ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/14486/19

адміністративне провадження № К/9901/31306/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Блажівська Н. Є., Гімон М. М,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2019 року (суддя Шрамко Ю. Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (судді Ганечко О. М., Степанюк А. Г., Шурко О. І.) у справі №640/14486/19 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський аграрний союз» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

УСТАНОВИЛА:

2 серпня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський аграрний союз».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2019 року заяву Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору та доказів направлення відповідачу заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

На виконання вимог цієї ухвали Головне управління ДФС у м. Києві, зокрема подало клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2019 року заяву Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський аграрний союз» повернуто заявнику.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2019 року залишив без змін ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2019 року.

При цьому суди виходили з того, що Головне управління ДФС у м. Києві, як особа яка звернулась із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, є суб`єктом сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 242 КАС України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Спір у цій справі відноситься до категорії термінових адміністративних справ, розгляд яких здійснюється у порядку, передбаченому §2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» глави 11 КАС України.

Частина перша статті 269 КАС України передбачає, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

З урахуванням наведеного, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, а отже і за подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Серед визначених у частині другій статті 3 Закону № 3674-VI заяв (у тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб`єктів, визначених у статті 5 Закону № 3674-VI, звільнених від сплати судового збору.

Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 КАС України, є долучення до такої заяви документа про сплату судового збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 17 березня 2020 року у справі №1.380.2019.004760 та у постанові від 3 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.003732.

За змістом частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною третьою статті 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Таким чином, несплата судового збору при поданні заяви, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, є підставою для постановлення судом ухвали про залишення заяви без руху.

Водночас при невиконанні вимог ухвали про залишення заяви без руху вона, в силу положень процесуального законодавства, підлягає поверненню.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги позивача слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 350 356 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Н. Є. Блажівська

М. М. Гімон