ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 640/14839/19
адміністративне провадження № К/9901/10719/20, К/9901/10402/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 640/14839/19
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Губської Л.В., суддів: Горяйнова А.М., Степанюка А.Г.) та касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року (прийняте у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМ України, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, за наслідком втрати чинності 10.07.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення»;
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»;
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статей 2, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», та без обґру нтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту 2 частини першої статті 28, пункту «є» частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України встановити прожитковий мінімум на 2019 рік відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статей 2, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік», з урахуванням вимог щодо встановлення прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій, передбачених статтями 2, 3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статтями 2, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що урядова постанова від 11 жовтня 2018 року № 780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року в справі № 826/3639/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнана незаконною та нечинною.
Відтак, враховуючи втрату чинності наведеної постанови, на думку позивача, Кабінет міністрів України безпідставно встановив прожитковий мінімум на 2019 рік у розмірах, які не мають обґрунтування, та розробив на основі його розміру державний бюджет 2019 року. Отже, розробляючи та схвалюючи проект Закону «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 9000 від 15 вересня 2018 року, відповідач застосував нечинні, неактуальні, необґрунтовані нормативи для розрахунку та встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, а також для розрахунку і встановлення всіх інших соціальних стандартів/гарантій, які поширюють свою дію як на позивача, так і на 45 000 000 громадян.
Позивач наполягає на порушенні кабінетом Міністрів України при розробці проектів законів про державний бюджет та про внесення змін до Державного бюджету України вимог Бюджетного кодексу України та вимог законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та «Про прожитковий мінімум», оскільки встановленню відповідачем прожиткового мінімуму передує проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, яка проведена не була.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, за наслідком втрати чинності 10.07.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення".
Визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум".
Визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України.
Зобов`язано Кабінет Міністрів України вчинити дії щодо встановлення прожиткового мінімуму відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 2 305,20 грн сплаченого судового збору.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення прожиткового мінімуму, причому після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Натомість відповідачем не вчинялись дії щодо проведення зазначеної експертизи.
Розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму проведено Урядом без дотримання вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", принципів та порядку, затверджених вказаними законами.
Між тим суд не встановив протиправних дій відповідача у частині порушення пункту 2 частини першої статті 28 Бюджетного кодексу України.
Складанню проекту закону про Державний бюджет України передує розроблення Бюджетної декларації, яка має містити розмір мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року скасовано в частинні задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статей 2, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту «є» частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України й прийнято постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року залишене без змін.
Здійснено перерозподіл судових витрат, стягнувши на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України 1536 гривень 80 копійок сплаченого судового збору.
6. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції мотивує своє рішення тим, що подання законопроекту до парламенту є складовою нормотворчої діяльності і відсутність обгрунтованого розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму не може ставити в залежність прийняття/неприйняття державного бюджету на відповідний період. Тому проміжні дії Кабінету Міністрів України в межах законотворчого процесу не створюють безпосередніх наслідків для позивача і їх задоволення не призведе до поновлення його порушеного права, яке спричинено встановленням прожиткового мінімуму на 2019 рік.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
7. 13 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Позивач зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 2, 3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статей 2, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у подібних правовідносинах.
Позивач вважає, що Кабінет Міністрів України припустився порушення порядку встановлення прожиткового мінімуму в ході розробки, схвалення та подання проекту. Не оскаржуючи законотворчу діяльність відповідача.
Судом апеляційної інстанції неповно та невірно встановлено обставини справи, а постанова не містить належних та достатніх обґрунтувань для відмови у задоволенні частини позовних вимог.
8. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 квітня 2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
10. 14 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кабінету Міністрів України.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині та відмовляючи в повному задоволені апеляційної скарги, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.. як наслідок ухвалили неправильне рішення.
Відповідач зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 32 40 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах.
Суди не встановили, яким чином факт проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг вплинуло на затвердження Верховною Радою України прожиткового розміру.
Вважає, що оскаржувані дії не мають самостійного правового значення та не створюють наслідків для позивача.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Кабінету Міністрів України.
12. Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю його представника, справу призначив до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 15 травня 2024 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанційвстановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2018 року № 741 схвалено проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з зазначенням розміру прожиткового мінімуму
15 вересня 2018 року Кабінетом Міністрів України вказаний проект за № 9000 передано на розгляд Верховної Ради України.
23 листопада 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
З метою отримання інформації про методологію встановлення прожиткового мінімуму та здійснення на його основі формування державного бюджету на 2019 рік ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України.
Секретаріатом КМУ, Міністерством фінансів України та Міністерством соціальної політики України надані відповіді, з яких підсумовується, що розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму здійснювався/здійснюється на підставі наборів, затверджених постановою КМУ від 11 жовтня 2016 року № 780, на основі «Методики визначення прожиткового мінімуму», затвердженої наказом Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Держстату від 03 лютого 2017 року № 178/147/31, зареєстрованого в Мін`юсті 01 березня 2017 року за № 281/30149.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року в справі № 826/3639/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 780 від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».
Відтак, попри визнання нечинною урядової постанови № 780 від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», відповідачем не забезпечено своєчасне проведення науково-громадської експертизи для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Пункт 6 частини першої статті 116 Конституції України визначає, що саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.
Аналогічна норма міститься і в статті 32 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року №794-VII (далі - Закон №794-VII) діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон №966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг наведено в статті 3 Закону № 966-XIV.
Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п`ять років.
Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров`я.
Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.
До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв`язку, закладів культури, освіти, охорони здоров`я та інші. Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
Згідно із статтею 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, прожитковий мінімум визначається відповідно до набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, які визначаються не рідше ніж один раз на п`ять років та формуються відповідними центральними органами виконавчої влади, а встановлення прожиткового мінімуму здійснюється Кабінетом Міністрів України виключно після проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів, яка ним затверджується.
Порядок проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1999 року №1767.
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку науково-громадська експертиза набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму (далі - експертиза) полягає у визначенні за участю соціальних партнерів наукової обґрунтованості норм і нормативів споживання, належного дотримання принципів формування цих наборів.
Пунктами 2-4 наведеного Порядку встановлено, що експертиза проводиться експертною комісією, що утворюється у складі 12 осіб, до якої входять по 4 представники від центральних органів виконавчої влади, об`єднань роботодавців і профспілкових об`єднань, які мають статус всеукраїнських.
Центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2 - 4 статті 3 Закону №966-XIV відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями.
Мінекономрозвитку узагальнює пропозиції центральних органів виконавчої влади щодо сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму та надсилає їх членам експертної комісії не пізніше ніж за тиждень до її засідання.
Відповідно до пункту 10 наведеного Порядку рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму надсилаються на затвердження Кабінету Міністрів України і є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму. Зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії.
Отже, процедура науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму є завершеною з моменту затвердження Кабінетом Міністрів України рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, що є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не здійснив попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», що віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму здійснювався на підставі наборів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 780, на основі «Методики визначення прожиткового мінімуму», затвердженої наказом Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Держстату від 03 лютого 2017 року № 178/147/31.
Проте, в межах розгляду адміністративної справи 826/3639/17 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року, що набрало законної сили 10 липня 2018 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 780 від 11 жовтня 2016 року "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення".
З огляду на викладене колегія суддів КАС ВС погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, за наслідком втрати чинності 10 липня 2018 року постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 № 780.
Колегія суддів КАС ВС зауважує, що передбачена чинним законодавством процедура проведення науково-громадської експертизи мала бути проведена, в незалежності від створення/не створення для позивача певних наслідків, оскільки особа, яка звертається до суду з позовом, має право розраховувати на те, що встановлені державою обов`язкові процедури розрахунку прожиткового мінімуму будуть виконані.
У цьому випадку посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не встановили, яким чином факт проведення/не проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг мав би результатом затвердження Верховною Радою України прожиткового мінімуму в іншому розмірі з наслідком дезбалансування Державного бюджету України не є визначальним для правильного вирішення спору в цій частині. Оскільки судом першої інстанції було констатовано допущення відповідачем бездіяльності щодо незабезпечення проведення науково-громадської експертизи, та вказано на обов`язковість, у силу Закону, її проведення, при цьому, не втручаючись у проміжні дії Уряду в процедурі законотворчості.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 27 липня 2021 року по справі № 640/2541/20, предметом розгляду якої були подібні правовідносини.
Враховуючи наведене колегія суддів КАС ВС не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно помилковості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
Ця позовна вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів, а тому має бути задоволена.
Аналогічного висновку щодо задоволення такої позовної вимоги, дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 826/5661/16.
16. Стосовно касаційної вимоги позивача скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України, колегія суддів КАС ВС зазначає про тека.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги, обґрунтовував це тим, що подання законопроекту до парламенту є складовою нормотворчої діяльності і відсутність обгрунтованого розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму не може ставити в залежність прийняття/неприйняття державного бюджету на відповідний період.
Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність та дії Уряду щодо недотримання процедури визначення розміру прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний рік.
Позивач просить суд визнати протиправними дії Кабінету Міністру України не в контексті його повноважень розробляти, схвалювати та подавати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», а в контесті порушення відповідачем процедури визначення розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік, яка є обов`язковою в силу Закону.
Колегія суддів КАС ВС наголошує, що оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову щодо зобов`язання Кабінету Міністру України розробити та подати на розгляд Верховної Ради України новий проект закону, задоволення таких позовних вимог не є втручанням в проміжні дії Уряду в процесі законотворчості.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
17. Колегія суддів КАС ВС вважає правомірними рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити дії щодо встановлення прожиткового мінімуму відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", оскільки вчинення таких дій є обов`язком відповідача, визначеним законом. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач цей обов`язок не виконав.
Стосовно доводів касаційної скарги Кабінету Міністрів України про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 32 40 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення цієї справи не потрібно визначати порядок застосування вказаних норм.
18. Відповідно до норм статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Підсумовуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття цих касаційних проваджень, Верховний Суд констатує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо: визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»; визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України.
З огляду на правильне вирішення справи судом першої інстанції в цій частині, касаційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати у відповідній частині, рішення суду першої інстанції - залишити в силі .
В іншій частині судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу Кабінету Міністрів України без задоволення.
Колегією суддів установлено, що при зверненні до суду із касаційною скаргою, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3073, 60 грн (квитанція № 61708 від 11 квітня 2020 року).
Оскільки Суд задовольняє касаційну скаргу ОСОБА_1 , то відповідно до статті 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачем за її подання в розмірі 3073, 60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 341 344 349 350 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року по справі № 640/14839/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо:
- визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»;
- визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року по справі № 640/14839/19 в цій частині залишити в силі.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року по справі № 640/14839/19 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 3073, 60 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г
Тацій Л.В.