ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 640/12107/22
адміністративне провадження № К/990/29319/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П., (суддя-доповідач)
судді - Кравчук В.М., Стеценко С.Г.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 (судді Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Мєзєнцев Є.І.)
в адміністративній справі №640/12107/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати припис №1813267 від 22.08.2018 Комунального підприємства «Київблагоустрій»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням №064-6434 від 29.08.2018;
- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» щодо демонтажу на підставі доручення №064-6434 від 29.08.2018 та припису №1813267 від 22.08.2018;
- зобов`язати Департамент міського Благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» не чинити перешкод у відновленні майна в його первісний стан та подальшого користування ним.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 24204518 від 14.07.2014, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, бланк ЕЕЕ915334, сформованим 14.07.2014, позивач є власником громадського будинку, загальною площею: 94 кв. м. до складу якого входять: 1 «А» нежитлова будівля приміщення 1-1, 1-2 загальною площею 36,7 кв.м. та 1 «Б» гараж, 1-1-1-3 загальною площею, 57,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 60.
22.08.2018 провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» Кащуком Р.В. виявлено порушення благоустрою м.Києва, яке полягало у розміщенні тимчасової споруди торгівельного призначення по вул. Межигірській, 60, в Подільському районі міста Києва, тому, з метою з`ясування наявності/відсутності дозвільної документації на її розміщення, складено припис № 1813267. Припис складено на користувача тимчасової споруди - ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ».
27.08.2018 на виконання вимог припису №1813267, ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ» надало наступні документи:
- договір оренди №01-10/12 від 01.10.2012, предметом якого є надання в тимчасове оплатне користування приміщення для здійснення торгівлі в сфері громадського харчування по вул. Межигірській, 60;
- рішення виконавчого комітету Подільської ради народних депутатів від 14.06.1982 за №269 про організацію відкритої тимчасової стоянки, виготовлення проекту, загорожі, асфальтування по вул. Межигірській, 60, Електриків, 19а;
- протокол №03 засідання правління авто кооперативу «Подольський» від 11.11.2010.
29.08.2018 Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у зв`язку з неподанням дозвільної документації на розміщення спірної споруди, зокрема, доказів укладання договору пайової участі з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди, прийнято рішення (доручення № 064-6434), яким доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою (павільйону) по вул. Межигірській, 60, в Подільському районі м.Києва.
28.12.2018 працівниками Комунального підприємства «Київблагоустрій» на підставі припису та доручення проведено демонтаж тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Межигірська, 60, про що свідчить акт проведення демонтажу (переміщення) № 215 від 28.12.2018.
Позивач, вважаючи протиправним та незаконним демонтаж нежитлового приміщення, звернулась до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» від 22.08.2018 № 1813267.
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням від 29.08.2018 №064-6434.
Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» щодо демонтажу на підставі доручення від 29.08.2018 №064-6434 та припису від 22.08.2018 № 1813267.
Зобов`язано Департамент міського Благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» не чинити перешкод у відновленні майна в його первісний стан та подальшого користування ним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що демонтажу підлягають лише тимчасові споруди, які розташовані без достатніх правових підстав, і у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно розміщеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.
Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги законодавства в частині складання та повідомлення позивача про прийняття оскаржуваного припису, що свідчить про безпідставність здійсненого демонтажу тимчасової споруди позивача, на яку є всі необхідні документи, технічний паспорт і витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 рішення суду першої інстанції скасовано.
В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані припис та доручення стосувалися саме тимчасової споруди (приміщення для чергових з переобладнанням в кіоск), розташованої по вул. Межигірській, 60, в м.Києві, користувачем якої було ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ» та яке належало Об`єднаному кооперативу «Подільський» по будівництву та експлуатації колективних гаражів та автостоянок, що підтверджується вищевказаними обставинами та доказами.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що користувачем торгівельного приміщення не надано дозвільної документації на розміщення спірної споруди, зокрема доказів укладання договору пайової участі з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди, Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). 29.08.2018 прийнято рішення (доручення № 064-6434), яким доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою (павільйону) по вул. Межигірській, 60, в Подільському районі м.Києва.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Департаменту прийнято правомірно, в порядку та у спосіб, визначеному п. 13.3.2 Правил благоустрою м. Києва та у формі доручення відповідно до п. 6.25 Положення про Департамент міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27.01.2011 № 94.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів того, що позивач на відповідній правовій підставі користується прилеглою до спірного приміщення земельною ділянкою, що надає їй законне право розміщувати за вказаною адресою належне їй майно по Межигірській,60, у місті Києві.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що спірний об`єкт не є тимчасовою спорудою, а є об`єктом нерухомого майна, не встановив такі критерії, чи був спірний об`єкт виготовленим з полегшених збірних конструкцій, чи був встановленим без улаштування заглибленого фундаменту, чи були у ньому закриті приміщення для тимчасового перебування людей, якщо так, то яка їх площа по зовнішньому контуру, можливість переміщення без знецінення та зміни призначення, тощо.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що з цим адміністративним позовом позивач звернулася до суду 04.08.2022 - в межах шестимісячного строку з дня, коли дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішенням суд апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що будівля, яка демонтувалась, не була тимчасовою спорудою, а є об`єктом нерухомого майна. Проте, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши, що спірний об`єкт складався з дерева, профнастилу та дверей.
Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції встановив, що будівля, яка знаходиться у м. Києві за адресою: вул. Межигірська, 60, та яка була демонтована, перебувала у користуванні ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕЛ» на підставі договору оренди № 01-10/12 від 01.10.2012, також суд констатував, що саме ця компанія отримала оскаржуваний Припис, однак ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕЛ» не було залучено до участі у справі.
Також покликається на те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та не надано належної оцінки технічному паспорту будівлі, згідно з яким вказана будівля побудована у 1990 році, фундамент бетон, стіни сендвіч панелі, покрівля метал.
Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував, що будівля, яка знаходиться на земельний ділянці на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, належить їй, невілювавши повністю інститут права власності.
Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі покликались на те, що матеріалами справи спростовується, що дії відповідачів стосувались майна позивача, так як відповідно до договору оренди від 01.10.2012 № 01-10/12, укладеного між ОК «Подільський» по будівництву та експлуатації колективних гаражів та автостоянок та ТОВ ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕЛ», предметом договору (п. 1.1.) є приміщення загальною площею 40 кв.м., якого не має (вказаною площею) у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.07.2014 № 24206213.
Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Також відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем оскаржуються протиправні, на її думку, дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» щодо демонтажу на підставі доручення №064-6434 від 29.08.2018 та припису №1813267 від 22.08.2018, однак позивачем не визначено, демонтаж якого саме об?'єкта вона вважає протиправним.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані припис та доручення стосувалися саме тимчасової споруди (приміщення для чергових з переобладнанням в кіоск), розташованої по вул. Межигірській, 60, в м.Києві, яка належала Об`єднаному кооперативу «Подільський» по будівництву та експлуатації колективних гаражів та автостоянок.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваний припис було видано ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ», яке користувалось демонтованою тимчасовою спорудою на підставі укладеного з Об`єднаним кооперативом «Подільський» договору оренди.
Такі фактичні обставини позивачем не спростовані і вказують на недоведеність позивачем того, що оскаржувані припис, доручення та дії по демонтажу стосувались саме належного їй об?єкта та, відповідно, порушення саме оскаржуваними у цій справі рішеннями та діями відповідачів її прав.
При цьому, в разі якщо позивачем не доведено порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб?єктів владних повноважень, перевірка їх правомірності не може здійснюватися за позовом такого позивача.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з мотивів недоведеності позивачем порушення її прав оскаржуваними рішеннями та діями відповідачів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, однак з неправильних мотивів.
Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що будівля, яка демонтувалась, не була тимчасовою спорудою, а є об`єктом нерухомого майна є безпідставним, оскільки позивачем не доведено, що оскаржувані у цій справі рішення про демонтаж стосувались саме належного їй об?єкту, тому вирішення цього спору не потребує встановлення його статусу.
З цих же мотивів безпідставним є покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що нею не було отримано оскаржуваний припис.
Також безпідставним є покликання позивача на те, що до участі в справі не залучили ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ», оскільки рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі з наведених мотивів не може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов`язки, а в разі, якщо зазначене товариство вважатиме, що оскаржувані у цій справі рішення та дії відповідачів порушують його права чи інтереси, воно вправі самостійно звернутись за їх захистом до суду.
Покликання позивача в обґрунтування підстав касаційного оскарження на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2024 у справі №640/22816/19 та від 29.01.2024 у справі №640/17282/21, є безпідставними, оскільки наведені вище підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у справі, яка розглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду у зазначених справах.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, які слід враховувати в редакції цієї постанови.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Клопотання відповідача про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає, оскільки наведена у клопотанні практика Верховного Суду не створює підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 в адміністративній справі №640/12107/22 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 в адміністративній справі №640/12107/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко