Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/12437/16-ц

провадження № 61-13037св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Сокол»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Харківської міської ради, яка підписана представником Новіковим Максимом Сергійовичем, та прокурора Харківської області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Сокол» (далі - ОК «ЖБК «Сокол») про скасування рішення, визнання недійсним державного акту, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що згідно пункту 16 додатку 1 до рішення 5 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 лютого 2011 року № 154/11 ОК «ЖБК «Сокол» надано у власність земельну ділянку загальною площею 1,2000 га, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:10:001:0194.

На підставі вказаного рішення ОК «ЖБК «Сокол» отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

В подальшому, на підставі протоколу загальних зборів членів ОК «ЖБК «Сокол» відповідно до договору купівлі - продажу від 18 жовтня 2011 року № 3593, посвідченого приватним нотаріусом Малаховою Г. І., серія УК № 332509, ОК «ЖБК «Сокол» продав дану земельну ділянку, площею - 1,2000 га. ОСОБА_2

ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, розділила належну їй земельну ділянку площею 1,2000 га на сім земельних ділянок, право на які зареєстровано в поземельній книзі 19 січня 2012 року за номерами 6310136600100010282302, 6310136600100010283302, 6310136600100010284302 , 6310136600100010285302 , 6310136600100010286302 , 6310136600100010287302 .

29 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою № 1615 до нотаріуса з метою об`єднати вищевказані земельні ділянки в одну, загальною площею 1,2000 га, а потім об`єднану земельну ділянку розділити на чотири земельні ділянки, а саме: земельна ділянка 1 - площею 0,4387 га, 2 - площею 0,2500 га, 3 - площею 0,0344 га, 4 - площею 0,4769 га.

Оспорюване рішення прийнято у порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133 135 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186.

Оскільки прокурор дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише в 2015 році у ході вивчення даних офіційного веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщених рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК «ЖБК «Сокол» у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

визнати незаконними та скасувати пункт 16 додатку 1 до рішення 5 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 лютого 2011 року № 154/11,

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2011 року № 631010002000036 серія ЯЛ № 572607, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136600:10:001:0194) площею 1,2000 га, який зареєстровано за № 631010002000036,

зобов`язати ОСОБА_1 передати за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 1,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136600:10:001:0194), громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року у задоволені позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОК «ЖБК «Сокол», про скасування рішення, визнання недійсним державного акту, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності. Обізнаність прокурора з оспорюваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення Харківською міською радою - 23 лютого 2011 року, саме з цієї дати починається початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради № 154/11.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року змінено, викладено текст рішення в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОК «ЖБК «Сокол» створено із порушенням законодавства.

Так, всупереч частини шостої статті 137 Житлового кодексу УРСР та абзацу 2 пункту 4 Примірного статуту ЖБК, рішення про створення ОК «ЖБК «Сокол» протоколу зборів членів (засновників) від 21 лютого 2011 року та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому, що статут кооперативу зареєстровано Харківською міською радою. В матеріалах справи відсутні докази того, що члени кооперативу ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) на момент його створення потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам статті 135 Житлового кодексу УРСР та абзацу І пункту 8 Примірного статуту ЖБК.

Однак, частина перша статті 41 Земельного кодексу України надає право місцевій раді передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із статтями 133 135 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту ЖБК, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам.

Таким чином, ОК «ЖБК «Сокол» створено всупереч вимогам статей 133 135 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України «Про кооперацію» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Отже, оскільки пункт 16 додатку № 1 до рішення 5 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 лютого 2011 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, і воно слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку від 11 квітня 2011 року cepiї ЯЛ №572607, колегія суддів зробила висновок про наявність підстав для визнання їх недійсними.

В подальшому перехід права власності на спірну земельну ділянку до інших осіб також не відповідає вимогам закону.

Матеріалами справи підтверджується обізнаність прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради ще з 23 лютого 2011 року, саме з цієї дати починається початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради № 154/11. Разом із тим, прокурором не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та не мотивував доведеність позовних вимог, передчасно застосував позовну давність.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У вересні 2020 року прокурор Харківської області подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення ЦК України щодо визначення строків позовної давності. Сама по собі присутність на пленарному засіданні прокурора м. Харкова Поповича Є. М. та направлення оспорюваного рішення на адресу прокуратури м. Харкова не може свідчити про обізнаність органів прокуратури щодо порушення відповідачами вимог чинного законодавства. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» від 18 вересня 2021 року № 5288, який набув чинності 01 грудня 2012 року, до ЦПК України внесено зміни, якими прокурору надано право виступати самостійним позивачем, а відтак, визначено й окремий порядок обчислення строку позовної давності. Безпосередньо дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК «ЖБК «Сокол», прокуратурою області виявлені у березні 2015 року. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено всі обставини незаконності вибуття спірної земельної ділянки з власності та володіння позивача, водночас, через безпідставне застосування судами до спірних правовідносин про витребування майна наслідків спливу позовної давності, є підстави для скасування судових рішень.

У вересні 2020 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу, у якій просить змінити мотивувальну частину рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року та мотивувальну частину постанови Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційний суд при прийнятті оскарженої постанови невірно застосував до спірних правовідносин статті 133, 135 (положення частини другої статті 135 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду № 12-р/2019 від 20 грудня 2019 року) 137 ЖК УРСР та Примірний статут ЖБК, які не підлягають застосуванню та не застосував ЦК України ГК України, Закон України «Про кооперацію», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», які підлягали застосуванню. Оспорюване рішення прийняте Харківською міською радою на підставі статей 41 116 122 ЗК України, статей 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», отже відповідає вимогам чинного законодавства та компетенції органу, що їх видав. Визнання незаконним рішення Харківської міської ради та визнання недійсним державного акту не є безумовною підставою для витребування майна від ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, і задоволення позову в цій частині залежить від встановлення або спростування обставин, визначених статтями 387 388 Цивільного кодексу України, що судом не було зроблено взагалі. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15. Харківська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, рішенням 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 лютого 2011 року № 154/11 з власної волі та відповідно до вимог чинного законодавства надала ОК «ЖБК «Сокол» у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 , що унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 387 388 Цивільного кодексу України. У постанові Харківського апеляційного суду взагалі немає висновку про наявність або відсутність порушення цивільних прав або інтересів держави, що є обов`язковою підставою для визнання незаконним правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування відповідно до статті 21 ЦК України. Апеляційним судом у постанові не надано оцінки висновку щодо співмірності інтересів держави (суспільства) з інтересами особи, яка володіє спірним майном, а саме, не було вказано, чим саме володіння ОСОБА_1 спірною ділянкою загрожує інтересам суспільства, та як саме суспільство планує використовувати дане майно. Суд першої інстанції не застосував частину першу статті 261 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року Харківська міська рада подала відзив на касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора Харківської області, змінити мотивувальну частину рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року та мотивувальну частину постанови Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.

Доводи, викладені у відзиві, є ідентичними доводам касаційної скарги Харківської міської ради. Крім того, у відзиві зазначено, що обізнаність прокурора з оспорюваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення Харківською міською радою - 23 лютого 2011 року, саме з цієї дати починається початок перебігу позовної давності щодо оскаржуваного рішення та у відповідності до статті 257 ЦК України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 24 лютого 2014 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора Харківської області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження, відкрите касаційне провадження у справі № 640/12437/16-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора Харківської області.

Ухвалою Верховного суду від 27 травня 2021 року відмовлено прокурору Харківської області у задоволенні клопотання про касаційний розгляд справи за участі Офісу генерального прокурора та про повідомлення про дату та час розгляду справи, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради, зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного суду від 13 листопада 2020 року, якою відкрито касаційне провадження за скаргою прокурора Харківської області, зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14 та у постановах Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс13, від 18 жовтня 2013 року у справі № 6-92цс13 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням 5 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 лютого 2011 року № 154/11 ОК «ЖБК «Сокол» надано у власність земельну ділянку загальною площею 1,2000 га, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:10:001:0194 .

На підставі вказаного рішення ОК «ЖБК «Сокол» отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2011 року № 631010002000036 серія ЯЛ № 572607.

Вказаний акт зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 631010002000036.

18 жовтня 2011 року на підставі протоколу загальних зборів членів ОК «ЖБК «Сокол» відповідно до договору купівлі - продажу № 3593 ОК «ЖБК «Сокол» продав земельну ділянку, площею - 1,2000 га ОСОБА_2 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу в державному акті від 11 квітня 2011 року № 631010002000036 зроблено відповідну відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, розділила належну їй земельну ділянку площею 1,2000 га на сім земельних ділянок, а саме: 1 - площею 0.4109 га, 2 - площею 0,00303 га, 3 - площею 0,0124 га, 4 - площею 0,2046 га, 5 - площею 0,1643 га, 6 - площею 0,0100 га та 7 - площею 0,3675 га, які в подальшому за договорами іпотеки від 27.12.2011 року за №№ 4743, 4746, 4749, 4752, 4755, 4758, 4761 перейшли до ОСОБА_1 з кадастровими номерами 6310136600:10:001:0282, 6310136600:10:001:0283, 6310136600:10:001:0284, 6310136600:10:001:0285, 6310136600:10:001:0286, 10136600:10:001:0287, 6310136600:10:001:0288.

Право на вищевказані землі зареєстровано в поземельній книзі 19 січня 2012 року за № 6310136600100010282302, № 6310136600100010283302, № 6310136600100010284302, № 6310136600100010285302, № 63101366001000102 86302, № 6310136600100010287302.

29 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою № 1615 з метою об`єднати вищевказані земельні ділянки загальною площею 1,2000 га в одну, а потім об`єднану земельну ділянку розділити на чотири земельні ділянки, а саме: земельна ділянка 1 - площею 0,4387 га, 2 - площею 0,2500 га, 3 - площею 0,0344 га, 4 - площею 0,4769 га.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно № 64349451 від 26 липня 2016 року ОСОБА_1 є власником вказаних 4 земельних ділянок..

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Звертаючись до суду з вимогою визнати незаконними та скасуванням пункт 16 додатку 1 до рішення 5 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 лютого 2011 року № 154/11, згідно якого ОК «ЖБК «Сокол» надано у власність земельну ділянку загальною площею 1,2000 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:10:001:0194, прокурор зазначив відповідачем Харківську міську раду, ОСОБА_1 , при цьому ОК «ЖБК «Сокол» зазначив як третю особу.

У справи, що переглядається, за вимогою про скасування рішення Харківської міської ради належними відповідачами мають бути: особа (особи), рішення якої (яких) стосується та Харківська міська рада, рішення якої оскаржується.

Тобто особою, якої безпосередньо стосується оспорюване рішення міської ради є ОК «ЖБК «Сокол», який не був залучений до участі у справі як відповідач.

Таким чином прокурор пред`явив позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет позову, зокрема, без залучення до участі у справі ОК «ЖБК «Сокол» як відповідача.

Враховуючи викладене, судам слід було відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасуванням рішення Харківської міської ради у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів. Вимоги ж про визнання недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_1 передати за актом приймання-передачі земельну ділянку є похідними, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід також відмовити.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

На підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі в якості відповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. Оскільки оскаржені судові рішення підлягають зміні тільки в мотивувальній частині, то судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, які подали касаційні скарги.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Харківської міської ради, яка підписана представником Новіковим Максимом Сергійовичем, та Харківської обласної прокуратури, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов