ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/11937/21
адміністративне провадження № К/9901/44295/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 (головуючий суддя - І.П. Васильченко)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 (головуючий суддя - Я.М. Василенко, судді - О.М. Ганечко, В.В. Кузьменко)
у справі № 640/11937/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1 200 350 грн 52 коп.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021, закрито провадження у справі № 640/11937/21.
3. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в межах справи № 640/408/20 вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в даній справі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач вказує, що на порушення вимог частини сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України, а також принципу обов`язковості судового рішення, відповідач до цього часу не виконав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 640/408/20, оскільки видав наказ про поновлення позивача на роботі, але фактичного допуску позивача, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків не відбулось.
Позивач зазначає про безпідставність твердження судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на перегляд судового рішення у справі № 640/408/20, оскільки позивач подав позов про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиконанням рішення суду, що набрало законної сили та застосування коефіцієнту підвищення, що не було предметом розгляду ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.
Позиція інших учасників справи
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується. Зазначає, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги
6. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
7. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
8. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
9. За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
10. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
11. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
12. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
13. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Оцінка Верховного Суду
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 640/408/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2116ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 24.12.2020 у розмірі 374 622 грн 50 коп без урахування обов`язкових відрахувань. В решті позовних вимог відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.
16. З матеріалів цієї справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У судовому засіданні в суді першої інстанції представником позивача уточнено, що у цій справі вимогами позивача є стягнення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019.
17. Тобто, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 були предметом судового розгляду у справі № 640/408/20, в якій прийнято відповідні судові рішення, що набрали законної сили.
18. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у зв`язку із наявністю судових рішень у справі № 640/408/20, які набрали законної сили, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
19. Фактично звернення позивача до суду у цій справі обумовлено невиконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 640/408/20, яке набрала законної сили.
20. Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
21. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
22. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. В частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
24. З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
25. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
26. Згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
27. Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
28. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
29. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
30 Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
31. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
32. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
33. Верховний Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі № 640/408/20, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
34. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
35. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19.
36. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
37. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
39. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі № 640/11937/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк