ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №640/1226/19
адміністративне провадження №К/9901/27166/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/1226/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосерсів» до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Служба безпеки України, Приватне підприємство «Топаз ЛТД» про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Мельничук В.П.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Служба безпеки України, Приватне підприємство «Топаз ЛТД», в якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії відповідача по передачі нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про передачу нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011;
1.3. визнати протиправною та скасувати постанову від 09 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу TOB «Бахмач Нафтосервіс», винесену у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року № 910/9667/13;
1.4. зобов`язати відповідача відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року № 910/9667/13 та прийняти рішення про передачу нереалізованого майна боржника - Приватного підприємства «ТОПАЗ ЛТД», яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, стягувачу - Tовариству з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс».
1.5. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс» першим було подано виконавчий документ до примусового виконання, внаслідок чого передача нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011 є неправомірною.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2019 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано неправомірними дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по передачі нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням №43827011.
2.2. Визнано протиправною та скасовано постанову від 23 січня 2019 року ВП №43827011 Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
2.3. Визнано протиправною та скасовано постанову від 09 жовтня 2018 року ВП №43852291 Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу.
2.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо передання нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, 3, Службі безпеки України за виконавчим провадженням № 43827011 суперечать вимогам частини десятої статті 61 Закону, а отже є такими, що вчинені всупереч вимог частини другої статті 19 Конституції України. Позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови від 09 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу TOB «Бахмач Нафтосервіс», підлягають задоволенню, як похідні, адже єдиною підставою для повернення виконавчого документа позивачу стало прийняття відповідачем рішення про передачу нежитлового приміщення Службі безпеки України, оформлене постановою від 23 січня 2019 року ВП №43827011, яка визнана судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновку суду першої інстанції щодо ТОВ «Бахмач-Нафтосервіс» усупереч вимогам частин 7 та 8 статті 61 Закону не виконав обов`язку щодо внесення протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, а тому державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ стягувачу TOB «Бахмач Нафтосервіс» постановою від 09 жовтня 2018 року. Натомість, у Служби безпеки України не виникало обов`язку щодо внесення таких коштів. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував вимоги частини десятої статті 61 Закону,за якою передача майна в межах однієї черги здійснюється у порядку надходження виконавчих документів на виконання, та зазначив, що у даному випадку слід керуватися частиною восьмою статті 61 Закону.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не звернуто увагу на те, що в спірних правовідносинах державним виконавцем не було дотримано ряд послідовних процедур, здійснення яких поставлене у залежність з наявністю у позивача можливості реалізувати своє право на отримання нереалізованого майна боржника. Також повідомив про недотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону щодо забезпечення його права на участь у судовому засіданні, вказав про відсутність у матеріалах справи доказів надсилання йому повістки-повідомлення та наявність, натомість, повідомлення на іншу, ніж йому належить, електронну адресу. Крім цього, наголосив на порушенні судом принципу правової визначеності під час вирішення питання про наявність підстав для визнання поважними підстав пропуску строку на оскарження судового рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження в цій справі, оскільки, на його думку, дії суду під час вчинення означених процесуальних дій свідчать про упередженість суду. Це твердження обґрунтовує тим, що апеляційне провадження відкрите за апеляційними скаргами відповідача та третьої особи, що подані ними повторно в той час, коли первісні апеляційні скарги повернуто судом у зв?язку з невиконанням ними ухвал суду про залишення апеляційних скарг без руху. Також наголошує, що ці ухвали не містять мотивувань суду щодо того в чому полягала поважність причин пропуску на апеляційне оскарження.
6. Службою безпеки України подано до суду пояснення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких висловлено незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомлено думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, а також висловлено прохання це судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
7. 14 серпня 2013 року Господарським судом міста Києва видано наказ №910/9667/13 про стягнення з Приватного підприємства «ТОПАЗ ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс» 166002,48 грн основного боргу, 8300,12 грн штрафу, 20938,31 грн пені та 3901,80 грн судового збору.
8. Постановою ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві від 26 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження №39941631 на підставі зазначеного виконавчого документа.
9. В межах виконавчого провадження №39941631 борг погашено частково в сумі 7653,96 грн.
10. Відповідно до інформації Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за боржником (ПП «Топаз ЛТД») зареєстровано нежитлові приміщення (в літ А) загальною площею 2133,50 кв.м. Приміщення знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, що територіально відноситься до ВДВС Святошинського РУЮ.
11. Постановою ВДВС Солом`янського РУЮ від 29 травня 2014 року закінчено виконавче провадження №39941631, копію постанови направлено сторонам та ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.
12. Супровідним листом від 29 травня 2014 року №478/10 ВДВС Солом`янського РУЮ надіслано на адресу відповідача постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року ВП №39941631 за наказом Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 року №910/9667/13.
13. Супровідний лист надійшов відповідачу 01 липня 2014 року та був зареєстрований за вх.№11971/03-29.
14. Відповідно до резолюції на супровідному листі, виконавчий документ визначено до виконання Максиміву Миколі Миколайовичу .
15. 03 липня 2014 року головним державним виконавцем Максимівим Миколою Миколайовичем відділу ДВС Святошинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №43852291 з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2013 №910/9667/13.
16. В подальшому, 17 серпня 2018 року відповідач звернувся до позивача із Пропозицією №43972504/14 щодо залишення за позивачем нереалізованого майна за результатами третіх електронних торгів які не відбулись, в рахунок погашення заборгованості ПП «Топаз ЛТД» за наказом Господарського суду міста Києва.
17. У Пропозиції зазначено, що до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшло повідомлення від ДП «СЕТАМ» від 13 серпня 2018 року про те, що лот № 294509 - нежиле приміщення, площею 20,88 кв.м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3 та належить Приватному підприємству «Топаз ЛТД» на праві власності, та знімається з продажу на торгах в зв`язку з тим, що прилюдні торги від 13 серпня 2018 року не відбулися.
18. Вказана Пропозиція отримана позивачем 28 серпня 2018 року.
19. Листом від 05 вересня 2018 року №95 позивач повідомив відповідача про згоду на прийняття нереалізованого майна боржника за ціною третіх електронних торгів. Також в листі позивач просив відповідача повідомити про те, хто із стягувачів виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно та в якій черговості підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Бахмач-Нафтосервіс».
20. Лист від 05 вересня 2018 року №95 отриманий відповідачем 07 вересня 2018 року за вх.№30739.
21. Відповідь на вказаний лист відповідачем не надавалась.
22. 28 вересня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом №108 аналогічного змісту, яким просив повідомити черговість задоволення вимог стягувачів за рахунок майна - нежилого приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3.
23. Цей лист отримано відповідачем 03 жовтня 2018 року, проте не надано відповіді на повторний лист позивача.
24. 09 жовтня 2018 року відповідачем прийнято постанову №43852291 про повернення виконавчого документу позивачу в зв`язку з тим, що нежитлове приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, передане в порядку черговості стягувачу за виконавчим провадженням №43827011 - Службі безпеки України.
25. Відповідно до інформації, що міститься в належним чином засвідченій копії матеріалів виконавчого провадження №43827011, 03 грудня 2013 року Господарським судом міста Києва видано наказ №910/18463/13 про стягнення з Приватного підприємства «Топаз ЛТД» на користь Служби безпеки України 204891,19 грн пені, 118784,22 грн штрафу, 6473,50 грн витрат по оплаті судового збору.
26. Вперше цей наказ Господарського суду міста Києва пред`явлений до виконання до ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві в межах виконавчого провадження №41273100, під час якого борг ПП «Топаз ЛТД» на користь Служби безпеки України погашено частково в сумі 12689,13 грн. Одночасно державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві було встановлено, що відповідно до інформації Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за боржником (ПП «Топаз ЛТД») зареєстровано нежитлові приміщення (в літ.А) загальною площею 2133,50 кв.м. Приміщення знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, що територіально відноситься до ВДВС Святошинського РУЮ.
27. Постановою ВДВС Солом`янського РУЮ від 29 травня 2014 року закінчено виконавче провадження №41273100, копію постанови направлено сторонам та ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.
28. Супровідним листом від 29 травня 2014 року №687/10 ВДВС Солом`янського РУЮ надіслано на адресу відповідача постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2014 року ВП №41273100 разом з наказом Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2013 року №910/18463/13.
29. Вказаний супровідний лист надійшов на адресу відповідача 26 червня 2014 року та зареєстрований за вх.№11686/03-31. Відповідно до резолюції на супровідному листі, виконавчий документ визначено до виконання Максиміву Миколі Миколайовичу .
30. 26 червня 2014 року головним державним виконавцем Максимівим Миколою Миколайовичем відділу ДВС Святошинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №43827011 з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2013 №910/18463/13.
31. 23 січня 2019 року відповідачем прийнято постанову ВП №43827011 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до резолютивної частини якої стягувачу - Службі безпеки України передано у власність нерухоме майно, що належить боржнику (ПП «Топаз ЛТД») -нежитлове приміщення, площею 20,88 кв. м., що складає 98/1000 частини від нежилих приміщень, площею 2133,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3.
32. Відповідно до мотивувальної частини постанови від 23 січня 2019 року ВП №43827011, зазначено про надходження до відповідача листа стягувача ОСОБА_2 про бажання залишити за собою нереалізоване майно на прилюдних торгах, хоча відповідно до резолютивної частини постанови, майно передане Службі безпеки України.
33. Позивач, не погоджуючись з такою передачею майна та поверненням йому виконавчого документа в межах виконавчого провадження № 43852291, вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
34. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
37. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
38. Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
39. Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
40. За змістом частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
41. Відповідно до частини першої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
42. Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
43. Відповідно до частин першої та другої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
44. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов?язковою.
45. Згідно з частиною третьою статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур?єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
46. Частиною другою та третьою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка вручає повістку, зобов?язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п?ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
47. Згідно з частиною восьмою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
48. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України, часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
VI. Позиція Верховного Суду
49. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
50. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
51. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення позивача про місце, день та час розгляду справи Верховний Суд враховує таке.
52. Виходячи зі змісту норм Конституції України, Конвенції про права людини та основоположні свободи Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, зокрема щодо права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи та забезпечення права доведення переконливості своїх доводів перед судом, Верховний Суд наголошує, що в спірних правовідносинах належним повідомленням позивача як учасника справи про місце, день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є повідомлення його повісткою чи іншим способом, передбаченим КАС України, не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання.
53. Відповідно до частини першої статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України, за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв?язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
54. Учасник судового процесу, згідно з частиною другою статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
55. З матеріалів справи вбачається, що ухвалами від 05 серпня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 серпня 2018 року о 12.20 годині.
56. Згідно переліку додатків, що міститься в тексті судової повістки-повідомлення від 08 серпня 2019 року, адресованої позивачу, разом з текстом цієї повістки адресату надсилались копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та інформація про права та обов?язки, копія апеляційної скарги (а.с. 115, Т. 2).
57. Водночас, матеріали справи містять відомості про направлення цієї повістки з вказаними додатками на адресу електронної пошти go ed.nafta@gmail.com (а.с. 116, Т. 2).
58. Проте, електронною адресою позивача є gold.nafta@gmail.com.
59. Докази отримання цієї повістки позивачем в матеріалах справи відсутні.
60. Незважаючи на відсутність доказів належного повідомлення позивача про місце, день та час розгляду справи, 13 серпня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні та ухвалив за результатами такого розгляду постанову.
61. Згідно з частиною другою статті 307 Кодексу адміністративного судочинства України, про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
62. За таких обставин Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції всупереч наведеним нормам процесуального закону розглянуто справу за відсутності позивача та/або його представника, які не повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, що свідчить про порушення статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України.
63. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
64. Вирішуючи питання про дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 08 листопада 2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов?язок з?ясувати чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов?язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
65. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
66. Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
67. За таких обставин, беручи до уваги той факт, що розгляд адміністративним судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою), є безумовною підставою для скасування відповідного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
68. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, в межах розгляду цієї скарги Верховний Суд не переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції на предмет дотримання вимог норм матеріального права.
69. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
70. Під час повторного розгляду цієї справи суду апеляційної інстанції необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, та, зокрема, виконати обов?язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового розгляду про дату, час і місце судового розгляду.
VIІ. Судові витрати
71. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько