ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа №640/12912/15-а

адміністративне провадження №К/9901/13600/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року (колегія у складі суддів Русанової В.Б., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.)

у справі № 640/12912/15-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Вімм-Біль-Данн Україна"

до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради,

третя особа - Акціонерна компанія "Харківобленерго",

про зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 27.07.2015 ПАТ «Вімм-Білль-Дан Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, 3-яособа: Акціонерна компанія «Харківобленерго», яким просило зобов`язати комісію створену Управлінням майна та приватизації на підставі наказу № 950 від 01.09.2014 підписати акт приймання передачі трансформаторної підстанції ТП-5038 по вул. Роганьська,148.

2. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2015 в задоволені позову відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 вирішено:

- апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вімм-Біль-Данн Україна" задовольнити частково;

- постанову Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2015 скасувати;

- прийняти нову постанову якою позов Публічного акціонерного товариства "Вімм-Біль-Данн Україна" задовольнити частково: зобов`язати Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради вчинити дії на виконання рішення Харківської міської ради 6 скликання від 06.08.2014 № 1617/14, зі змінами, внесеними рішенням Харківської міської ради від 24.12.2014 № 1754/14, щодо прийняття трансформаторної підстанції ТП - 5038 по вул. Роганській, 148 від Публічного акціонерного товариства "Вімм-Біль-Данн Україна"; в іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. 28.01.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вищезазначене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду.

6. 28.03.2016 надійшов відзив від Третьої особи, а 06.04.2016 - від Позивача.

7. Скаржник заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2016 клопотання було задоволено.

8. Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за його участі, однак ухвалою від 08.01.2020 в його задоволенні було відмовлено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 34-ї сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.08.2014 № 1617/14 зі змінами, внесеними рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.14.2014 № 1754/14, було вирішено прийняти до комунальної власності міста трансформаторну підстанцію по вул. Роганській, 148 літ.»Б-1» м. Харкова з об`єктами електропостачання від філії ПАТ «Вімм-Білль-Данн України» - «Харківський молочний комбінат» та передати у власність АК «Харківобленерго».

10. Наказом управління комунального майна і приватизації від 01.09.2014 № 950 була створена комісія з передачі у власність АК «Харківобленерго» об`єктів енергопостачання по вул. Роганській,148.

11. Зазначена нежитлова будівля літ Б-1, загальною площею 49,9 кв.м по вул . Роганська, 148, була зареєстрована на праві державної власності за Фондом Державного майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.06.2014 (а.с.19).

12. 06.04.2015 Управління комунального майна та приватизації звернулося з листом до позивача з проханням, для проведення роботи по реєстрації об`єкту нерухомості по праву власності за територіальною громадою м. Харкова, надати належним чином підписаний членами комісії акт приймання-передачі трансформаторної підстанції. (а.с.20)

13. На виконання рішення Харківської міської ради від 06.08.2014 та вимог відповідача Позивач звернуся до членів комісії з проханням підписати акт приймання-передачі трансформаторної підстанції, проте йому було відмовлено, з підстав не виконання ним вимог договору, укладеного між позивачем та АК «Харківобленерго»(а.с.22-40).

14. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.08.2014 на 34-й сесії Харківської міської ради 6 скликання прийнято рішення яким затверджено перелік майна, яке передано до комунальної власності та передано у власність АК «Харківобленерго», а саме трансформаторну підстанцію ТП-5038 по вул. Роганській, 148 м.Харкова.

16. Трансформаторна підстанція ТП-5038 обслуговує житловий будинок по вул. Роганська, 148, літ.»А-9» м. Харкова. Згідно акту прийому-передачі від 30.11.2014 житловий будинок було прийнято до власності управління комунального майна та приватизації.

17. 01.09.2014 Управління комунального майна та приватизації прийняло наказ № 950, згідно якого була створена комісія по передачі у власність АК «Харківобленерго» трансформаторної підстанції по вул. Роганській,148.

18. 7 членів комісії, які є співробітниками АК «Харківобленерго» відмовилися в підписанні акту прийому-передачі транспортної підстанції, посилаючись на те, що позивач не переоформив документи по земельній ділянці на користь АК «Харківобленерго», тим самим не виконав умови договору про приєднання до електричних мереж АК «Харківобленерго» електроустановок № 613/1/439 від 27.05.2010 року.

19. Позивач вважає, що відмова у підписанні акту приймання-передачі трансформаторної підстанції є такою, що порушує його права та законні інтереси, оскільки акт приймання-передачі транспортної підстанції підтверджує виконання 34 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.08.2014 №1617/14 додаток №2 та 4 зі змінами, внесеними рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.12.2014 № 1754/14, тобто факт передачі майна з державної у комунальну власність, з наступною передачею у власність АК «Харківобленерго», який являється одним із документів, який необхідно надавати державному реєстратору для оформлення права власності на нерухоме майно.

20. Відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013, для проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення про передачу об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, з державної у комунальну власність заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно подає: рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого оформлено передачу такого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

21. Представник Управління комунального майна та приватизації Воронова Ю.В. покликалася на те, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено порушень прав позивача управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, тому у задоволенні позову просила відмовити.

22. Представники АК «Харківобленерго» Калініна О.О., Верещагін Є.В. також проти позову заперечували, посилалися на те, що наказом управління комунального майна і приватизації від 01.09.2014 № 950 створена комісія з передачі у власність АК «Харківобленерго» об`єктів енергопостачання по вул. Роганській , 148. Документами, що підтверджують виконання відповідного рішення Харківської міської ради, є акти приймання-передачі майна до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та з комунальної власності у власність компанії. Однак на цей час для підписання вказаних актів приймання-передачі трансформаторної підстанції ТП - 5038 немає підстав.

23. 25.07.2010 між АК «Харківобленерго» та позивачем був укладений договір про приєднання до електричних мереж АК Харківобленерго електроустановок замовника та додаткову угоду №1. Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобов`язувався забезпечити розробку проекту відведення земельної ділянки, при цьому, земельна ділянка повинна бути віднесена до земель енергетики, та надання для будівництва та експлуатації енергетичних об`єктів, та укласти договір оренди земельної ділянки з її власником. Однак на цей час жодних умов договорів позивач не виконав. Фактично транспортна підстанція № 5038 по вул. Роганській. 148 літ`Б-1» розташована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, що у розумінні ст. 376 УК України є самочинним будівництвом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, трансформаторна підстанція розміщена на земельній ділянці, що належним чином не оформлена, позивачем не забезпечено виконання договору про приєднання до електричних мереж від 25.07.2010 між ним та АК « Харківобленерго», право користування земельною ділянкою не оформлено, а тому відсутні підстави для зобов`язання повноважної комісії підписати акт приймання-передачі.

25. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком та зазначив, що, враховуючи, що право власності на трансформаторну підстанцію, перейшло до власника - держави, тому у нього виникло і право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо не виконання позивачем вимог договору з АК "Харківобленерго" від 25.07.2010 щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою під трансформаторною підстанцією, є помилковими.

26. У Відповідача відсутні підстави не вчиняти дії з виконання рішення Харківської міської ради від 06.08.2014р., зі змінами від 24.12.2014р. в частині прийняття зазначеного об`єкту до комунальної власності.

27. Однак позивачем не вірно обрано спосіб захисту щодо зобов`язання відповідача підписати акт приймання-передачі майна. Враховуючи, що порушуються права позивача в частині виконання рішення міської ради про передачу об`єкту до комунальної власності, колегія суддів вважала, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача на виконання рішення міської ради від 06.08.0214 зі змінами від 24.12.2014 вчинити дії з прийняття до комунальної власності трансформаторної підстанції.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Відповідач у касаційній скарзі відзначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема, обґрунтовує це твердження тим, що позивач умови договору та додаткової угоди №1 щодо оформлення належним чином права користування земельною ділянкою під об`єктами енергетики, що мають бути передані у власність АК «Харківобленерго» не виконав, тому нема підстав для зобов`язання відповідача підписати акт приймання-передачі трансформаторної підстанції (ТП) № 5038 по вул.Роганській,148, літ.»Б-1».

29. Рішенням 34-ї сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.08.2014 № 1617/14 зі змінами, внесеними рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.14.2014 № 1754/14, було вирішено прийняти до комунальної власності міста трансформаторну підстанцію по вул. Роганській, 148 літ.»Б-1» м. Харкова з об`єктами електропостачання від філії ПАТ «Вімм-Білль-Данн України» - «Харківський молочний комбінат». Враховуючи, що серед суб`єктів комунальної власності міста немає спеціалізованого підприємства по належному утриманню об`єктів електропостачання, зазначеною сесією одночасно з прийняттям рішення передавалася у власність об`єктів електропостачання у власність «Харківобленерго».

30. Третя особа у своєму відзиві наголошує на незаконності рішення суду апеляційної інстанції та просить задовольнити касаційну скаргу з тих самих підстав, що й скаржник.

31. Позивач у відзиві наголошує на правомірності рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що доводи Відповідача про невиконання Позивачем умов договору щодо оформлення документів є помилковими, оскільки Позивач не є власником або балансоутримувачем об`єктів за адресою вул . Роганській , 148 літ.»Б-1» м. Харків. І саме відповідач після підписання акту прийому-передач має право на реєстрацію права комунальної власності.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов таких висновків.

33. Відповідно до частини першої статті 6 КАС (чинного на час подання Товариством позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

34. Згідно із частиною першою статті 2 КАС (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

35. Частиною другою статті 2 КАС (у відповідній редакції) було передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

36. Аналогічна норма містилась у статті 4 КАС, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширювалась на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

37. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

38. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

39. Пунктом 4 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний договір визначено як дво- або багатосторонню угоду, зміст якої складають права та обов`язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди.

40. Особливості, які характеризують угоду як адміністративний договір, більш детально наведено в чинній редакції КАС, згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 якого адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

41. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом перевірки в яких судом є законність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій у публічно-правовій сфері.

42. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

43. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

44. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

45. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

46. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

47. Відповідно до частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній на час звернення Товариства до суду) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

48. Частиною першою статті 1 ГПК (чинного на час постановлення оскаржуваних ухвал) було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

49. Чинною редакцією ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4).

50. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

51. Частиною першою статті 174 ГК визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

52. Згідно із частиною третьою статті 179 ГК, яка визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

53. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, установлених законом, розглядаються судом (стаття 187 ГК).

54. Як убачається з матеріалів справи, спір між Позивачем та Відповідачем виник у правовідносинах з приводу виконання додаткової угоди №1 від 27.05.2010 до договору № 643/1/439 про приєднання до електричних мереж АК «Харківобленерго» електроустановок замовника.

55. Суд, з огляду на те, що укладені сторонами в цій справі угоди не встановлюють права та обов`язки сторін саме в публічно-правовій сфері, не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про адміністративний характер цих угод, а наголошує на тому, що вони носять господарський характер, які відповідно до статті 1 ГК є предметом його регулювання.

56. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 683/2843/17.

57. За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги..

Керуючись ст. 343 349 354 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2015 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі №640/12912/15-а скасувати.

3. Провадження у справі № 640/12912/15-а закрити.

4. Повідомити позивачу, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб