24І-ДП-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою, із посиланням на пункт 5 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», підпункт 2.1 пункту 2 розділу XVII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Комісії від 16.10.2012 № 1470, до ПАТ «Центренерго» застосовано санкцію у вигляді попередження.

Одночасно з цим, 22.05.2019 НКЦПФР винесено розпорядження №146-ДП-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким зобов`язано ПАТ «Центренерго» у термін до 01.01.2020 усунути порушення шляхом приведення статуту та внутрішніх положень у відповідність із Законом № 2210-VIII та до 08 січня 2020 року письмово проінформувати про виконання цього розпорядження.

Вважаючи постанову від 22.05.2019 № 24І-ДП-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що відповідно до пункту 13 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» (далі - Закон № 2210-VIII) статути та внутрішні положення для публічних акціонерних товариств та банків підлягають приведенню у відповідність із цим Законом до 1 січня 2019 року.

На виконання вимог цього Закону, позивач привів свій статут у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом прийняття нової редакції статуту, яка 30.03.2018 була затверджена річними загальними зборами акціонерами ПАТ «Центренерго» (протокол № 1) та 18.04.2018 зареєстрована у встановленому порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач наголосив, що нова редакція статуту повністю відповідає вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» та Закону № 2210-VIII.

Водночас позивач зауважив, що Законом № 2210-VIII не визначено періоду, у який необхідно привести статут у відповідність із вказаним Законом, а лише зазначено кінцеву дату (до 1 січня 2019 року), з урахуванням чого, приведення статуту у відповідність до вимог законодавства до вказаної в оскаржуваній постанові дати (01 травня 2018 року) не суперечить положенням законодавства.

Відповідач позов не визнав. У відзиві стверджує, що позивачем не приведено статут та внутрішні положення у відповідність із положеннями Закону № 2210-VIII, а саме: за результатами моніторингу інформації встановлено відсутність повідомлення ПАТ «Центренерго» про те, що воно вважається таким, що здійснювало публічну пропозицію цінних паперів; інформація про перебування цінних паперів ПАТ «Центренерго» у лістингу на день набрання чинності Законом № 2210-VIII також відсутня. Станом на дату розгляду справи позивач не усунув зазначені порушення, з урахуванням чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що на виконання положень Закону №2210-VIII ним приведено статут у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Натомість відповідач зробив безпідставний висновок щодо зміни з 01 січня 2019 року типу товариства з публічного на приватне та застосування до позивача положень Закону України «Про акціонерні товариства» в частині діяльності приватних акціонерних товариств з 01 січня 2019 року у зв`язку з неприведенням статуту у відповідність до вимог Закону № 2210-VIII, оскільки чинне законодавство України не містить будь-яких наслідків порушення пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2210-VIII в частині неприведення статуту товариства у відповідність до вимог цього закону до 01 січня 2019 року, зокрема, і у вигляді автоматичної зміни типу товариства з публічного на приватне.

Відповідач у запереченні та додаткових поясненнях вказав, що Законом України «Про акціонерні товариства» передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких акціонерне товариство вважається публічним, оскільки станом на час розгляду справи відсутня інформація про здійснення публічної пропозиції щодо акцій ПАТ «Центренерго», допуску акцій ПАТ «Центренерго» до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру, статут позивача в частині визначення типу акціонерного товариства як «публічного» не відповідає положенням Закону України «Про акціонерні товариства», з урахуванням чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 01.01.2018 набрав чинності Закон № 2210-VIII (за виключенням норм, визначених у розділі І цього Закону, для яких законодавець установив інший строк), яким законодавець для публічних акціонерних товариств передбачив необхідність у строк до 1 січня 2019 року привести статути та внутрішні положення у відповідність із цим Законом.

Одночасно із цим суди констатували, що законодавець у пункті 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII установив лише кінцеву дату, до якої потрібно привести статути публічних акціонерних товариств у відповідність до вказаного Закону, без зазначення дати, з якої мали б вчинятися вказані дії.

Своєю чергою, судами попередніх інстанцій установлено, що позивач на виконання положень пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII надав копію нової редакції Статуту ПАТ «Центренерго», затвердженої 30 березня 2018 року річними загальними зборами ПАТ «Центренерго» згідно протоколу річних загальних зборів від 30 березня 2018 року № 1 та опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 12.04.2018.

Згідно інформації, розміщеної за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents на сайті Міністерства юстиції України, за наслідками перевірки результату надання адміністративної послуги з державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи відповідно до поданого позивачем опису 18 квітня 2018 року здійснено реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи».

Водночас матеріали справи про правопорушення на ринку цінних паперів, у тому числі акт, постанова, розпорядження, не містять інформації, які саме положення Закону України «Про акціонерні товариства» порушено ПАТ «Центренерго», зокрема, у чому саме полягає невідповідність статуту та внутрішніх положень нормам Закону України № 2210-VIII.

За таких обставин, позаяк відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення чіткого переліку виявлених під час перевірки порушень в частині невідповідності статуту та внутрішніх положень ПАТ «Центренерго» вимогам Закону № 2210-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 22.05.2019 № 24І-ДП-Е.

Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача про те, що відповідач зробив безпідставний висновок щодо зміни з 01 січня 2019 року типу товариства з публічного на приватне та застосування до позивача положень Закону України «Про акціонерні товариства» в частині діяльності приватних акціонерних товариств з 01 січня 2019 року у зв`язку з неприведенням статуту у відповідність до вимог Закону №2210-VIII, оскільки чинне законодавство України не містить будь-яких наслідків порушення пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2210-VIII в частині неприведення статуту товариства у відповідність до вимог цього закону до 01 січня 2019 року, зокрема, і у вигляді автоматичної зміни типу товариства з публічного на приватне.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга відповідача обґрунтована неправильним трактуванням судами попередніх інстанцій норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Скаржник зазначає, що до прийняття Закону № 2210-VIII чіткого розмежування між публічними і приватними акціонерними товариствами у законодавстві не існувало. Своєю чергою, Законом № 2210-VIII перебудовано парадигму акціонерних товариств в корпоративному законодавстві та критерієм такого розмежування стала публічна пропозиція цінних паперів.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 1.01.2023); далі - Закон № 514-VI) акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Протоколом річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» № 1 від 30.03.2018 затверджено нову редакцію Статуту ПАТ «Центренерго», у якій зазначено, що тип товариства - публічне акціонерне товариство.

Своєю чергою, Закон № 514-VI визначає вичерпний перелік умов, за наявності яких акціонерне товариство вважається публічним, а саме: здійснення публічної пропозиції щодо акцій товариства; допуск акцій до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру.

Водночас ПАТ «Центренерго» не здійснено публічну пропозицію цінних паперів, не включено до реєстру акціонерних товариств, акції яких допущені до торгів на фондових біржах в частині включення до біржового реєстру та не перебувало у лістингу на день набрання чинності Законом № 2210-VIII, тобто не відповідає вимогам встановлених законом до публічних акціонерних товариств.

Разом з тим, згідно із пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII до акціонерних товариств, які вважаються такими, що не здійснювали публічної пропозиції акцій, застосовуються вимоги Закону № 514-VI в частині регулювання діяльності приватних акціонерних товариств.

Так, з 1 травня 2018 року набрав чинності підпункт 47 пункту 17 розділу І Закону №2210-VIII, яким частину третю статті 70 Закону № 514-VI викладено в такій редакції: «Якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства (крім банку) можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті».

Своєю чергою, відповідно до пункту 20.2 Статуту ПАТ «Центренерго», затвердженого Протоколом річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» № 1 від 30.03.2018, наглядова рада має право прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, надання згоди на вчинення яких виноситься до компетенції Наглядової ради, які можуть вчинятися Товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

Отже, зазначене є порушенням вимог частини третьої статті 70 Закону № 514-VI (у редакції Закону № 2210-VIII), оскільки прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів можливо лише загальними зборами приватного акціонерного товариства.

Також у Товаристві відсутнє внутрішнє положення про Наглядову раду, що є порушенням вимог статті 51 Закону № 514-VI.

Підсумовуючи викладене, скаржник вважає, що зазначення у статуті типу акціонерного товариств, який не відповідає змінам, внесеним Законом № 2210-VIII, є порушенням законодавства про цінні папери.

Одночасно з цим скаржник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що пунктом 13 II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2210 встановлено кінцеву дату, до якої потрібно було привести статути публічних акціонерних товариств у відповідність до вказаного Закону, без зазначення дати, з якої мали б вчинятися вказані дії, оскільки підпункт 47 пункту 17 розділу І Закону № 2210-VIII, яким частину третю статті 70 Закону № 514-VI викладено в новій редакції і до якої позивач, серед іншого, не привів статут у відповідність, набрав чинності лише 01.05.2018.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався, хоча про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином 06.05.2021, що підтверджується інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» (далі - Закон № 448/96-ВР).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно із статтею 2 цього Закону, метою державного регулювання ринку цінних паперів, серед іншого, є дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (частина перша статті 5 Закону № 448/96-ВР).

Відповідно до приписів частини першої статті 7 Закону № 448/96-ВР до основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед іншого, відноситься: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: встановлює порядок розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів; встановлює вимоги, порядок та стандарти щодо обов`язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства; виконує інші завдання відповідно до закону (п.п. 14-2, 15, 8 частини другої статті 7 Закону № 448/96-ВР).

Порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначається Правилами розгляду справ про порушення вимоги законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 № 1470, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 за № 1855/22167 (далі - Правила № 1470).

Згідно пункту 4 Розділу І цих Правил завданням провадження у справах про правопорушення є своєчасне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і запобігання правопорушенням.

У силу пункту 2 Розділу 4 Правил № 1470 уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів.

Про дату, час та місце складання акта про правопорушення на ринку цінних паперів особа, щодо якої порушено справу про правопорушення, повідомляється не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати складання акта.

Акт про правопорушення на ринку цінних паперів складається та підписується не пізніше двадцяти робочих днів з дати винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Відповідно до пункту 4 Розділу 4 Правил № 1470 уповноважена особа вирішує питання, передбачені у пункті 1 цього розділу, визначає дату розгляду справи про правопорушення та виносить постанову про це, яку надсилає юридичній особі, щодо якої порушено справу, не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Одночасно пунктом 1 розділу 6 Правил № 1470 визначено, що справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника та/або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності.

Пунктами 1, 3 розділу 7 Правил № 1470 передбачено, що розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення у справі. Рішення уповноваженої особи у справі оформлюється у вигляді постанови.

У справі про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: 1) про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; 2) про закриття справи.

Своєю чергою, згідно із пунктом 5 статті 8 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема: у разі порушення законодавства про цінні папери та/або про систему накопичувального пенсійного забезпечення виносити попередження, зупиняти на строк до одного року обіг цінних паперів, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону.

Зі змісту наведеного нормативного регулювання вбачається, що НКЦПФР здійснює відповідне державне регулювання ринку цінних паперів та державний контроль, і, у разі порушення вимог законодавства про цінні папери, Комісія накладає адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції у відношенні до правопорушника.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що на ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» накладено санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у вигляді попередження.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугували висновки перевірки, відображені в акті від 18.04.2019 № 273-ДП-Е.

Так, в акті від 18.04.2019 № 273-ДП-Е зафіксовано, що за результатами проведеного моніторингу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що з 01 травня 2018 року по 01 січня 2019 року відсутні записи щодо внесення змін до установчих документів ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО».

Таким чином, уповноважені особи суб`єкта контролю дійшли висновку, що ПАТ «Центренерго» порушено вимоги пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII в частині неприведення статуту та внутрішніх положень у відповідність із цим Законом до 01 січня 2019 року.

Щодо інкримінованого позивачу правопорушення, суди попередніх інстанцій зазначили, що Товариство на виконання положень пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII надало суду копію нової редакції Статуту ПАТ «Центренерго», затвердженої 30 березня 2018 року річними загальними зборами ПАТ «Центренерго» згідно протоколу річних загальних зборів від 30 березня 2018 року №1 та опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 12 квітня 2018 року.

Згідно з інформацією, розміщеною за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents на сайті Міністерства юстиції України, за наслідками перевірки результату надання адміністративної послуги з державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи відповідно до поданого позивачем опису 18.04.2018 здійснено реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи».

Водночас, оскільки матеріали справи про правопорушення на ринку цінних паперів, у тому числі, зміст акта, постанови, розпорядження, не містять чіткої інформації, які саме положення Закону № 514-VI порушено ПАТ «Центренерго», зокрема, у чому саме полягає невідповідність статуту та внутрішніх положень нормам Закону України №2210-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли одностайного висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 22.05.2019 № 24І-ДП-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів.

Також, суди обох інстанцій констатували, що пунктом 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII встановлено лише кінцеву дату, до якої потрібно було привести статути публічних акціонерних товариств у відповідність до вказаного Закону, без зазначення дати, з якої мали б вчинятися вказані дії.

Проте колегія суддів вважає такі висновків судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів визначає Закон № 514-VI.

Згідно із положеннями частини першої статті 5 Закону № 514-VI акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства.

Згідно із пунктом 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII статути та внутрішні положення підлягають приведенню у відповідність із цим Законом, зокрема: для публічних акціонерних товариств та банків до 1 січня 2019 року.

Відповідно до вимог абзаців 1 та 2 пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року (опублікований у офіційному виданні Голос України від 06.01.2018 № 4, згідно інформації на офіційному веб-порталі https://zakon.rada.gov.ua набрав чинності 06.01.2018), крім: підпункту 13, абзаців другого - сьомого підпункту 29, підпункту 47 пункту 17 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 травня 2018 року.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Протоколом річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» № 1 від 30.03.2018 затверджено нову редакцію Статуту ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРЕНЕРГО», у якій зазначено, що тип товариства - публічне акціонерне товариство.

За визначенням, наведеним у пункті 152 частини першої статті 2 Закону № 514-VI, публічне акціонерне товариство - акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру.

Отже, Закон № 514-VI визначає вичерпний перелік умов, за наявності яких акціонерне товариство вважається публічним, а саме: здійснення публічної пропозиції щодо акцій товариства; допуск акцій до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру.

Водночас, як стверджує відповідач, ПАТ «Центренерго» не відповідає вимогам встановлених законом до публічних акціонерних товариств, зокрема ним: не здійснено публічну пропозицію цінних паперів, не включено до реєстру акціонерних товариств, акції яких допущені до торгів на фондових біржах в частині включення до біржового реєстру та не перебувало у лістингу на день набрання чинності Законом № 2210-VIII.

Також, відповідно до пункту 20.2 Статуту ПАТ «Центренерго», затвердженого Протоколом річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» № 1 від 30.03.2018, наглядова рада має право прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, надання згоди на вчинення яких виноситься до компетенції Наглядової ради, які можуть вчинятися Товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

Разом з цим, з 1 травня 2018 року набрав чинності підпункт 47 пункту 17 розділу І Закону № 2210-VIII, яким частину третю статті 70 Закону № 514-VI викладено у такій редакції: «Якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства (крім банку) можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті».

Таким чином, за твердженнями відповідача, Статут ПАТ «Центренерго» не відповідає вимогам частини третьої статті 70 Закону № 514-VI (у редакції Закону №2210-VIII), оскільки прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів можливо лише загальними зборами приватного акціонерного товариства.

Своєю чергою, згідно із пунктом 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2210-VIII до акціонерних товариств, які вважаються такими, що не здійснювали публічної пропозиції акцій, застосовуються вимоги Закону України «Про акціонерні товариства» у частині регулювання діяльності приватних акціонерних товариств.

За таких обставин, НКЦПФР наполягає, що нова редакція Статуту ПАТ «Центренерго», затверджена рішенням у формі Протоколу річних загальних зборів акціонерів № 1 від 30.08.2018, не відповідає вимогам Закону № 2210-VIII, зокрема в частині зазначення типу товариства.

Проте, незважаючи на неодноразове наголошення відповідачем на цих аргументах під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій (заперечення на позовну заяву, апеляційна скарга), оцінка цим твердженням судами не була надана.

Суди попередніх інстанцій обмежилися лише констатацією відсутності у матеріалах справи про правопорушення на ринку цінних паперів чіткого переліку виявлених під час перевірки порушень в частині невідповідності статуту та внутрішніх положень ПАТ «Центренерго» вимогам законодавства.

Проте, встановлення відповідності статуту та внутрішніх положень ПАТ «Центренерго» типу товариства відповідно до критерії, визначених Законом № 514-VI (у редакції Закону № 2210-VIII), є основоположним для правильного вирішення справи щодо встановлення наявності/відсутності порушення, зафіксованого у акті № 273-ДП-Е від 18.04.2019, за яке позивача власне і притягнуто до відповідальності на підставі оскаржуваної постанови.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою цієї норми визначено, що одним із основних принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до приписів статей 73 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Водночас судові рішення у цій справі не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами не встановлені фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного рішення.

Натомість без з`ясування обставин відповідності типу товариства в розрізі його статутної діяльності, неможливо прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Разом з тим, в силу вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно колегія суддів враховує, що 15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Статтею 1 вказаного Закону ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №640/10450/19 скасувати.

Справу № 640/10450/19 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

А. А. Єзеров