Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 640/10535/16-ц

провадження № 61-41887св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2018 року у складі судді Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 326,07 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з надання фінансових послуг такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 суму боргу за договором кредиту у розмірі 35 329,15 грн та 1 378,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

У решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року повернуто без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, щоскарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не вірно застосувавши норми процесуального права порушив його право на апеляційне оскарження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 326,07 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з надання фінансових послуг такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 суму боргу за договором кредиту у розмірі 35 329,15 грн та 1 378,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

У решті позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року повернуто без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги без розгляду апелянту суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Однак із цим висновком неможливо погодитися з таких підстав.

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».

Відсутність Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Такий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19).

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та дає підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права оскаржувані ухвали підлягають скасуванню.

Із справи відомо, що у липні 2018 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року змінено, абзац другий резолютивної частини рішення суду викладено в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2013 року № б/н у сумі 35 329,15 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 840,40 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 26 988,69 грн та штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Оскільки повторну апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду розглянуто з прийняттям постанови, підстави для направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи відсутні.

Керуючись статтями 400 402 406 409 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2018 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик