ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13150/19
адміністративне провадження № К/9901/9875/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13058» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13058» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. від 7 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кобаля М.І., Бужак Н.П., Костюк Л.О. від 10 березня 2020 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року публічне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 13058» (далі - позивач, ПАТ «АТП 13058») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідачі, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, Держгеокадастр, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:
- встановити відсутність компетенції Держгеокадастру і ГУ Держгеокадастру у м. Києві на застосування у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок міста Києва коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), що затверджені наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» (далі - Порядок № 489), до дня втрати чинності рішення Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Києва»;
- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо застосування у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з площею 7.7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Кайсарова, 7/9, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:286:0004, коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок (Кф) зі значенням « 3.0», яке не затверджене рішенням Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23;
- зобов`язати Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру у м. Києві утриматись від застосування у витягах з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 7.7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Кайсарова, 7/9, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:286:0004, коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), що затверджені наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489, до дня втрати чинності рішенням Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Києва»;
- визнати протиправним дії ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Держгеокадастру щодо внесення та оприлюднення в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 7,7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район вул. Кайсарова,7/9, кадастровий номер 8000000000:79:286:0004, у розмірі 206 320 669,59 грн та дату її проведення 30 січня 2019 року;
- зобов`язати Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру у м. Києві виключити з Державного земельного кадастру відомості про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 7.7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Кайсарова, 7/9, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:286:0004 у розмірі 206 320 669,59 грн та відомості про дату проведення нормативної грошової оцінки 30 січня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 5 квітня 2019 року № 0293881209.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сума у розмірі 206 320 669,59 грн на підставі проведення нормативної грошової оцінки від 30 січня 2019 року коефіцієнту Кф-« 3.0», застосовано неправомірно, оскільки такий показник не затверджувався рішенням Київської міської ради № 23/23 від 3 липня 2014 року. У зв`язку із чим, на думку позивача, висновки ГУ ДФС у м. Києві під час проведення камеральної перевірки є невірними, що призвело до безпідставних податкових донарахувань позивачу з орендної плати за землю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Порядком № 489 чітко регламентовано питання застосування, починаючи з 1 січня 2017 року, при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (а з 17 липня 2018 року Кф із значенням - 3,0) у випадках, коли з будь-яких причин у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1011/18306.
5. Суди також дійшли висновку, що оскільки при визначенні нормативної грошової оцінки земель застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3,0 відбувається за тих умов, коли у відомостях Державного земельного кадастру відсутні дані про код цільового призначення земельної ділянки, визначений у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (далі - Класифікація № 548).
6. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідач позбавлений права самостійно визначати цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у Державному земельному кадастрі застарілої інформації з Українського класифікатора цільового використання землі або відсутності коду класифікації видів цільового призначення відповідно до Класифікації № 548, тому дії відповідачів щодо застосування у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 3,0 є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ПАТ «АТП 13058» звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, частини п`ятої статті 5, статті 13, статті 15, частини другої статті 18, частини першої статті 20, статті 21 та частин першої та четвертої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», підпунктів 7 та 13 частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а також положення підпункту 8 пункту 22 та підпункту 10 пункту 24, пункту 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
9. Скаржник вважає, що з огляду на неправильне застосування вищезазначених правових норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що з 1 січня 2017 року витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки. На думку скаржника, положення вищезазначених правових норм у сукупності слід розуміти так: обов`язковою умовою автоматичного застосування програмним забезпеченням Державного земельного кадастру коефіцієнтів Кф, визначених Порядком № 489, є затвердження їх у встановленому порядку у складі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту та внесення їх до бази даних Державного земельного кадастру у паперовій та електронній формі.
10. Крім того, скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 815/1116/15, про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є похідним документом від самої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яким уповноваженим органом актуалізуються дані щодо конкретної земельної ділянки, виходячи з показників, відображеній у затвердженій органом місцевого самоврядування технічній документації з нормативної грошової оцінки земель у місті в цілому.
11. Від ГУ Держгеокадастру у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ «АТП 13058», у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки дійшли правильного висновку про автоматичне формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з Державного земельного кадастру. Скаржник зазначає, що такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18.
12. З огляду на вищезазначене, ГУ Держгеокадастру у м. Києві просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та є безпідставними.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційну скаргу подано до суду 6 квітня 2020 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/13150/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи подати до суду відзиви на касаційну скаргу ПАТ «АТП 13058».
15. Від представника ПАТ «АТП 13058» надійшло клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2021 року.
16. Також від представників ПАТ «АТП 13058» та ГУ Держгеокадастру у м. Києві надійшли клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні за їх участю, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «АТП 13058» на підставі договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:286:0004), укладеного між Київською міською радою та ВАТ «АТП 13058» від 1 вересня 2003 року (зі строком на 25 років), є землекористувачем земельної ділянки (7,7001 га) по вул. Касарова,7/9 у Голосіївському районі м. Києва.
18. За результатами камеральної перевірки ГУ ДФС у м. Києві, що відображені в акті від 13 березня 2019 року № 71/26-15-12-09/05475147, встановлено заниження податкового зобов`язання по орендній платі за січень 2019 року на загальну суму 396 832,07 грн, що стало можливим внаслідок неврахування в податковій декларації з плати за землю даних Витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 30 січня 2019 року, розмір якої складає 206 320 669,59 грн.
19. У Державному земельному кадастрі оприлюднено відомості про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, з датою її проведення 30 січня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 січня 2019 року № НВ-8000901342019.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
27. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 271.2 статті 271 ПК України, статті 1, частини п`ятої статті 5, статті 13, статті 15, частини другої статті 18, частини першої статті 20, статті 21 та частин першої та четвертої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», підпунктів 7 та 13 частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підпункту 8 пункту 22 та підпункту 10 пункту 24, пункту 118 Порядку № 1051, внаслідок чого суди, на думку скаржника, дійшли необґрунтованого висновку про те, що з 1 січня 2017 року витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки.
28. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
29. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
30. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
31. Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
32. Статтею 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
33. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
34. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
35. Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
36. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
37. Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.
38. Відповідно до статті 15 цього ж Закону підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про оцінку землі» виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
39. Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
40. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року.
41. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14, від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17, від 20 грудня 2018 року у справі № №826/11716/17 та від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18.
42. Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
43. Таким чином, кадастр має забезпечувати необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зацікавлені підприємства, установи та організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю та цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
44. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, висловленою у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 817/1780/17, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18.
45. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, нормативна грошова оцінка у місті Києві проведена, а Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджена рішенням Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», яке введено в дію 1 липня 2015 року.
46. Пунктом «д» частини першої статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено склад відомостей про земельну ділянку, які містяться в Поземельній книзі, серед яких відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
47. Положенням статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 12 Порядку № 1051 встановлено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
48. Разом з тим, статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
49. Частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
50. У 2017 році введено в дію Порядок № 489 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року № 1647/29777, який є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.
51. Зазначеним Порядком визначено процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, змінено розрахунок нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.
52. Відповідно до пункту 3 Порядку № 489 нормативний акт набирає чинності з дня його офіційного опублікування і застосовується з 1 січня 2017 року.
53. Таким чином, в даному випадку, Порядок № 489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.
54. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
55. В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
56. Згідно із пунктом 5 розділу 11 Порядку № 489 коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації № 548.
57. Відповідно до примітки № 2 до Додатку № 1 до Порядку № 489 у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.
58. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) є обов`язковим і розмір цього коефіцієнту має відповідати Порядку № 489.
59. Такий висновок сформульований у подібних правовідносинах Верховним Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 817/1780/17. Аналогічний висновок міститься також у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 жовтня 2019 року у справі № 815/1116/15, від 9 грудня 2019 року у справі № 815/3571/15, від 2 листопада 2020 року у справі № 804/6173/17 та від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18.
60. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ГУ Держгеокадастру у м. Києві не проводить розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а лише формує та надає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, які на момент видачі витягу вже внесені до Державного земельного кадастру.
61. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що станом на 30 січня 2019 року, тобто на момент формування витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (вих. від 31 січня 2019 року № 1156/70-19), у ГУ Держгеокадастру у м. Києві була відсутня інформація щодо коду Класифікації видів цільового призначення земельної ділянки позивача.
52. З огляду на відсутність у відомостях Державного земельного кадастру даних щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель (Кф) щодо земельної ділянки позивача, відповідачем, у передбачений законодавством спосіб, був виданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання Кф - 3,0, що відповідає вимогам статей 18, 20 Закону України «Про оцінку землі», пунктів 3 та 5 розділу ІІ, пункту 2 примітки до Додатку 1 Порядку № 489.
53. Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктів 117, 118, 138 Порядку № 1051, вбачається, що внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо кодів цільового призначення можливе при надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.
54. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, заява про внесення змін до відомостей про земельні ділянки та електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки до Державного кадастрового реєстратора від користувача земельної ділянки не надходила.
55. Враховуючи вищевикладене, оскільки при визначенні нормативної грошової оцінки земель коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3,0 застосовується за тих умов, коли у відомостях Державного земельного кадастру відсутні дані про код цільового призначення земельної ділянки, визначений відповідно до Класифікації № 548.
56. У свою чергу, відповідач позбавлений права самостійно визначати цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у Державному земельному кадастрі застарілої інформації з Українського класифікатора цільового використання землі або відсутності коду класифікації видів цільового призначення відповідно до Класифікації № 548, тому дії відповідачів щодо застосування у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 3,0 є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством.
57. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18 та від 8 квітня 2021 року у справі № 160/10137/19.
58. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідачів щодо застосування у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 3,0 є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством.
59. При цьому, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом із застосуванням показників, які зазначені у вказаному витягу, які діяли на час проведення перевірки, то з урахуванням положень законодавства України у сфері формування та видачі витягів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність цього рішення ГУ ДФС у м. Києві.
60. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судами та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
61. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
62. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
63. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
64. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).
65. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
66. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
67. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).
68. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
69. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
70. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
71. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
73. Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13058» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа